(до 150-річчя від дня народження Лесі Українки)
Для письменників кохання – наче світло в кінці тунелю: без нього життя перетворюється на темряву та вічні пошуки себе. Леся Українка – геніальна поетеса, жінка, яка народилася для щастя, адже Бог дав їй стільки талантів. Та життєвий шлях виявився важким, тернистим, переповненим фізичного болю і душевних мук.
Тридцять років вона боролося із невиліковною хворобою, і близькі люди, як могли, полегшували ці страждання. Але жоден з них не міг захистити Лесю від неї самої, від її кохання. Для неї кохання стало самопожертвою. Вона любила віддаючи усю себе.
Сьогодні учні 8 – Б класу НВК № 10 здійснили літературне дослідження «Стежинами краси і любові» та зазирнули в найпотаємніші куточки Лесиної душі, читаючи її інтимну лірику, яка довгий час зберігалась лише в родинних архівах Косачів. І ця поезія сторінка за сторінкою, рядок за рядком розкрила перед нами глибоку душевну драму поетеси.
