Мета заходу: ознайомити юних користувачів з життєвим та творчим шляхом волинського письменника Йосипа Георгійовича Струцюка, який став першим лауреатом обласної літературно-мистецької премії ім. А. Кримського.
По можливості запросити на захід письменника. Організувати книжкову поличку на тему: «Слово, опромінене талантом», де представити книги Й. Струцюка, малюнки дітей за мотивами творів письменника, літературу про автора.
Ведуча: Волинь – давньоукраїнська земля. Це земля, де подружилися сонце і дощ, де зелені ліси, в’юнкі річки, дзеркальні джерела. Це мальовничий куточок, багатий на озера, ставки, болота.
Щирими почуттями любові, теплоти, гордості за рідну Волинь пройняті поезії Йосипа Георгійовича Струцюка:
Читець I: Між борами – село,
За борами – ріка.
Та ріка із борів
І струмка витіка.
Коси в лузі дзвенять,
І зозуля кує.
То моя сторона,
То Полісся моє.
Струцюк Й. «Україна моя»
Читець II: Поглянь, як рідно навкруги!
Од щастя можна захмеліти.
Женуть петрові батоги
перед собою в поле літо.
…А за селом густі жита
вже заклопотані жнивами.
І голосний натхненний птах
пряде дзвінку блакить над нами.
Струцюк Й. «Уже»
Ведуча: 17 липня 2014 року виповнилося 80 років від дня народження волинського поета, прозаїка, драматурга, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата кількох міжнародних і всеукраїнських премій Йосипа Георгійовича Струцюка. Він автор понад 50-ти поетичних, прозових та драматичних книжок. Його твори перекладалися польською, білоруською, російською мовами. Сьогодні ми ознайомимося з життєвим і творчим шляхом Й. Г. Струцюка, послухаємо його вірші, дізнаємося про творчі здобутки митця.
Звучить: Ми – маленькі українці / Сл. Й. Струцюка; Муз. Я. Найди // Струцюк Й. Г. Жайвірковий великдень. – Луцьк, 1998. – С. 3-4.
Ведуча: Народився Йосип Георгійович Струцюк в селі Стрільці на Холмщині (нині Республіка Польща). У 1944 році разом з батьками та іншими односельцями був депортований до Запорізької області. 1946 року, рятуючись від голоду, сім’я Струцюків переїздить на Волинь. Майбутній письменник навчався у Глинищенській початковій, потім – у Копачівській семирічній та Рожищенській середній школах. Після закінчення Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки працював вчителем у школі. Пізніше обіймав посаду наукового співробітника в музеї-садибі Лесі Українки в селі Колодяжному та Волинському краєзнавчому музеї, працював журналістом, режисером народної самодіяльної кіностудії. Протягом тривалого часу Йосип Георгійович Струцюк був керівником літературної студії «Лесин кадуб», очолював обласну організацію Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.
Ще в юнацькі роки Йосип Струцюк визначив свою земну дорогу. Його життєвим кредо стали слова:
«Я долю сам собі нарік:
доки живу і дишу доки –
лишусь співцем міленьких рік
і вселюдських страждань глибоких».
Письменник активно займається громадською діяльністю, дослідницькою роботою, вивченням рідного краю. Свідченням цього є цикл «На рідних берегах».
Читець: Отак стоїть і наче не тече,
В години, у століття, ув епохи,
піддавши собі небо на плече,
настояний вартує спокій.
На лівім боці просто неба
зітхає через комиші.
Скрадливість щуча й окунева
Ворушиться із дна його душі.
У сні йому вирують сфери дивні,
народжуються гімни і світи.
І, як легенди химородні давні,
тумани котяться отак із висоти.
Струцюк Й. «На озері Святому»
Читець: Як, скажи, не дивуватись!
Де таке ще бачив світ,
аби річку чорногузи
переходили убрід!
А вона? А їй байдуже!
Крила в птаха узяла,
вирвалася до схід сонця
й полетіла од села.
А під вечір в очереті
зупинилася на мить,
поцікавилась линами:
хто як виріс? Де хто спить?
Завернула ненароком
до сусіднього села.
так од стоку Білостоку
аж до Стиру прибула.
Й зупинилася: ой леле!
Якась дивна річка ця:
Чорногузам – по коліна
і по шию – поплавцям.
Струцюк Й. «Чорногузка»
Ведуча: Свою любов до волинської землі Йосип Георгійович висловив у вірші «Мій край», який увійшов до збірки пісень «Ти – моє терпке пісенне диво».
Звучить: Мій край /сл. Й. Струцюк : муз. О. Синютін [Електронний ресурс. – Електрон. дані. – Режим доступу : http://www.uaestrada.org/pisni/m/mij-kraj. – Назва з екрану.
Ведуча: Біль втрат назавжди закарбувався у серці письменника. Село, де він народився і прожив лише десять перших літ, завжди кликатиме його стежками дитинства.
Читець: Як ти живеш, моє село?
Як маєшся за синім Бугом?
Як небо там твоє жиє –
Із Богом чи уже без Бога?
Як спочива мій родовід
На цвинтарному хрестоносці?
Як мій прапрадід, прадід, дід?
Не вивернуто їхні кості?
…Яка там випала зима?
Чи жайвірок радіє в полі?
Од Грубешева до Холма
чи зараз там ростуть тополі?
Як річка наша молода?
Чи ластівок в собі купає?
Які в ній ситняги, вода
у ніч на Йвана на Купала…
Струцюк Й. «Як ти живеш, моє село»
Звучить: Чи знаєш ти той милий край? / cл. Й. Струцюка ; муз. В. Лича // Струцюк Й. Г. Жайвірковий великдень. – Луцьк, 1998. – С. 8-9.
Ведуча: Вже вихід першої поетичної збірки «Освідчення» (1965 р.) схвально привітала критика. А на другу «Засвідчення» (1969 р.) написала рецензію Ліна Костенко, відзначивши, що «перед нами справжній поет… не ординарний, він чесний перед собою і перед людьми…». Він не догоджав комуністичній лукавій системі. А коли не вдавалося видрукувати правдивого слова – мовчав, замикався в собі. Вихід наступної книжки «Досвідчення» (1982 р.) було відкладено цензурою аж на 13 років. Те, що вистраждане наодинці, у 1991 році явилося «Терпкими сторінками». Аж душу проймає холодок минулих літ.
Читець: Вечір аж дзвенить зірками,
у снігах рипить зима.
Я б пішов з колядниками,
та колядників нема.
Рік новий і той не впору,
переляканий народ.
З щедрувальниками б поруч,
де ж узяти тих щедрот?
Розібрали, розікрали,
віри вже ні в що нема.
Що не встигли Косарали,
остудила Колима
Cтруцюк Й. «Вечір аж дзвенить зірками»
Ведуча: Йосип Струцюк написав понад 200 пісень з такими відомими композиторами, як Анатолій Кос-Анатольський, Анатолій Пашкевич, Олександр Білаш та інші. Видав авторський пісенник «Ти– моє терпке пісенне диво» і для дітей – «Жайвірковий великдень». Видатний композитор Анатолій Кос-Анатольський писав: «Йосип Струцюк – один із найкращих наших поетів, слово котрого природно лягає на музику». Письменник також упорядкував збірник народних пісень Холмщини та Підляшшя «Ти не згасла, зоре ясна». За що був відзначений премією «Корона Данила» громадсько-культурного товариства «Холмщина».
Звучить: Хризантеми / сл. Й. Струцюка ; муз. О. Некрасова // Струцюк Й. Жайвірковий великдень. – Луцьк, 1998. – С. 10.
Ведуча: Й. Г. Струцюк – відомий в Україні кінорежисер. За його сценаріями створено до десяти короткометражних аматорських кінострічок. Майже всі вони були відзначені на республіканських та всесоюзних кіноконкурсах. Зокрема, фільм «В обійсті чорного самітника » (про рідкісного птаха – чорного лелеку) удостоївся головного призу на республіканському кінофестивалі, а на всесоюзному у 1980 році – золотої медалі. Найвищі нагороди здобули також кінофільми «На відстані пострілу» (про знищення людиною тура) і «Помилка Тарзана» (про вовків), а кінофільм про волинське диво-озеро Світязь «Світло витязя» отримав на міжнародному конкурсі «Кіномарина-77» бронзову медаль.
Про самого Йосипа Струцюка створено кінострічку «Повернення самітника».
Ведуча: Чимало книг написано для вас, дорогі діти. Зокрема, «Бузьків вогонь» (1969 р.), «Гостинець од зайця» (1971 р.), «Романко і Трубач» (1984 р.), «Буб» (1997 р.), «Місячний зайчик», «Воронько» (2005 р.) та інші. На особливу увагу заслуговує поема-казка «Славен витязь Кожум’яка», що вже виражена в музичному варіанті. Збірки «Бузьків вогонь», «Гостинець од зайця» перекладені на білоруську мову. Дослідниця дитячої літератури Міла Хомич зазначила: «… якщо за вашим вікном сіро і незатишно або просто маєте вільний час, вкладіть свою долоню у добру руку автора і йдіть з ним у яскравий і чарівний світ, сповнений цікавих пригод».
Перші подорожі у країну пригод, знайомство із братами нашими меншими, турбота про них – головні теми повісті «Гомін Турового урочища».
Читець: «Уся галявина всіяна жовтоокими королицями і синьофіолетовими дзвіночками. Од золотистих підмаренників пахне медом – аж слинка котиться. Поміж трійчастих листочків рясно червоніють суниці. …Над жовтою квіткою – справжнісінький маленький вертоліт. Висить у повітрі. Хвилинку-другу і нараз кидається убік, потім назад і тихесенько дзюрчить – гуде. Певне, хоче сісти на ту пахучу квітку. …Бір гомонить тривожним сосновим верховіттям. Птахи вже ніби замовкли. Тільки з далеких пущ доноситься таємничий крик чорного дрозда.
Це і є Турове урочище».
Ведуча: У 2008 році побачила світ нова повість Й. Струцюка «Чорногузка, або ж Пригоди за всякої погоди».
Читець: «У літні місячні ночі, особливо в повню, з-під села, саме з-під кручі, де витікає річка, іноді вилітають птахи, такі білі-білі, покружляють і обов’язково заховаються в хмару, а якщо хмари нема, упадуть на плесо білим лататтям.
… А коли ви на зеленому круглому листкові побачили маленьку зелену жабку, то, напевне, захотіли б запитати: як тобі живеться? І вам, мабуть було б дуже соромно, якби вона поскаржилася на когось чи на щось.
У цьому зеленому світі не повинно бути нарікань, бо Творець його створив для радості й добра».
Ведуча: До забороненої в недалекому минулому теми історії боротьби Української повстанської армії проти чужоземних поневолювачів звернувся письменник у книжці оповідань «Помста козацька», яка побачила світ у 2003 році. Діти волинських сіл теж не стояли осторонь цієї боротьби, бо за тодішніх непростих обставин були патріотами, здатними на героїчні вчинки
Ведуча: Своєю творчістю Й. Г. Струцюк збагатив культуру і літературу рідного краю.
Читець: Твоя любов – любов моя, тут наші ночі-дні.
Ніде так сонце не сія, як в рідній стороні,
Як проліски, твої літа пробуджують весну
Ти не люби нікого так, як рідну сторону.
Коли ж ми разом – недарма ясніє далина
Нічого кращого нема, як рідна сторона.
Cтруцюк Й. «Батьківщина»
Ведуча: Своїм словом Йосип Струцюк пробуджує в наших душах живі джерела доброти і людяності, щедрості і милосердя, любові до свого рідного краю. Побажаймо йому міцного здоров’я, нових книг і вдячних читачів.
Звучить: Я люблю тебе / сл. Й. Струцюка; муз. В. Лича // Струцюк Й. Жайвірковий великдень. – Луцьк, 1998. – С. 47.
Список використаної літератури:
Волинь літературна: наші сучасники : зб. матеріалів про письменників Волині, членів Національної спілки письменників України. – Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2010. – 340 с.
Завжди і у всьому залишатися собою: штрихи до літ. портрета Йосипа Струцюка. – Луцьк: Твердиня, 2010. – 388 с.
Письменники Волині: довід. Волинської обласної організації Національної спілки письменників України. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2010. – 80с.
Струцюк Й. Г. Воронько: повісті, оповідання, новели та казки для дітей. У 2 т. Т. 2. / Й. Г. Струцюк. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2005. – 164 с.
Струцюк Й. Г. Жайвірковий великдень: пісні для дітей на вірші Йосипа Струцюка / Й. Г. Струцюк. – Луцьк: Терен, 1998. – 48 с.
Струцюк Й. Г. Місячний зайчик: драматичні поеми та вірші для дітей. У 2 т. Т. 1 / Й. Г. Струцюк. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2005. – 180 с.
Струцюк Й. Г. Помста козацька: оповідання для мол. і середнього шкільного віку / Й. Г. Струцюк ; мал. М. Волошина. – Луцьк: Вісник і Ко, 2003. – 56 с.
Струцюк Й. Г. Пригоди за всілякої погоди: повісті для дітей мол. і середнього шкільного віку / Й. Г. Струцюк. – Луцьк: Надстир’я, 2011. – 152 с.; іл.
Струцюк Й. Г. Фарватер: вибрані поезії у двох томах. Т. 1 / Й. Г. Струцюк. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2009. – 556 с.
Струцюк Й. Г. Фарватер: вибрані поезії у двох томах. Т. 2 / Й. Г. Струцюк. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2009. – 556 с.
Струцюк Й. Г. Чорногузка або ж Пригоди за всілякої погоди: повість для дітей середнього шкільного віку / Й. Г. Струцюк. – Луцьк: Терен, 2009. – 43 с.
* * *
Мій край /сл. Й. Струцюк : муз. О. Синютін [Електронний ресурс. – Електрон. дані. – Режим доступу : http://www.uaestrada.org/pisni/m/mij-kraj. – Назва з екрану.
Матеріал підготувала: Войтович Л. В. – завідувач організаційно – методичного відділу обласної бібліотеки для дітей