Знамениті земляки є нашими
духовними орієнтирами,
вчителями, нашою духовною
опорою і гордістю перед
усім світом.
Григорій Сковорода
Дмитро Іванович Чижевський – учений-енциклопедист, дослідник української і слов’янської літератур, історії культури, філософії, релігійної думки й слов’янської духовності. Доля склалася так, що понад пів століття він провів за межами Батьківщини, де була написана переважна частина його праць.
Народився 4 квітня 1894 року в м. Олександрії Херсонської губернії (тепер Кіровоградської області) у дворянській родині.
Рід Чижевських відомий з XVІІІ ст. Далекий предок Дмитра Івановича, Петро Чижевський, був придворним тенором у Петербурзі при імператриці Єлизаветі й 1743 року одержав від неї дворянське звання. Дід, Костянтин Чижевський брав участь у подіях Кримської війни 1853-1856 рр. і був одним із героїв оборони Севастополя. Він мав свій хутір у Гадяцькому повіті, згодом переїхав на Херсонщину. Батько Іван, служив артилерійським офіцером, але через участь у народницькому русі його виключили з Військової академії, заарештували і після двох років ув’язнення висланий з Петербурга на північ, а пізніше на батьківщину, в Олександрію. Згодом Івана Чижевського обрано головою управи цього міста. Мати, Марія Єршова, була талановитою художницею і педагогом. Працювала директором міської громадської бібліотеки та заснувала у ній дитячий відділ. Сім’я жила скромно, проте в родині панував культ науки, літератури, живопису.
Початкову освіту здібний хлопчик отримав в місцевій початковій школі. З 1904 по 1911 роки – навчався в Олександрійській класичній гімназії, яку закінчив із срібною медаллю. Вищу освіту Дмитро Чижевський здобув у Петербурзькому університеті (1911-1913), на фізико-математичному факультеті: вивчав математику, фізику, астрономію. Саме у царині астрономії були написані й опубліковані його перші наукові праці: «До питання про психологію астрономічних спостережень» (1912), «Принцип відносності і астрономія» (1914), «До питання про видимість каналів Марса», «Планета Юпітер за останні роки» (1915).
За станом здоров’я перевівся до Київського університету (1914-1919), де зосередився на вивченні філософії і слов’янської філології. Навчання в університеті юнак активно поєднував з політичною діяльністю в українському соціал-демократичному русі. За революційну діяльність 1916 року він потрапив до в’язниці, з якої його визволила нова влада у 1917 році. Після звільнення, Дмитро Чижевський був обраний до Центральної Ради – виступав на мітингах, в робітничих організаціях, займався просвітницькою роботою.
У 1919 році одружився на студентці медичного факультету Лідії Ізраліївні Маршак. Цього ж року закінчив університет і отримав диплом першого ступеня. Його дипломна робота, присвячена філософії Ф. Шіллера, була визнана однією з кращих і молодого вченого залишили для підготовки до професорського звання на кафедрі філософії. В 1920 році Дмитро Чижевський став доцентом загального мовознавства Вищих жіночих курсів, а в 1921 р. – доцентом кафедри філософії Київського університету, Комуністична влада створила нестерпні умови для творчого й педагогічного життя молодого філософа. У 1921 році Дмитро Іванович разом із дружиною, нелегально перетнувши польський кордон, прибув до Гейдельберга (Німеччина). Опинившись в еміграції, протягом 1921-1924 рр. він вивчав філософію в Гейдельберзькому і Фрайбурзькому університетах. На прожиття Дмитро Іванович заробляв лекціями з латинської мови.
У 1924 році переїхав до Праги, де читав лекції з філософії в Українському високому педагогічному інституті ім. Драгоманова. У 1925 році Дмитро Чижевський був обраний на посаду доцента, а в 1929 р. – професором Українського вільного університету (УВУ). У Празі вчений брав активну участь у діяльності українських наукових товариств і організацій. У цей період виходять друком філософські праці: «Логіка» (1924), «Філософія на Україні: спроба історіографії питання» (1926), «Гегель і Французька революція» (1929), «Нариси з історії філософії на Україні» (1931). Ці роботи принесли Д. Чижевському визнання і його називали «видатним дослідником духовного життя Східної Європи» та «великим знавцем містики й містичної філософії Заходу й слов’янського Сходу».
Через недостатню підтримку уряду Чехословаччини емігрантських товариств і установ, зокрема й навчальних, багато занепало, що змусило викладачів шукати роботу.
У 1932 році Дмитро Іванович переїжджає до Німеччини і викладає в університеті в місті Галле.
Окрім Галльського університету Д. Чижевський викладав в університетах Ієни та Марбурга, виступав з лекціями в багатьох університетах інших європейських країн (Польща, Франція, Швеція, Чехословаччина).
У 1933 році – отримав науковий ступень доктора філософії.
Наприкінці 30-их першої половини 40-их років були написані відомі праці філософа такі як: «Філософія Г. С. Сковороди» (1934), «Коменський і західна філософія» (1939), «Українське літературне барокко» у трьох томах (1941-1944).
У 1949 році Д. Чижевський покидає Європу і від’їжджає до США, де йому запропонували посаду професора в Гарвардському університеті. У Гарварді Дмитро Іванович читав курси з історії старокиївської літератури, українського барокко, порівняльної історії слов’янських літератур. Саме тут професор написав чимало ґрунтовних наукових праць. Зокрема таких як: «Поза межами краси. До естетики барокової літератури» (1952), фундаментальну «Історія української літератури. Від початків до доби реалізму» (1956), численних статей до «Енциклопедії українознавства».
У 1956 році Д. Чижевський повернувся до Німеччини, де очолив кафедру славістики Гейдельберзького університету, а також заснував при ньому Слов’янський інститут.
Праці вченого отримали широке визнання – до його 70-річчя (1964) видано ювілейний збірник «Orbis scriptu», в якому опубліковано майже сто виступів відомих імен у царині славістики.
Реформа німецької вищої освіти примусила Д.Чижевського та інших професорів залишити університет. Йому відмовили у призначенні пенсії й лише завдяки зусиллям друзів та учнів вчений одержав невелику пенсію. У 1968 році науковець залишив посаду директора інституту і викладав літературу, філософію в університетах Німеччини. Його лекції приваблювали численних слухачів, оскільки вчений мав неперевершений талант лектора. У 1974 р. 80-літній науковець видав унікальне дослідження про Г.Сковороду.
У 1976 році загострилася давня хвороба Д. Чижевського – астма, яка дала ускладнення на серце.
Помер Дмитро Іванович 18 квітня 1977 року у місті Гейдельберг, де й був похований.
Особистий архів Д. Чижевського після його смерті потрапив до бібліотеки Гейдельберзького університету, де знаходиться і зараз. Частина документів зберігається в родині доньки вченого у США.
У 1993 році за ініціативою доктора філологічних наук, професора Центральноукраїнського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка Л. В. Куценка, ім’я Дмитра Чижевського носить обласна універсальна наукова бібліотека (м. Кропивницький).
1997 року Національною Академією Наук України заснована «Премія ім. Д. Чижевського» – за видатні наукові роботи в галузі філософських наук.
У місті Олександрія, на Кіровоградщині, на честь відомого філософа була названана вулиця в центрі міста та створений унікальний музей – Будинок Дмитра Чижевського. Це єдиний центр, присвячений постаті Дмитра Чижевського, на території України.
2006 року відкрито меморіальну дошку в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
У 2022 році Київська міська рада перейменувала одну з вулиць на честь Д. Чижевського.
Праці Дмитра Чижевського збагатили не тільки вітчизняну, а й зарубіжну світову філософську і філологічну думку. Він – зірка світової славістики, постать, якою пишалася б кожна цивілізована нація. В Україні лише починають вивчати спадщину Д. Чижевського, діаспора ж давно дала їй найвищу оцінку.
Твори
Чижевський Д. І. Історія української літератури / Д. І. Чижевський. – Київ : Академія, 2003. – 567 с. – (Альма-матер).
Чижевський Д. І. Історія української літератури : від початків до доби реалізму / Д. І. Чижевський. – Тернопіль : МПП «Презент»: Феміна, 1994. – 480 с.
Чижевський Д. І. Українське літературне бароко / Д. І. Чижевський ; передм. О. Мишанич. – Київ : Обереги, 2003. – 575 с. – (Київська бібліотека давнього українського письменства. Студії ; Т. 4).
Література про автора та його творчість
Дмитро Чижевський // 100 найвідоміших українців / за заг. ред. Ю. Павленка. – 3-тє вид., випр. й допов. – Київ, 2005. – С. 522-525.
Мельничук Г. Найвидатніший славіст XX століття Дмитро Чижевський / Г. Мельничук // 1000 незабутніх імен України ; худож. Ю. А. Демидьонок / Г. Мельничук. – Київ, 2005. – С. 263-265. : іл.
Преварська М. Чижевський Дмитро Іванович / М. Преварська // Видатні українці : культура. Мистецтво. Освіта : довід. / М. Преварська. – Київ, 2016. С. 341-344.
Хорошевський А. Ю. Чижевський Дмитро Іванович / А. Ю. Хорошевський // Проект «Україна» : галерея нац. героїв / А. Ю. Хорошевський. – Харків, 2012. – С. 171-173.
Шаров І. Чижевський Дмитро Іванович / І. Шаров // 100 видатних імен України / І. Шаров. – Київ, 1999. – С. 453-457.
*****************
Видатний філософ-славіст : до 120-річчя від дня народження Д. І. Чижевського (1894-1977) // Календар знаменних і пам’ятних дат. – Київ. 2014. – № 2, 2014. – С. 24-34.
Електронні ресурси
Д. Чижевський як представник філософії української діаспори [Електронний ресурс] // Освіта.UA [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://osvita.ua/vnz/reports/philosophy/13310/. – Назва з екрану. – Дата звернення: 12.02.2024.
Дмитро Чижевський [Електронний ресурс] // litopys [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/cultur/cult35.htm. – Назва з екрану. – Дата звернення: 09.02.2024.
Дмитро Чижевський: громадянин УНР, дослідник Сковороди, славіст світового рівня [Електронний ресурс] //РадіоСвобода [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/chyzhevsky-slavist-ukrajina-nimechchyna/31182570.html/. – Назва з екрану. – Дата звернення: 12.02.2024.
Чижевський Дмитро Іванович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Чижевський_Дмитро_Іванович. – Назва з екрану. – Дата звернення: 12.02.2024.
Чижевський Дмитро Іванович [Електронний ресурс] // УкрЛіб : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1882. – Назва з екрану. – Дата звернення: 09.02.2024.
Підготувала: провідний бібліограф відділу інформаційних технологій та бібліографії Оксана Ребрина
