Борис Дмитрович Грінченко – видатний український письменник, вчений, критик, мовознавець, освітній і громадський діяч кінця ХIХ – початку ХХ століття.
Народився 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр на Харківщині (тепер Сумська область) у родині відставного офіцера. Батько добре знав українську мову, але спілкувався нею тільки із селянами. Хлопчик змалку любив слухати мелодійну, поетично-лагідну рідну мову. Грамоті він навчився в сім’ї, уже в п’ять років вмів читати і писати. Досить рано перечитав усе, що було в домашній бібліотеці і під впливом прочитаного почав писати вірші, збирати та записувати почуті пісні, легенди, казки та інші фольклорні матеріали. Своїми літературними вчителями Борис Грінченко вважав В. Скотта, Дж. Байрона, В. Гюго, які сприяли формуванню вольового характеру письменника.
Особистим Євангелієм для Бориса Грінченка був «Кобзар» Т. Г. Шевченка. Вперше цю книгу він прочитав у 13 років і надихнувся віршувати українською мовою, хоча в сім’ї розмовляли російською.
У 1874 по 1879 рр. Б. Грінченко навчався в Харківській реальній школі, але з п’ятого класу був виключений і ув’язнений за зв’язки з підпільною народною організацією. Після двомісячного ув’язнення працював канцеляристом у Харківській палаті. Екстерном склав іспити на народного учителя у Харківському університеті.
З 1881 року триває освітньо-педагогічна діяльність майбутнього письменника: учителював у селах Харківщини, Сумщини, Дніпропетровщині. В цей період писав багато творів, які регулярно друкувалися в журналах та альманахах. Вийшли друком поетичні збірки: «Пісні Василя Чайченка» (1884), «Під сільською стріхою» (1886), «Під хмарним небом» (1893), «Пісні та думи» (1895), «Хвилини» (1903).
Всупереч царській забороні, навчав дітей українською мовою. Відсутність українських підручників – букварів, читанок, граматик – спонукала писати навчальні посібники для дітей, складати рукописні книжки, заповнюючи їх друкованими літерами та власними ілюстраціями. У 1888 році Борис Грінченко написав буквар «Українська граматика: до науки читання й писання» (виданий 1907 р.), читанку «Рідне слово» (1889), хрестоматію кращих поезій для дітей «Квітка», а згодом – журнали «Думка», «Настина читанка» та інші. Свої педагогічні погляди виклав у працях: «Яка тепер народна школа в Україні» (1896), «Народні вчителі і вкраїнська школа» (1906) та інших.
Як педагог, Борис Грінченко розумів роль казки в дитячому вихованні – активно виступив у жанрі віршованого оповідання та віршованої казки, черпаючи із народних джерел сюжети для творів. У 1894 році у Львові вийшла друком «Книга казок віршем» до якої увійшло двадцять казок. Збірка мала велику популярність серед дітей і неодноразово перевидавалася разом із казками Івана Франка «Коли ще звірі говорили». Саме ця збірка Бориса Грінченка розпочала жанр української літературної казки.
Письменник був активним діячем «Братства Тарасівців» (1891), яке об’єднувало студентську молодь та викладачів київських і харківських вузів. Головним змістом і сенсом життя для нього стала боротьба за українську національну справу.
Наприкінці 1893 року переїхав до Чернігова, де обіймав посаду ділового оціночної комісії губернського земства. Згодом влаштувався на роботу в Чернігівський музей українських старожитностей колекціонера й мецената Василя Тарновського. На той час це було одне з найбагатших зібрань з історії, мистецтва, літератури, етнографії та археологічних знахідок в Україні. У 1900 році було видано великий том «Каталог музею українских старожитностей В. В. Тарнавського».
За час роботи у земстві виходять друком п’єси: «Лісні зорі» (1897), «Нахмарило» (1897), «Степовий гість» (1898), «Серед бурі» (1899), «На громадській роботі» (1901 р.), повісті: «Серед темної ночі» (1901), «Під тихими вербами» (1902).
Деякий час Борис Грінченко керував нелегальною організацією «Чернігівська громада» та заснував видавництво дешевої популярної наукової і художньої літератури для народу.
У Чернігові письменник багато праці доклав як фольклорист і етнограф. Він був першим, хто ґрунтовно зібрав фольклорні скарби Чернігівщини, видавши їх тритомною працею «Етнографічні матеріали, зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях» у трьох томах (1895—1899 рр.). Четвертим томом цієї праці письменник вважав фольклорну збірку «З вуст народу» (1900 р.).
У червні 1902 року сім’я Грінченків переїхала до Києва. Видавництво «Київська старовина» доручило йому впорядкування «Словника української мови». Завдяки надлюдській енергії письменника чотири томи словника побачили світ за два роки (1907-1909) рр. Словник вмістив близько 68 тис. реєстрованих слів з відповідним українським ілюстративним матеріалом із найрізноманітніших джерел фольклорних та етнографічних збірок, літературних творів, словників, розмовної народної мови з усієї території України. На словнику Бориса Грінченка ґрунтувався український правопис, прийнятий у 20-их роках ХХ століття і з певними змінами чинний і нині.
Київський період життя можна назвати вершиною громадської діяльності письменника: видавав першу українську періодичну пресу: щомісячний журнал «Нова Громада» і щоденну газету «Громадська Думка» (пізніше «Рада»). Чимало здоров’я і часу вклав письменник у створення київської «Просвіти», яку очолював та керував у ній роботою видавничої комісії (було опубліковано багато науково-популярних книжок, організовано лекцій і проведено літературно-музичних вечорів, зібрано значні кошти на спорудження пам’ятника Шевченкові в Києві). Членами товариства були відомі діячі української культури: Олена Пчілка, Леся Українка, М. Лисенко, Любов Яновська, Марія Загірня, М. Грушевський, І. Нечуй-Левицький, М. Коцюбинський та інші.
У 1905 році за ініціативи Бориса Грінченка була утворена Всеукраїнська учительська спілка — професійна українська організація вчителів і діячів народної освіти.
У Києві письменник створив першу публічну бібліотеку, яка налічувала більше шести тисяч книг (її книжковий фонд нині в ЦНБ АН України імені В. Вернадського). Все життя родина письменника збирала книги і насамперед ті, що стосувалися України. Тож у заповіті письменник просив нащадків щоб бібліотека збереглася як єдине ціле, не змішувати книги з загальним фондом, мати окремий каталог і шафи, називати «Бібліотекою Марії і Бориса Грінченків». Книги не видавати додому, а дозволяти (безкоштовно) працювати з ними в читальному залі.
Мав кілька псевдонімів – В. Чайченко, І. Перекотиполе, Б. Вільхівський, Л. Яворенко, М. Гримач, Ю. Немірич, Гречаник. Найбільш вдалим визнають його псевдонім П. Вартовий.
Знав Борис Грінченко німецьку, французьку, чеську, польську, норвезьку мови. В останні роки вивчав італійську, навіть розпочав роботу над українсько-італійським словником.
Підірване задавненим туберкульозом здоров’я письменника (наслідки харківського ув’язнення) не витримало такого напруженого, безперервного ритму. Останньою краплею його життєвого випробування стала смерть дочки та внука. Загострення хвороби змусило письменника виїхати на лікування до Італії.
Помер Б. Д. Грінченко 6 травня 1910 року в місті Оспедалетті в Італії. Його тіло було перевезене в Україну і поховане на Байковому кладовищі в Києві.
Значення творчості письменника є неоціненним. Він належить до когорти тих, хто взявся за встановлення української літератури, боротьбу за її ідентичність і довершеність. Мабуть, найвлучніше сказав про нього український письменник Микола Чернявський: «Більше працював, ніж жив».
На честь Бориса Грінченка назване село Грінченкове в Охтирському районі Сумської області, вулиці у Львові, Києві, Харкові та в інших містах України. Його ім’я носить Київський університет, загальноосвітня школа у селі Нижня Сироватка на Сумщині.
Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка щороку відзначає Премією імені Бориса Грінченка учених, просвітян, громадських і політичних діячів, які зробили значний внесок у розбудову незалежної України, утвердження державної української мови, розвиток національної культури, відродження історичної пам’яті, формування національної свідомості та піднесення духовності й добробуту українського народу, просвітницьку і подвижницьку діяльність в ім’я України.
У 2011 році до 20-ї річниці Незалежності України в Києві було відкрито пам’ятник письменнику, збудований коштом викладачів та студентів Київського університету імені Бориса Грінченка за підтримки Київської міської державної адміністрації.
У селі Олексіївка Донецької області Перевальського району розташований «Меморіальний музей Грінченка», який працює з 1998 року. Саме у цьому селі свого часу вчителював Борис Грінченко. Основним надбанням музею вважається прижиттєве видання «Словника української мови», а також листи Б. Грінченка.
Нацбанк України, продовжуючи серію «Видатні особистості України», 2013 року ввів в обіг пам’ятну монету «Борис Грінченко».
Твори
Грінченко Б. Д. Вибрані твори : в 2 т. Т. 1 / Б. Грінченко ; упоряд. Ю. Б. Кузнецова, Н. В. Левчик ; вступ. ст. Н. В. Левчик . – Київ : Інтелект-АРТ, 2008. – 447 с. : фотоіл. – (Класики української літератури).
Грінченко Б. Д. Вибрані твори : вірші. Оповідання / Б. Д. Грінченко ; худож. І. В. Філик. – Львів : Каменяр, 2004. -– 192 с. – (Шкільна бібліотека).
Грінченко Б. Д. Вибрані твори : вірші. Оповідання / Б. Д. Грінченко ; худож. І. В. Філик. – Львів : Каменяр, 2004. – 192 с. – (Шкільна бібліотека).
Грінченко Б. Д. До тих, що зостануться : вибрані твори / Б. Д. Грінченко ; упоряд., передм. та приміт. В. Яременка. – Київ : Веселка, 1993. – 398 с.
Грінченко Б. Д. Зернятка : вірші, поеми, оповідання / Б. Д. Грінченко ; худож. В. Євдокименко ; упоряд., передм. В. В. Яременка. – Київ : Веселка, 1989. – 272 с. : іл.
Грінченко Б. Д. Казки / Б. Д. Грінченко ; худож. Г. Журновська та К. Музика ; упоряд., ред. та вступ. сл. В. Шевчука. – Київ : Веселка, 1990. – 76 с. : іл.
Грінченко Б. Д. Каторжна / Б. Д. Грінченко ; передм., упорядкув. наук.-метод. матеріали О. Лещенко. – Київ : Школа, 2009. – 336 с. – (Бібліотека шкільної класики).
Грінченко Б. Д. Легенди та казки / Б. Д. Грінченко ; упоряд. та передм. Л. М. Ліщинської. – Київ : Школа, 2006. – 207 с. – (Хрестоматія школяра).
Грінченко Б. Д. Лесь, преславний гайдамака : віршов. оповід., легенди та казки / Б. Д. Грінченко ; упоряд., передм. В. Шевчука ; худож. Г. Журновська, К. Музика. – Київ : Веселка, 1991. – 135 с. : іл.
Грінченко Б. Д. Під тихими вербами : вибр. твори / Б. Д. Грінченко ; упоряд., прим. Т. Третяченко. – Київ : Радянська школа, 1991. – 494 с. : іл.
Грінченко Б. Д. Поезії. Повісті. Оповідання / Б. Д. Грінченко ; уклад. А. Я. Бельдій. – Київ : Наукова думка, 2002. – 430 с. : іл.
Грінченко Б. Д. Розум та почування у живої тварі / Б. Д. Грінченко. – Київ : Богдана, 1994. – 78 с. : іл.
Грінченко Б. Д. Серед темної ночі. Під тихими вербами : повісті / Б. Д. Грінченко. – Київ : Знання, 2014. – 326 с. – (Класна література).
Грінченко Б. Д. Твори. В 2 т. Т. 1 : поетичні твори. Оповідання. Повісті / Б. Д. Грінченко ; упоряд. В. В. Яременка ; вступ. ст. А. Г. Погрібного. – Київ : Наукова думка, 1990. – 633 с.
Грінченко Б. Д. Твори. В 2 т. Т.2 : повісті. Драматичні твори / Б. Д. Грінченко ; упоряд. В. В. Яременка. – Київ : Наукова думка, 1991. – 604 с.
Грінченко Б. Д. Украла : оповідання / Б. Д. Грінченко ; мал. В. Євдокименка. – Київ : Веселка, 1988. – 16 с. : іл.
Література про автора та його творчість
Більчук М. Борис Грінченко / М. Більчук // Українські та зарубіжні письменники / М. Більчук. – Тернопіль, 2007. – С. 39-41.
Борис Грінченко // Видатні постаті в історії України IХ-ХIХ ст. : короткі біографічні нариси / В. І. Гусєв та ін. – Київ, 2002. – С. 351-353.
Борис Грінченко // Дивосвіт «Веселки» : антол. л-ри для дітей та юнацтва в 3 т. Т. 1 : українська література / упоряд. та бібліогр. довідка Б. Й. Чайковського та ін. ; худож. оформ. М. С. Пшінки. – Київ, 2004. – С. 306-318.
Борис Грінченко // Історія української літератури 19 ст. (70-90-ті роки). : у 2 кн. Кн. 1 / за ред. О. Д. Гнідан. – Київ, 2002. – С. 430-462.
Борис Грінченко // Історія української літератури ХIХ століття : у 2 кн. Кн. 2 / за ред. М. Г. Жулинського. – Київ, 2006. – С. 444-474.
Борис Грінченко // Рідне слово. Українська дитяча література : хрестоматія : у 2 кн. Кн. 1 / упоряд. З. Д. Варавкіна та ін. – Київ, 1999. – С. 293-295.
Борис Грінченко // Усі українські письменники : довід. / упоряд. Ю. І. Хізова, В. В. Щоголева. – Харків, 2007. С. 230-236.
Гром’як Р. Т. Борис Грінченко – критик / Р. Т. Гром’як // Історія української літературної критики (від початків до кінця 19 століття) : посіб. для студ. гуманіт. ф-тів вищ. навч. закл. / Р. Т. Гром’як. – Тернопіль, 1999. – С. 179-181.
Качкан В. А. «Прийде сівач – і запишніють сходи» / В. А. Качкан // Українське народознавство в іменах : у 2 ч. Ч. 1 / В. А. Качкан ; за ред. А. З. Москаленко. – Київ, 1994. – С. 176-186.
Кодлюк Я. Борис Грінченко / Я. Кодлюк, Г. Одинцова // 120 розповідей про письменників : довід. для вчителів поч. кл. / Я. Кодлюк, Г. Одинцова – Київ, 2006. – С.33-35.
Погрібний А. Борис Грінченко / А. Погрібний // Історія України в особах : XIX-XX ст. – Київ, 1995. – С. 131-140.
Погрібний А. Борис Грінченко / А. Погрібний // Поклик дужого чину : статті. Портрети. Силуети. Наближення. Публіцистика / А. Погрібний ; упоряд. Г. Г. Погрібна. – Київ, 2009. – С. 153-234.
Скляренко В. М., Харченко Т. М. Грінченко Борис Дмитрович В. М. Скляренко // 100 знаменитих людей України / В. М. Скляренко [та ін.] ; худож.-оформлювач Л. Д. Киркач-Осипова. – Харків, 2005. – С. 101-105.
Шаров І. Грінченко Борис Дмитрович / І. Шаров // 100 видатних імен України / І. Шаров – Київ, 1999. – С. 111-115.
*********
Арабески до оповідання «Олеся» : 130 років – Борис Грінченко «Олеся» // Шкільна бібліотека. – 2020. – № 10. – С. 73-79.
Арабески до оповідання «Олеся» : 130 років – Борис Грінченко «Олеся» // Шкільна бібліотека. – 2020. – № 4. – С. 53-56.
Корнієнко О. «Казки, казки… у світі їх багато…» : уроки позакласного читання у 5 класі / О. Корнієнко // Дивослово. – 2016. – № 6. – С. 10-14.
Творчий поклик : 9 грудня – 155 років від дня народження Бориса Грінченка // Шкільна бібліотека. – 2018. – № 11. – С. 31-34.
Шпак В. «Німими не хотіли бути» : 155 років з дня народження Бориса Грінченка / В. Шпак // Урядовий кур’єр. – 2018. – 1 грудня. – С. 7.
Яременко В. Борис Грінченко – редактор Кулішевого перекладу Біблії / В. Яременко // Українська літературна газета. – 2021. – № 9, 7 травня. – С. 4-5.
Електронні ресурси
Грінченко Борис Дмитрович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Грінченко_Борис_Дмитрович. – Назва з екрану. – Дата звернення: 06.11.2023.
Борис Грінченко біографія коротко [Електронний ресурс] // Dovidka.biz.ua : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://dovidka.biz.ua/boris-grinchenko-biografiya-korotko/. – Назва з екрану. – Дата звернення: 07.11.2023.
Грінченко Борис Дмитрович [Електронний ресурс] // УкрЛіб : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1738. – Назва з екрану. – Дата звернення: 07.11.2023.
Цікаві факти про Бориса Грінченка [Електронний ресурс] // СловОпис : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://slovopys.kubg.edu.ua/tsikavi-fakty-pro-borysa-hrinchenka/. – Назва з екрану. – Дата звернення: 08.11.2023.
Підготувала: провідний бібліограф відділу інформаційних технологій та бібліографії Оксана Ребрина