23 червня 2014 року – 125 років від дня народження
російської поетеси
Ахматової Анни Андріївни
Анна Ахматова (Горенко) народилася 23 червня 1889 року у містечку Великий Фонтан поблизу м. Одеси. Батько, Андрій Антонович, був морським інженером-механіком, капітаном другого рангу у відставці. Мати, Інна Еразмівна, була інтелігентною та начитаною жінкою.
Дитячі роки поетеса провела у Царському Селі, що під Санкт-Петербургом, куди родина переїхала у 1891 році. У 1900 році вона вступила у Царськосельську Маріїнську гімназію.
З дитинства Анна, як і будь-яка дівчина з інтелігентної родини, вивчала французьку мову та правила етикету.
Перші вірші А. Ахматова почала писати в одинадцять років. Батько не підтримував доньчиного захоплення літературною творчістю і заборонив підписувати твори прізвищем Горенко. Саме тоді Анна взяла за творчий псевдонім прізвище своєї прабабусі – Ахматова.
Після розлучення батьків Анна з матір’ю спочатку переїхали в Євпаторію, потім у Київ. Останній рік навчання дівчини пройшов у Фундуклеївській гімназії у Києві. Впродовж 1908-1910 років здобувала освіту на юридичному відділення Київських вищих жіночих курсів. Потім продовжила навчання на жіночих історико-літературних курсах М. Раєва у Санкт-Петербурзі.
У 1910 році А. Ахматова вийшла заміж за М. Гумельова. У 1910 та 1911 роках А. Ахматова разом із чоловіком двічі побувала у Парижі, а в 1912 році – в Італії. Восени того ж року вони стали батьками – народився син Лев.
У 1910 році Анна долучилася до групи «Цех поетів» – стала її секретарем. У літературно-художньому середовищі Санкт-Петербурга А. Ахматова стала найяскравішою особистістю. Чоловік сприяв публікаціям поетичних напрацювань дружини. Вона була ефектною жінкою, її зовнішність надихала багатьох художників: А. Данько, Н. Альтман, З. Серебрякова, Н. Тирса, К. Петрова-Водкіна, А. Тишлера.
Перша публікація віршів поетеси була у журналі «Сиріус» (Париж, 1907). У 1911 році у журналах «Gaudeamus», «Всеобщий журнал» та «Аполлон» були надруковані інші поетичні твори, а це свідчило про професійність літератора. Через рік вийшла збірка «Вечер» і швидко стала популярною.
У 1912 році учасники «Цеху поетів» оголосили про виникнення поетичної школи акмеїзму. Життя поетеси стало публічним: вона виступала перед багатолюдною аудиторією на Вищих жіночих курсах, її портрети малювали художники, їй присвячували вірші.
У 1914 році вийшла друга збірка поетеси – «Четки», яку до 1923 року було перевидано дев’ять разів. Саме ця збірка закріпила в літературі поняття «ахматівського рядка». На фоні успіхів Анни у літературній діяльності у сімейному житті почався розлад.
На початку Першої світової війни подружжя проживало у своєму маєтку Слепньово у Тверській губернії, де поетеса написала більшу частину віршів, що вийшли збіркою «Белая стая» у 1917 році. Чоловік Микола Гумільов пішов добровольцем на фронт, а у Анни загострилася давня хвороба – туберкульоз.
У 1918 році А. Ахматова розлучилася і вдруге вийшла заміж за поета і вченого В. Шилейка. У 1922 році пара розлучилася. Через піврічний інтервал поетеса знову виходить заміж – за мистецтвознавця М. Пуніна.
До осені 1921 року поетеса не займалася літературною та громадською діяльністю. Але після смерті О. Блока та розстрілу її першого чоловіка М. Гумільова вона продовжила публікуватися в періодиці, брати активну участь у громадському житті. Виходять друком збірки «Подорожник» (1921) та «Anno Domini» (1921).
У 1925 році А. Ахматову виключили з санки-петербурзького відділення Всеросійської Спілки письменників як «непролетарського поета», звинувативши у «декадентських настроях» і «відриві від соціалістичного виробництва». У 1935 року заарештували її сина Лева Гумільова і чоловіка М. Пуніна. Їх звільнення Анна домоглася письмовим зверненням до Й. Сталіна. Але у 1938 році їх знову заарештували. Тоді поетеса розпочала роботу над поемою «Реквием».
В 1963 році поема «Рекієм» вперше опублікована окремим виданням у Мюнхені. У Росії вийшла друком лише у 1987 році.
З початком Другої світової війни А. Ахматову евакуювали спочатку в Москву, а потім – у Ташкент, де вона жила до 1944 року. В роки війни вона створила яскравий цикл патріотичних віршів «Клятва», «Мужність», «Nox. Статуя», «Ніч у літнім саду» та інші. Після повернення в Ленінград поетеса опублікувала ряд віршів у журналах «Ленінград» і «Звезда». Президія правління Спілки письменників СРСР 7 вересня 1946 року ухвалила рішення про виключення Анни Андріївни з лав письменницької організації. Після цієї постанови поетеса продовжувала писати «у шухляду». В цей час вона укладала збірки власних віршів, не сподіваючись на те, що вони вийдуть друком.
Наприкінці життя до Анни Ахматової прийшло світове визнання. У 1964 році в Римі їй була присуджена літературна премія «Етна-Таорміна» з нагоди 50-ліття літературної діяльності та за книгу вибраних творів, видану в Італії. Цього ж року, 15 грудня, Оксфордський університет (Англія), присудив поетесі ступінь почесного доктора літератури.
5 березня 1966 року переживши чотири інфаркти Анна Ахматова померла, у підмосковному Домодєдово, в кардіологічному санаторії. Поховали поетесу на Комаровському кладовищі, що поблизу Ленінграда.
ТВОРИ
Ахматова А. А. Избранное / А. А. Ахматова. – СПб : Диамант, 1998. – 448 с. – (Библиотека поэзии).
Ахматова А. А. Лирика / А. А. Ахматова. – М. : Художественная литература, 1989. – 415 с. : ил.
Ахматова А. А. Поезії / А. А. Ахматова. – К. : Дніпро, 1989. – 390 с. : ілюстр.
Ахматова А. А. Синий вечер : стихотворения, поэмы / А. А. Ахматова. – М. : Эксмо-Пресс, 2000. – 478 с. : ілюстр.
Ахматова А. А. Сочинения : в 2 т. Т. 1 : стихотворения и поэмы / А. А. Ахматова. – М. : Художественная литература, 1986. – 511 с.
Ахматова А. А. Стихи и проза / А. А. Ахматова. – М. : Искусство, 1989. – 208 с.
ТВОРИ ПРО ПОЕТЕСУ
Ахматова А. Из автобиографической прозы / А. Ахматова // Ахматова А. Синий вечер. – М., 2000. – С. 9-14.
Ахматова Анна // Усі письменники і народна творчість : довід. / Н. І. Черсунова, Р. Б. Шутько, О. В. Козир [та ін.]. – К., 2007-2008. – С. 426-429.
Павловский А. И. Анна Ахматова : жизнь и творчество / А. И. Павловский. – М. : Просвещение, 1991. – 192 с. : ил.
Щавурський Б. Ахматова Анна Андріївна / Б. Щавурський // Зарубіжні письменники : енцикл. довід. : у 2 т. Т. 1 : А-К. – Т., 2005. – С. 73-75.
*********
Бойко М. В. А. Ахматова. Поема «Реквієм» (1935-1940) – плач за синами / М. В. Бойко // Зарубіжна література в школі. – 2010. – № 6. – С. 12-14.
Голос срібного століття : до 125-річчя від дня народження А. А. Ахматової (1889-1966) // Календар знаменних і пам’ятних дат. – К., 2014. – № 2, 2014. – С. 125-134.
Рогозинський В. Під кленами з чорним листям… : етюд про Ахматову та Гумільова / В. Рогозинський // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2011. – № 11. – С. 10-12.
Сопіжук М. Т. Концепція життя Анни Ахматової / М. Т. Сопіжук // Все для вчителя. – 2010. – № 13-14. – С. 20-24.
Штанько Л. І. У вітальні А. Ахматової / Л. І. Штанько // Зарубіжна література в школі. – 2010. – № 4. – С. 38-39.
WEB-БІБЛІОГРАФІЯ
Ахматова А. А. [Електронний ресурс] // Litra.ru : : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.litra.ru/biography/get/wrid/00083101184773068438/. – Заголовок з екрану.
Ахматова Анна Андріївна [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Ахматова_Анна_Андріївна. – Заголовок з екрану.
Ахматова Анна Андріївна [Електронний ресурс] // Зарубіжна література : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.zarlit.com/biography/ahmatova.html. – Заголовок з екрану.
Ахматова Анна Андреевна [Електронний ресурс] // Kostyor.ru : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.kostyor.ru/biography/?n=40. – Заголовок з екрану.
Підготувала: провідний бібліограф Данилюк Л. М.