Давидюк Віктор Феодосійович народився 8 травня 1956 року в селі Тоболи Камінь-Каширського району Волинської області. Філолог, фольклорист, доктор філологічних наук (1999), професор кафедри української літератури ВНУ імені Лесі Українки (2002). Навчався у Володимир-Волинському педагогічному коледжі імені А. Кримського. Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1983). Працював у Луцькому педагогічному інституті імені Лесі Українки асистентом, старшим викладачем, доцентом (1986-1993) та Волинському університеті імені Лесі Українки проректором (1993-1996), професором, завідуючим кафедрою етнології (1994-1999). З 1999 року директор Полісько-Волинського народознавчого центру Інституту народознавства НАН України (1992-2004), а з 2005 року – Інституту культурної антропології. Нині працює на кафедрі української літератури ВНУ імені Лесі Українки. Студентам читає предмети «Усна народна творчість», «Історія української фольклористики», «Походження українського фольклора».
Основні напрямки наукової діяльності Віктора Давидюка: генеалогія українського фольклору, культурна антропологія. Займається етнологією, археологією, мово та мистецтвознавчими дослідженнями. Організував та провів десятки захоплюючих мандрівок селами Волинської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської областей в Україні, Брестської в Білорусі, Білостоцького воєводства в Польщі.
Найвідоміша експедиція – «Славія», в якій за сім років побувало більше двохсот учасників з різних країн Європи. Потім були «Майдан – 2001», «Білі плями – 2002», «Волиняна – 2003» та «Охнич – 2003». Цікавою була подорож В. Давидюка зі студентами ВНУ імені Лесі Українки під назвою «Пороги – 2004», метою якої було порівняльне вивчення народної культури поліщуків та гуцулів. Маршрут проліг гірськими стежками Богородчанського району Івано-Франківської області. Разом з Віктором Феодосійовичем прикарпатськими стежками мандрували більше тридцяти експедиційників з філологічного факультету, які упродовж двох тижнів досліджували весільні обряди гуцулів, їхній календарно-обрядовий фольклор, страви, народну орнаментику, пастуші традиції, міфологію, пісні. Зібрані матеріали лягли в основу багатьох цікавих монографій, статей, науково-популярних книг: «Поліська дома» (1991, 2003), «Українська міфологічна легенда» (1992), «Чи казка справді небилиця» (1993), «Легенди Полісся» (1993), «Зоряна вода: Таємниці поліських знахарів» (1993), «Золота скриня: Народні легенди й перекази з Північної Волині й Західного Полісся» (1996), «Первісна міфологія українського фольклору» (1997), «Кроковеє колесо: Нариси з історичної семантики українського фольклору» (2002), «Князь Роман героєм поліської щедрівки» (2003), «Етнологічний нарис Волині» (2005), «Чоловічі та жіночі узори в народному вбранні» (2005), «Генеалогія українського фольклору» (2006).
Література:
- Бріцина О. Прозові жанри фольклору в публікаціях останніх років / О. Бріцина // Народна творчість та етнографія. – 2000. – № 5-6. – С. 129-134
2. Будемо духовно багатші // Урядовий кур’єр. – 2004. – 6 січ.
3. Вертій О. І. Дослідження первісної міфології України / О. І. Вертій // Народна творчість та етнографія. – 2000. – № 1. – С. 141-144
4. Гуменюк Н. П. Віктор Давидюк про легенди, науку і галицько-волинську кухню / Н. П. Гуменюк // Віче. – 2005. – 13 січ.
5. Гуменюк Н. П. Про Красну Пані у кургані, польських амазонок і велику торбу обіцянок для наукової експедиції / Н. П. Гуменюк // Віче. – 1998. – 23 лип.
6. Кондратович О. Барви поліського квіту / О. Кондратович // Полісся. – 1998. – № 5. – 18 лип.
Підготувала: бібліотекар I категорії відділу
краєзнавчої літератури Мялковська О. Є.
