25 листопада 2013 року – 175 років від дня народження
українського прозаїка, перекладача
Івана Семеновича Нечуя-Левицького
Започаткування нового етапу у розвитку української прози належить Іванові Нечую-Левицькому. Створивши ряд високохудожніх соціально-побутових оповідань та повістей у яких відображено життя українського народу, він ввів до української літератури нові теми і мотиви, змалював їх особливими художніми засобами.
Іван Семенович Левицький (літературні псевдоніми – І. Нечуй-Левицький, І. Нечуй тощо) народився 25 листопада 1838 р. в містечку Стеблеві на Черкащині у родині священика. Батько навчав грамоті селянських дітей, тому перші знання Іван отримав вдома. Він змалку цікавився звичаями і побутом селян, пізнавав скарби українського фольклору та поезії Т. Г. Шевченка.
У 1845 р. майбутній письменник продовжив навчання у свого дядька Є. Трезвинського, вчителя Богуславського духовного училища, а у 1847 р. пішов туди навчатися. Після училища і до 1859 р. навчався у Київській духовній семінарії. Закінчивши семінарію, деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем церковнослов’янської мови, арифметики та географії, а згодом вступив до Київської духовної академії (1861-1865). Займався самоосвітою: вивчав іноземні мови, читав твори українських та європейських класиків. Після академії І. Левицький відмовився від духовної кар’єри і розпочав педагогічну діяльність: викладав російську мову, літературу, історію та географію у містечках України.
Першими творами були комедія «Жизнь пропив, долю проспав» та повість «Наймит Яріш Джеря». Згодом з’являються повість «Дві московки» та оповідання «Панас Круть», велика стаття «Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності», що побачила світ у львівському журналі «Правда» під ім’ям Іван Нечуй.
1885 р. І. Нечуй-Левицький звільнився з роботи. Оселився в Києві і, ведучи досить замкнене життя, повністю віддався літературній праці. У 70-ті рр. письменник пише класичні твори із народного життя: «Не можна бабі Парасці вдержатись на селі» (1874), «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти» (1875), «Микола Джеря» (1878), «Кайдашева сім’я» (1879), «Бурлачка» (1880). У наступні роки виходять інші твори: «Старі гультяї» (1897), «Чортяча спокуса» (1885), «Не той став» (1896), казка «Скривджені та не скривджені» (1892), велика повість про побут, мораль і звичаї духовенства «Старосвітські батюшки та матушки» (1884 р. надрукована в «Киевской старине» в російському перекладі, в 1888 р. – у журналі «Зоря» мовою оригіналу) тощо. Різноманітні типи української інтелігенції, їх ідейні прагнення, суперечки постають у романах «Хмари» (1874) і «Над Чорним морем» (1890), а також у творах інших прозових жанрів («Навіжена», «Неоднаковими стежками», «Гастролі», «На гастролях в Микитянах», «Дивовижний похорон»). Сторінки української історії знайшли відображення у творах різних жанрів: казці «Запорожці» (1873), повістях і науково-популярних нарисах «Гетьман Іван Виговський», «Перші київські князі», «Татари і Литва на Україні», «Унія і Петро Могила», «Український гетьман Богдан Хмельницький і козаччина» та ін. Образи минулого України відображені у романі «Князь Єремія Вишневецький» (1897, вперше надруковано 1932 р.) та у драматичних творах «Маруся Богуславка» (1875), «В диму та полум’ї» (1911). Перу І. Нечуя-Левицького належать комедії з міщанського побуту «На Кожум’яках» (1875), «Голодному й опеньки м’ясо» (1887). Письменнику належать також статті і рецензії про українську літературу, присвячені поезії Шевченка: «Сорок п’яті роковини смерті Шевченка», «Хто такий Шевченко»; повісті Д. Яворницького «Де люди, там і лихо» та ін.
До кінця життя І. Левицький працював, аби завершити літературні праці. Жив у Києві. На початку 1918 р. в умовах кайзерівської окупації Києва письменник тяжко захворів, згодом потрапив до будинку для престарілих на Лук’янівці, де й помер 15 квітня 1918 р. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
ТВОРИ
Нечуй-Левицький І. С. Баба Параска та баба Палажка : оповід. / І. С. Нечуй-Левицький. – К. : Молодь, 1996. – 96 с.
Нечуй-Левицький І. С. Запорожці / І. С. Нечуй-Левицький ; худож. І. В. Осипов. – Х. : Фоліо, 2007. – 319 с.
Нечуй-Левицький І. С. Кайдашева сім’я / І. С. Нечуй-Левицький ; упоряд. текстів та передм. О. Колінченко. – К. : Національний книжковий проект, 2011. – 316 с.
Нечуй-Левицький І. С. Кайдашева сім’я : повість ; Гетьман Іван Виговський : роман / І. С. Нечуй-Левицький ; упоряд. та автор передм. І. О. Помазан. – Х. : Ранок ; Веста, 2003. – 430 с.
Нечуй-Левицький І. С. Кайдашева сім’я ; Хмари : повісті / І. С. Нечуй-Левицький. – К. : Наук. думка, 2001. – 503 с.
Нечуй-Левицький І. С. Князь Єремія Вишневецький ; Гетьман Іван Виговський : іст. романи / І. С. Нечуй-Левицький ; упоряд. Р. С. Міщук. – К. : Дніпро, 1991. – 511 с.
Нечуй-Левицький І. С. Микола Джеря ; Бурлачка ; Кайдашева сім’я : повісті / І. С. Нечуй-Левицький. – К. : Дніпро, 2001. – 428 с.
Нечуй-Левицький І. С. Микола Джеря ; Кайдашева сім’я / І. С. Нечуй-Левицький. – Донецьк : БАО, 2007. – 384 с.
Нечуй-Левицький І. С. Непочаті рудники : твори І. С. Нечуя-Левицького : у 2 кн. Кн. 2 / І. С. Нечуй-Левицький ; упоряд. передм. і комент. Ю. Ф. Ярмиша. – К. : Грамота, 2003. – 536 с.
Нечуй-Левицький І. С. Світогляд українського народу : ескіз української міфології / І. С. Нечуй-Левицький. – 2-е вид. – К. : Обереги, 2003. – 144 с.
Нечуй-Левицький І. С. Старосвітські батюшки та матушки : повість-хроніка / І. С. Нечуй-Левицький. – К. : Дніпро, 1985. – 356 с., ілюстр.
Нечуй-Левицький І. С. Твори : в 2-х т. Т. 1. Повісті та оповідання; п’єса / І. С. Нечуй-Левицький ; редкол. : І. О. Дзеверін та ін. ; упоряд. і прим. В. Я. Пипченко. – К. : Наук. думка, 1985. – 640 с.
Нечуй-Левицький І. С. Твори : в 2-х т. Т. 2. Повісті та оповідання / І. С. Нечуй-Левицький ; редкол. : І. О. Дзеверін та ін. ; упоряд. і прим. Н. О. Вишневської. – К. : Наук. думка, 1986. – 640 с.
Нечуй-Левицький І. С. Хмари ; Над Чорним морем : повісті / І. С. Нечуй-Левицький. – К. : Дніпро, 2004. – 550 с.
ЛІТЕРАТУРА ПРО ПИСЬМЕННИКА
Нечуй-Левицький Іван // Усі письменники і народна творчість : довід. / Н. І. Черсунова, Р. Б. Шутько, О. В. Козир [та ін.]. – К., 2007-2008. – С. 213-217.
Іван Нечуй-Левицький // Українська література : довід. для абітурієнтів та школярів / В. А. Мелешко [та ін.]. – К., 2012. – С. 194-207.
* * * * * * *
Бурбан В. Культурологічний набуток Івана Нечуй-Левицького / В. Бурбан, В. Заєць // Культура і життя. – 2007. – 4 лют. – С. 2.
Видатний майстер українського слова : до 175-річчя від дня народження І. С. Нечуя-Левицького (1838-1918) // Календар знаменних і пам’ятних дат. – К., 2013. – № 4. – С. 82-95. – Бібліогр. : с. 91-95.
Кирей В. Зі Стеблева, де народився великий українець, видно набагато далі : [про І. Нечуй-Левицького] / В. Кирей // Уряд. кур’єр. – 2008. – 1 квіт. – С. 12.
Чумаченко В. «Українське життя, то непочатий рудник, що глибоко лежить під землею…» : [про І. Нечуй-Левицького] / В. Чумаченко // Журавлик. – 2008. – № 11. – С. 4-5.
WEB-БІБЛІОГРАФІЯ
Біографія: Іван Нечуй-Левицький [Електронний ресурс] // Parta.ua : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.parta.com.ua/ukr/stories/writers/32/. – Заголовок з екрану.
Біографія Івана Нечуя-Левицького [Електронний ресурс] // Schoollit: [веб-сайт]. – Режим доступу : http://schoollit.com.ua/biografiya-ivana-nechuj-levickogo/. – Заголовок з екрану.
Іван Нечуй-Левицький [Електронний ресурс] // Українська література : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.ukrlit.vn.ua/biography/nechuy.html. – Заголовок з екрану.
Іван Нечуй-Левицький лягав спати рівно о десятій [Електронний ресурс] // Gazeta : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://gazeta.ua/articles/history-newspaper/_ivan-nechuj-levickij-lyagav-spati-rivno-o-desyatij/270624. – Заголовок з екрану.
Нечуй-Левицький Іван Семенович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Нечуй-Левицький_Іван_Семенович. – Заголовок з екрану.
Нечуй-Левицький Іван. Життя та творчість [Електронний ресурс] // Бібліотека української літератури : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=223. – Заголовок з екрану.
Підготувала: провідний бібліограф Данилюк Л. М.