«Сила розвіється, а правда ніколи»
О. Гончар
Олесь Гончар – неповторний класик письменницької публіцистики 2-ї половини ХХ століття, унікальна особистість в українській культурі, на творчості якого виросло чимало поколінь патріотів, які сьогодні продовжують творити добро на нашій землі.
Народився Олесь Гончар (ім’я при народженні Олександр Терентійович Біличенко) 3 квітня 1918 року у селі Ломівка під Дніпропетровськом у сім’ї робітників. Батько, Терентій Сидорович, працював у приміському колгоспі, матір, Тетяна Гаврилівна, – на заводі металевих виробів. У 1921 році померла мама і хлопця під опіку взяв рідний дядько по матері Яків Гончар.
Дитинство майбутнього письменника минуло в слободі Суха на Полтавщині, у родині дідуся та бабусі (батьків матері). До школи його записали під дівочим прізвищем мами – Гончар, ім’я Олесь з’явилося,тому що в класі вже був Сашко і щоб розрізняти учнів, хлопця записали як Олесь.
З 1925 року Олесь навчався у слободі Суха, семерічну школу закінчував в селі Бреусівка Козельщинського району. У 1933 році працював у редакції районної газети «Розгорнутим фронтом». З 1933 по 1937 pоки навчався в Харківському технікумі журналістики імені М. Островського. Після закінчення – працював учителем у селі Мануйлівка на Полтавщині. У 1938 році Олесь Гончар вступив на філологічний факультет Харківського державного університету. У період навчання написав ряд оповідань: «Майстер щита» (1937), «Цілюща вода» (1937), «Іван Мостовий» (1938), «Нехай нове життя» (1939), повість «Стокозове поле» (1941), працював над дослідженням поеми Івана Франка «Мойсей» та романом про філософа Григорія Сковороду.
Навчання перервала Друга світова війна – 1941 році в лавах студентського батальйону Олесь Гончар добровольцем пішов на фронт, служив старшим сержантом, старшиною мінометної батареї. Тричі важко поранений. Влітку 1942 року потрапив у фашистський полон, але був звільнений у 1943 році. Письменник нагороджений орденами «Слави», «Червоної Зірки», трьома медалями «За відвагу».
На фронті писав вірші, частина з яких друкувалася у фронтовій пресі. Його поезія відзначалася простотою форми, безпосередністю вражень та свіжістю почуттів, у ній відчувалася щирість і відвертість, оскільки автор був свідком того, про що писав.
У грудні 1945 р. Олесь Гончар демобілізувався з армії, оселився у старшої сестри в місті Дніпропетровську та відновив навчання на філологічному факультеті Дніпропетровського університету, яке завершив у 1946 році. Згодом переїхав до Києва, вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, працював асистентом кафедри української літератури.
У 1947 році виходять друком повість «Земля гуде» та новели: «Модри Камень», «Весна за Моравою». Публікує першу частину роману «Прапороносці» – «Альпи», наступні дві частини – «Голубий Дунай» (1947), і «Злата Прага» (1948) принесли письменникові визнання.
О. Гончар багато й плідно працював у жанрі новели. У 50-ті роки опубліковано низку творів, які згодом було об’єднано у збірки: «Новели» (1949), «Південь» (1951), «Дорога за хмари» (1953), «Чари-Комиші» (1958), «Маша з верховини» (1959).
Новим кроком у творчій еволюції письменника став роман «Людина і зброя» (1960), твір про найтяжчі місяці війни – спроба осмислити війну з відстані часу й авторського досвіду. Роман був удостоєний Шевченківської премії у 1962 році.
Важливою творчою віхою став роман «Собор» (1968), у якому письменник порушив важливі проблеми духовності народу, збереження історичної пам’яті. За це автор був підданий несправедливій критиці, а сам твір майже на двадцять років вилучили з літературного життя. У 70-80-х роках вийшли нові романи Олеся Гончара: «Циклон» (1970), «Берег любові» (1976), «Твоя зоря» (1980), з’явилися численні повісті та новели. Поряд із художньою літературою письменник видає дві книжки публіцистики — «Наше письменство (1973) та «Письменницькі роздуми» (1980), куди ввійшли його літературно-критичні статті.
З 1959 по 1971 роки Олесь Гончар був головою правління Спілки письменників України. У 1973 році очолив Український республіканський комітет Захисту миру, став членом Всесвітньої Ради Миру. З 1978 року – академік Академії наук України, Герой Соціалістичної праці. У 1992 року письменнику присвоєно почесний ступінь доктора Альбертського університету (Канада). Міжнародний біографічний центр у Кембріджі (Великобританія) визнав Олеся Гончара «Всесвітнім інтелектуалом 1992-1993 років». Українська діаспора тричі номінувала роман «Собор» на Нобелівську премію.
1993 р. виходить збірка публіцистики «Чим живемо». В останні роки життя він активно друкувався в періодичних виданнях.
Помер 14 липня 1995 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
Кращі твори Олеся Терентійовича Гончара — стали окрасою українського слова, вони збагачують скарбницю світової літератури, перекладені 67-ма мовами світу.
У 1996 році німецькою письменницею Тетяною Куштевською, підприємцем Дітером Карренбергом та Національною Спілкою Письменників України заснована Міжнародна недержавна українсько-німецька літературна премія імені Олеся Гончара за найкращий твір молодого автора.
Про письменника та за мотивами його творів знято кінофільми: «Зодчий душі людської» (2001), «Олесь Гончар. Собор» (2008), «Олесь Гончар. Журба і радість. Щоденник» (2010), «Світова зоря Олеся Гончара» (2011), «Олесь Гончар. Люди і Долі» (2014), «Олесь Гончар. Слово як зброя» (2022).
31 липня 2000 року введено в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні, випущену Національним банком України, яка присвячена Олесеві Терентійовичу Гончару.
28 серпня 2000 року у селі Сухому Полтавської області було відкрито Державний літературно-меморіальний музей-садибу Олеся Гончара, щорічно 3 квітня та 14 липня в музеї проводяться літературно-музичні вечори пам’яті письменника.
У 2005 році Президент України Віктор Ющенко присвоїв письменнику звання Героя України (посмертно).
1 квітня 2008 року до 90-річчя з дня народження Олеся Гончара було відкрито шкільний музей у спеціалізованій школі № 76 імені Олеся Гончара м. Києва.
У 2016 р. Український інститут національної пам’яті вніс письменника у перелік проекту «Незламні». Це 15 видатних людей, які пройшли через страшні 1932–1933 роки Голодомору.
3 квітня 2018 в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка відкрито Музей-кімнату Олеся Гончара
Його іменем названо вулиці, сквери у містах України. У Києві 29 травня 2001 році встановлено пам’ятник письменнику.
Твори
Гончар О. Т. Бригантина : повість / О. Т. Гончар ; худож. В. Штанко ; передм. Я. Гояна. – Київ : Веселка, 2008. – 223 с. : іл.
Гончар О. Т. Вибране / О. Т. Гончар ; упоряд. та передм. О. Савченко. – Харків : Прапор, 2008. – 718 с.
Гончар О. Т. Вибрані твори / О. Т. Гончар. – Київ : Сакцент Плюс, 2004. – 511 с.
Гончар О. Т. Гори співають : оповідання / О. Т. Гончар ; худож. В. Савадов. – Київ : Веселка, 1985. – 207 с : іл.
Гончар О. Т. Дорога за хмари : оповідання / О. Т. Гончар ; худож. В. Безкаравайний. – Київ : Веселка, 1984. – 16 с. : іл.
Гончар О. Т. Катарсис / О. Т. Гончар ; упоряд. В. Абліцов. – Київ : Український світ, 2000. – 136 с. – (Український портрет).
Гончар О. Т. Листи / О. Т. Гончар ; передм. В. Яворівського ; вступ. сл. Я. Оксюти ; упоряд. В. Гончар, Я. Оксюти. – Київ : Український письменник, 2008. – 432 с. – (Бібліотека Шевченківського комітету).
Гончар О. Т. Людина і зброя : роман / О. Т. Гончар ; передм. О. Кундзіча. – Київ : Український письменник, 1994. – 288 с. – (Шкільна бібліотека).
Гончар О. Т. Модри Камень : оповідання та повісті / О. Т. Гончар ; худож. А. Резниченко. – Київ : Веселка, 1989. – 308 с. : іл.
Гончар О. Т. Поетичний пунктир походу : поезії / О. Т. Гончар ; упоряд. В. Гончар. – Київ : Просвіта, 2000. – 120 с.
Гончар О. Т. Собор : роман / О. Т. Гончар. – 2-ге вид. – Київ : Веселка, 1993. – 286 с. : іл. (Шкільна бібліотека).
Гончар О. Т. Солов’їна сторожа : оповідання / О. Т. Гончар ; худож. В. Сюрха. – Київ : Веселка, 1989. – 16 с. : іл.
Гончар О. Т. Спогад про океан : новели / О. Т. Гончар ; упоряд. В. Гончар ; передм. Я. Гояна ; худож. О. Штанко. – Київ : Веселка, 1995. – 374 с. : іл.
Гончар О. Т. Твори : в 12 т. Т. 1 : Прапороносці. Поезії. Коментарі / О. Т. Гончар ; упоряд. та комент. С. А. Гальченка. – Київ : Наукова думка, 2001. – 574 с.
Гончар О. Т. Твори : в 12 т. Т. 2 : Земля гуде. Микита Братусь. Щоб світився вогник. Оповідання з циклу «Південь». Коментарі / О. Т. Гончар ; худож. М. А. Панасюк. – Київ : Наукова думка, 2002. – 509 с.
Гончар О. Т. Твори : в 12 т. Т. 3 : Таврія. Перекоп. Коментарі / О. Т. Гончар ; упоряд. В. Г. Дончика. – Київ : Наукова думка, 2003. – 675 с.
Гончар О. Т. Твори : в 12 т. Т. 4 : Людина і зброя. Циклон. Коментарі / О. Т. Гончар ; упоряд. В. Г. Дончика. – Київ : Наукова думка, 2004. – 624 с.
Гончар О. Т. Твори : в 12 т. Т. 5 : Тронка. Собор. Коментарі / О. Т. Гончар ; упоряд. та комент. С. А. Гальченка. – Київ : Наукова думка, 2005. – 576 с.
Гончар О. Т. Твори : в 12 т. Т. 6 : Бригантина. Берег любові. Коментарі / О. Т. Гончар ; упоряд. і комент. О. І. Гожика. – Київ : Наукова думка, 2008. – 440 с.
Гончар О. Т. Твори : в 12 т. Т. 7 : Твоя зоря. Далекі вогнища. Спогад про океан. Коментарі / О. Т. Гончар ; упоряд. та комент. С. А. Гальченка ; худож. М. А. Панасюк. – Київ : Наукова думка, 2008. – 556 с.
Гончар О. Т. Твори : в 12 т. Т. 8 : Мала проза. Коментарі. / О. Т. Гончар ; упоряд. та комент. Н. Г. Баштової ; худож. М. А. Панасюк. – Київ : Наукова думка, 2009. – 493 с.
Гончар О. Т. Твори : в 12 т. Т. 10 : Листи / О. Т. Гончар ; упоряд. та комент. Я. Г. Оксюти ; худож. М. А. Панасюк. – Київ : Наукова думка, 2011. – 806 с.
Гончар О. Т. Твори : в 4 т. Т. 1 : Тронка. Собор. Кресафт / О. Т. Гончар. – Київ : Сакцент Плюс, 2005. – 544 с.
Гончар О. Т. Твори : в 4 т. Т. 2 : Твоя зоря. Микита Братусь. Далекі вогнища / О. Т. Гончар. – Київ : Сакцент Плюс, 2005. – 736 с.
Гончар О. Т. Твори : в 4 т. Т. 3 : Людина і зброя. Чорний Яр / О. Т. Гончар. – Київ : Сакцент Плюс, 2005. – 416 с.
Гончар О. Т. Твори : в 4 т. Т. 4 : Прапороносці. Письменницькі роздуми / О. Гончар. – Київ : Сакцент Плюс, 2005. – 416 с.
Гончар О. Т. Твоя зоря : роман / О. Т. Гончар. – Київ : Дніпро, 1982. – 374 с.
Гончар О. Т. Тронка. Собор : романи / О. Т. Гончар ; худож. В. Є. Перевальський. – Київ : Дніпро, 1992. – 688 с. : іл.
Гончар О. Т. Циклон. Тронка. Собор : романи / О. Т. Гончар ; худож. В. Б. Бродський. – Київ : Радянська школа, 1990. – 592 с. : іл.
Гончар О. Т. Чим живемо : на шляхах до укр. Відродження / О. Т. Гончар ; упоряд. В. К. Коваль. – Київ : Радянський письменник, 1991. – 382 с.
Гончар О. Т. Щоденники : у 3. т. Т. 1 : 1943-1967 / О. Т. Гончар ; упоряд. підгот. текстів, іл. матеріалу В. Гончар ; худож. оформ. М. Пшінки. – Київ : Веселка, 2002. – 455 с. : іл.
Гончар О. Т. Щоденники : у 3 т. Т. 2 : 1968-1983 / О. Т. Гончар ; упоряд. підгот. текстів, іл. матеріалу В. Гончар. – Київ : Веселка, 2003. – 607 с. : іл.
Гончар О. Т. Щоденники : у 3 т. Т. 3 : 1984-1995 / О. Т. Гончар ; упоряд. підгот. текстів, іл. матеріалу В. Гончар ; худож. оформ. М. Пшінки. – Київ : Веселка, 2004. – 606 с. : іл.
Література про автора та його творчість
Більчук М. Олесь Гончар / М. Більчук // Більчук М. Українські та зарубіжні письменники : розповіді про життя і творчість. – Тернопіль, 2007. – С. 34-36.
Гончар Олесь (Олександр) Терентійович // Усі письменники і народна творчість : довід. Н. І. Черсунова, Р. Б. Шутько, О. В. Козирь [та ін.]. – Київ, 2007-2008. – С. 74-80.
Гоян Я. П. Собор української душі : літ. портр. Олеся Гончара / Я. П. Гоян. – 2-ге вид. – Київ, 2005. – 62 с. – (Урок літератури).
Зав’язкін О. Олесь Гончар / О. Зав’язкін // Зав’язкін О. Велика книжка. Видатні українські письменники, поети, драматурги. – Київ, 2016. – С. 17.
Кодлюк Я. Олесь Гончар / Я. Кодлюк, Г. Одинцова // Кодлюк Я. 120 розповідей про письменників. – Київ, 2006. – С. 30-32.
Коваль В. «Собор» і навколо собору / В. Коваль. – Київ, 1989. – 272 с.
Олесь Гончар // Історія української літератури ХХ століття : у 2-х кн. Кн. 2 : друга половинна ХХ ст. / за ред. В. Г. Дончика. – Київ, 1998. – С. 267-273.
Олесь Гончар // Українська література для дітей : хрестоматія / упоряд. О. О. Грачковської. – Київ, 2011. – С. 30-37.
Олесь Гончар // Українська література : довід. для абітурієнтів та шк. / В. А. Мелешко [та ін.]. – Київ, 2012. – С. 419-423.
Олесь Гончар // Усі українські письменники : довідник / упоряд. Ю. І. Хізова, В. В. Щоголєва. – Харків, 2008. – С. 77-84.
**********
Білик Г. Усі дороги ведуть до Олеся Гончара / Г. Білик // Літературна Україна. – 2013. – № 18-19, 2-9 травня. – С. 19.
Бондаренко С. Рік Гончара, вік Гончара… / С. Бондаренко // Літературна Україна. – 2013. – № 15, 11 квітня. – С. 2.
Букет Є. Олесь Гончар: літературний геній ХХ століття : [урочистості до 100-річчя від дня народження видатного українського письменника] / Є. Букет // Культура і життя. – 2018. – 13 квітня. – С. 4.
Вечерова К. Сто запитань і відповідей про Олеся Гончара : кросворди й літературні диктанти на матеріалі життєтворчості письменника / К. Вечерова // Дивослово. – 2018. – № 4. – С. 28-30.
Віценя Л. «Зелене свято Гончаревого дитинства» / Л. Віценя // Літературна Україна. – 2013. – № 27, 18 липня. – С. 3.
Заверталюк Н. «А Гончар залишається» : до 100-річчя від дня народження письменника / Н. Заверталюк // Дивослово. – 2018. – № 4. – С. 15-19.
Кисла Ю. Сталінські спектаклі віри, або Як дисциплінували українських письменників у повоєнні роки / Ю. Кисла // Дивослово. – 2020. – № 6. – С. 46-56.
Кусакіна Т. Ідея незнищенності народу у фронтовій поезії Олеся Гончара / Т. Кусакіна // Українська мова й література в сучасній школі. – 2012. – № 1. – С. 29-32.
Медюк І. В. До мови серцем пригорнусь / І. В. Медюк // Розкажіть онуку. – 2017. – № 7. – С. 10-14.
Павличко Д. Іди за мною! : [листування Д. Павличка і О. Гончара] / Д. Павличко // Літературна Україна. – 2013. – № 14, 4 квітня. – С. 10-11.
Степаненко М. Прикро, але факт… : [історія однієї щоденникової нотатки] / М. Степаненко // Літературна Україна. – 2015. – № 8, 19 лютого. – С. 12.
Чернишова К. Олесь Гончар і Херсонщина / К. Чернишова // Літературна Україна. – 2014. – № 15, 10 квітня. – С. 6.
Чучук І. Вивчаємо творчість Олеся Гончара за новою програмою : урок в 11 класі за новелою «Модри Камень» / І. Чучук // Дивослово. – 2018. – № 4. – С. 20-25.
ВЕБЛІОГРАФІЯ
Гончар Олесь Терентійович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Гончар Олесь Терентійович. – Назва з екрану. – Дата звернення: 24.03.2023.
Життєпис Олеся Гончара [Електронний ресурс] // Мала Сторінка : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://mala.storinka.org/біографія-Олеся-Гончара-відео.html/. – Назва з екрану. – Дата звернення: 27.03.2023.
Олесь Гончар біографія [Електронний ресурс] // УкрЛіб : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=46/. – Назва з екрану. – Дата звернення: 27.03.2023.
Олесь Гончар цікаві факти [Електронний ресурс] // Dovidka. biz. ua : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://dovidka.biz.ua/oles-gonchar-tsikavi-fakti/. – Назва з екрану. – Дата звернення: 24.03.2023.
Підготувала: провідний бібліограф відділу інформаційних технологій та бібліографії О. Л. Ребрина