Мета заходу – популяризувати творчість волинського письменника Івана Чернецького, виховувати у дітей любов до рідного краю, розвивати у них творче мислення, прагнення пізнання, фантазію, навчити бачити в оточуючому світі прекрасне.
Перед початком заходу радимо організувати поличку творів І. Чернецького для дітей та виставку дитячих малюнків за мотивами його віршів на тему: «Теплий сміх Івана Чернецького».
Звучить: Злотник О. Барви рідної землі [Звукозапис] / О. Злотник // Музика рідного дому. – К., 2005. – 3 CD : зв., 12 см. – CD № 1.
Читець: Сходить сонечко ласкаве,
Уставати саме час.
Ми ростем батькам на славу.
Господи, помилуй нас!
Коло мами до роботи
Ми стаємо раз у раз.
Працювати нам охота.
Господи, помилуй нас!
Наче кетяги калини,
Що красиві й без прикрас,
Ми – малята України.
Господи, помилуй нас!
(І. Чернецький «Господи, помилуй нас»)
Ведуча: Цей вірш написав поет Іван Іванович Чернецький, який добре знає світ дитячих фантазій, любить дітей, знайомий з дитячими мріями. І це не дивно, адже він довгий час працював вчителем.
Сьогодні ми будемо говорити про його творчість. І. Чернецький живе і працює у нас на Волині, написав дуже багато книг для дорослих та дітей.
Про своє дитинство він пише:
Читець–хлопчик: «Мала моя батьківщина – село Злоєць на Холмщині (Польща). Там я побачив світ Божий 23 грудня 1935 року…
В 1942 році одного прекрасного осіннього дня в село наїхало повно німців і руських в чорній уніформі. Підійшли до нашої хати, дали дві години на збір, затим якийсь старий німака намалював крейдою на стіні хрест, а біля порогу поставив одного з тих в чорній уніформі і – вйо!.. Ми опинилися у селі Молодятичах на Грубешівщині. Тут став я учнем 1-го класу, але проходив до школи тільки два тижні, бо німці вчителя нашого заарештували, і студії мої на тому й закінчилися.
Невдовзі – нове переселення… Вже новий 1945 рік зустрічали в товарняку, який віз нас на Херсонщину… Там у січні я знову пішов до першого класу. А в другому класі до кінця не довчився, бо коли голод почав нишпорити по всіх закутках, дядько Михайло в Нікополі купив у циганів коня з возом, і на початку травня 46-го цілий обоз (хто конем, хто коровами) рушив на захід ближче до рідної сторони… Через якийсь місяць прибились ми в село Воротнів у 15 кілометрах від Луцька…
Восени 50-го наша сім’я переїхала в село Рованці поблизу Луцька, і семирічку я закінчував учнем Гнідавської школи.
Середню освіту здобував у Луцькій чоловічій середній школі № 1. Там і написались мої перші вірші…
Отак, щоб закінчити 10 класів, я мусив навчатися у п’яти школах». Ведуча: Іван Чернецький – член Національної спілки письменників України, лауреат обласної літературно-мистецької премії ім. А. Кримського.
2011 року у Волинській обласній друкарні вийшла нова книжечка віршів для дітей поета «Якого кольору вітер», за яку наступного року він був удостоєний літературної премії імені Родини Косачів.
Сьогодні ми, дорогі діти, помандруємо її сторінками і дізнаємося багато цікавого. Тут ви зустрінетеся не лише зі своїми ровесниками – Іванком, Іванкою, Зіною, а й з тіткою квочкою та горобцем, хмариною та вітром…
Звучить: Злотник О. Ухтимко [Звукозапис] / О. Злотник // Музика рідного дому. – К., 2005. – 3 CD : зв., 12 см. – CD № 3.
Читець: Від села через долину
Бігла в гай прудка стежина.
По стежині раннім ранком
Біг із кошиком Іванко.
Прибігає він до гаю.
Глядь, а стежечки немає.
Дума Йванко: «Що за диво?
Десь, напевне, заблудила».
Він шукав свою стежину
Може, цілі дві години.
Вийшов з гаю, а стежина
На осонні гріє спину.
(І. Чернецький «Стежина»)
Ведуча: Ви знаєте, що багато птахів на зиму відлітають у теплі краї. Цікаво, чи мандрують туди горобці, яких ми зустрічаємо щодня. Відповідь на це запитання Іван Іванович дає у віршику «Той горобець».
Читець: Той горобець – веселий стрибунець,
Коли йому стає у роті сухо,
Він чухає себе за лівим вухом
І варить із туману холодець.
Той горобець – затятий цвіркунець –
На сонці так нагріється за літо,
Що на зимівлю в Африку летіти
Не хоче. Й не летить. І молодець.
А взимку із синичкою до мене
Він прилітає часто під вікно.
І я на них дивлюся, як натхненно
Вона ласує салом, він – пшоном.
(І. Чернецький «Той горобець»)
Ведуча: Як ви думаєте, чи може кіт бути пенсіонером? (Діти відповідають). А ось Іван Іванович у віршику «Кіт пенсіонер» стверджує… А втім послухаємо:
(Вірш прочитати в ролях)
Читець: По драбині та все вище й вище
Кіт старий забрався на горище.
Миша: Не пищіть, сидіть усі тихіше!
Читець: Мишенятам шепче мама миша
Миша: Той котяра гірший за фашиста,
Він захоче нас усіх поїсти.
Читець: Озирнувся кіт
Кіт: Ого, як темно!
Певне, я сюди заліз даремно.
Щоб світились очі, наче фари,
Треба купувати окуляри.
Миша: Кепські справи,
Читець: Каже миша тихо, –
Миша: В окулярах кіт – то наше лихо.
І щоб нас те лихо не спіткало,
Мусимо збиратися помалу,
І щоб мирно доживати віку,
Десь у полі зробимо домівку.
Читець: Уночі, як тільки вітер свище,
Миші всі покинули горище.
І коту роботи враз не стало,
І кота на пенсію послали.
(І. Чернецький «Кіт – пенсіонер»)
Ведуча: Деякі вірші у збірці можна назвати казочками. Автор фантазує:
Читець: Як річку морози сильні
Скували аж до весни,
Заєць у магазині
Купив собі ковзани.
Лапи заклавши за спину,
Заєць по вечорах
Пастися на конюшину
Їздить на ковзанах.
(І. Чернецький «Ковзаняр»)
Читець: Через поле, через ліс
Торбу сміху заєць ніс.
Спотикнувся, і на сніг
Висипався теплий сміх.
Розсмішив той сміх усіх,
Аж від сміху танув сніг.
І з горбочків до ріки
Посміялися струмки.
(І. Чернецький «Теплий сміх»)
Ведуча: За мотивами віршика «Так чи ні» ми пограємо гру. Я буду запитувати, а ви – відповідати.
Відомо, що від чорної корови
Надоюється чорне молоко. (Діти відповідають)
Відомо, що з гречаної полови
Гречану кашу варять отак-о! (Діти відповідають)
А ще відомо дітям всім у школі,
Що груші добре родять на вербі, (Діти відповідають)
І вишні, дозріваючи, на колір
Стають усі рябі та голубі. (Діти відповідають)
Відомо, що найкраще їсти воду,
Якщо її у ступі потовкти. (Діти відповідають)
А в сонячну морозяну погоду
І лід смачний, коли його пекти. (Діти відповідають)
А пряники й цукерки, як відомо,
Ростуть в крамницях, де є всякий харч. (Діти відповідають)
Я посадив їх на городі вдома,
Та не приймаються вони, хоч сядь та й плач.
Відомо, що на пляжі коло річки
Найкраще загоряти уночі (Діти відповідають)
О, як палахкотить рум’янцем личко,
Коли під місяцем лежиш, мов на печі.
А як приємно плавати одному,
Коли довкола плавають моржі!..
Відомо, що мені усе відомо,
А що не знаю, ну, то підкажіть.
Маленький брехунець! – такі насмішки
Про себе чую я уже давно.
Та не журюсь. Ось підросту ще трішки,
То стану і великим брехуном.
(І. Чернецький «Маленький брехунець»)
Ведуча: Є у збірочці Івана Чернецького «Якого кольору вітер» повчальні віршики. Зараз ми дізнаємося, що трапилося з рудим гарбузеням, яке не послухалося порад старого гарбуза.
Читець: Одного сонячного дня,
Як тільки зник туман,
Мале руде гарбузеня
Залізло на паркан.
Старий гарбуз йому сказав:
– Не лізь туди, не лізь,
Бо там теля або коза
Тебе одразу з’їсть!
Не слухалось гарбузеня
І на паркані сіло.
Одного сонячного дня
Його теля і з’їло.
(І. Чернецький «Гарбузеня»)
Ведуча: Всі ми любимо мріяти, фантазувати. Нам хочеться у звичайному бачити щось загадкове. І як добре коли весело на душі і все навколо здається казковим. Таким є Іван Іванович Чернецький. Бо тільки людина доброго серця і світлої душі може написати такий веселий віршик.
На фоні музики: Злотник О. Новий рік – на поріг [Звукозапис] / О. Злотник // Музика рідного дому. – К., 2005. – 3 CD : зв., 12 см. – CD № 3.
Читець: У тихе надвечір’я за село
До сходу сонця йду собі поволі,
А щоби ще і веселіш було,
То вудкою ловлю зайців у полі.
У далину дивлюся з-під руки,
А вдалині, неначе так і треба,
Пливуть у синє море літаки
І кораблі злітають в синє небо.
Порипує під чоботами сніг,
Що ковдрою накрив поля безкраї,
І тішать серце співи голосні,
То соловейко у гаю співає.
Пройшовши поле, перепливши луг,
Вертаюся до рідної домівки.
І пес Рябко, мій любий вірний друг,
Мене стріча веселим ку-ку-ріку.
(І. Чернецький «Весела прогулянка»)
Ведуча: Поет у своїх творах оспівує красу природи Волині, душею і серцем він завжди з батьківщиною. «Вона – мій час і мій дороговказ, мої тривоги, радощі і болі, з якими я не розлучусь повік…» написав митець в одному з своїх віршів. Тож, побажаймо Івану Івановичу доброго здоров’я, творчих успіхів і нових книжок для дітей та дорослих.
Звучить: Злотник О. Зачарована земля [Звукозапис] / О. Злотник // Музика рідного дому. – К., 2005. – 3 CD : зв., 12 см. – CD № 1.
Список використаної літератури :
Волинь літературна: наші сучасники: збірник матеріалів про письменників Волині, членів Національної спілки письменників України. – Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2010. – 340 с.
Чернецький І. Незрозумілий цей Ілько: оповідання для дітей мол. шк. в. /І. Чернецький. – Львів: Каменяр, 1989. – 31 с.
Чернецький І. Подарунок для Іванки: оповідання для дітей мол. та серед. шк. в. /І. Чернецький. – Луцьк: Надстир’я, 2001. – 42 с.
Чернецький І. Такої мами нема ні в кого: оповідання для дітей мол. та серед. шк. в. /І. Чернецький. – Луцьк: Твердиня, 2007. – 46 с.
Чернецький І. Читаночки /І. Чернецький. – Луцьк: Надстир’я, 1992. – 12 с.
Чернецький І. Що повіз автомобіль: вірші /І. Чернецький. – Луцьк: Надстир’я, 1992. – 20 с.
Чернецький І. Якого кольору вітер: для дітей дошк. Та мол. шк.. в. /І. Чернецький. – Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. – 28 с.
* * *
Злотник О. Музика рідного дому [Звукозапис]. – К., 2005. –3 CD: зв., 12 см. –CD № 1.
Злотник О. Музика рідного дому [Звукозапис]. – К., 2005. –3 CD: зв., 12 см. –CD № 3.
Матеріал підготувала: Л. Войтович – завідувач організаційно – методичного відділу обласної бібліотеки для дітей