Мета: популяризувати дитячу літературу краєзнавчої тематики; узагальнювати та поповнювати знання дітей про природу, історію, культуру рідного краю; розвивати естетичне сприйняття навколишнього світу; формувати толерантне ставлення до культурної, історичної спадщини.
Наочне оформлення:
плакат «Волинь моя! Лелечий краю,
Полісся синьоокий цвіт!
Тебе всім серцем я кохаю,
Тут починаю свій політ!»,
картки із назвами команд.
Обладнання: музичний центр, музичний супровід пісні «Волинь моя», секундомір (або пісочний годинник), металеві дзвіночки.
Правила гри:
- У грі беруть участь 2 команди.
2. Гра проходить в 4 тури.
3. На обдумування відповіді в перших трьох турах відводиться 20 секунд.
4. Правильна відповідь оцінюється в 1 бал.
5. Якщо жодна з команд не дала правильної відповіді, то наступне запитання оцінюється в 2 бали.
6. Якщо відповідь готова, капітан команди дзвонить дзвіночком.
7. В четвертому турі за домашнє завдання максимальна кількість – 5 балів.
8. Перемагає команда, яка за результатами гри набирає більшу кількість балів.
Читець:
Я все люблю в своїм краю:
Криницю, звідки воду п`ю,
Та повні гомону ліси,
Та дзвони срібної роси…
Я все люблю в своїм краю:
Найбільше – матінку свою,
Ласкаву, радісну, єдину…
Люблю, як сонце, Батьківщину.
М. Сингаївський «Я все люблю».
Ведуча:
Доброго дня, дорогі друзі! Краєзнавці та краєлюби! Любити край, де ми живемо – це цікавитись його життям, вивчати його минуле. Краєзна́вець — дослідник, що вивчає історію, географію, економіку, етнографію, культуру, мистецтво, пам’ятки певного регіону, краю. Сьогодні ми ближче познайомимось із нашою малою батьківщиною. Отже, розпочинаємо наш краєзнавчий турнір ерудитів. Я рада вітати наші команди а також поважне журі нашого конкурсу.
(Представлення команд та журі)
Ведуча:
Є в світі землі, не багаті ані на камені-самоцвіти, ні на ліси дрімучі. Проте ці землі бувають нам дорожчі за все на світі, бо одна з них – твоя рідна земля. Вона дала тобі життя, повела у велику життєву дорогу. Наша волинська земля – це земля, де подружилися сонце і дощ. Природа тут – це ліс зелений, річка в`юнка, джерело дзеркальне. Це мальовничий куточок, багатий на річки, озера, ставки.
Полісся в минулому – це край глухих, непролазних лісів і боліт. Тут на піщаних дюнах, здебільшого біля річок і озер, поліщуки будували свої оселі, користуючись всіма дарами природи. Вода давала їм рибу, в лісах водились дикі птахи, у лозах – видри і бобри. Із лози виплітались речі для хатнього вжитку, із лика – постоли.
Перша тема турніру – Наші рослини:
Із зеленої сорочки,
Білі дивляться дзвіночки,
(конвалія)
Цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає,
Хоч мороз усе побив – його не займає.
(барвінок)
Не вогонь, а опікає.
(кропива)
Синьоока чарівниця часто в полі в нас вертиться; де вінки вона спліта – там пшениці і жита.
(волошки)
Золоте решето на сонце схоже, хатинок повне.
(соняшник)
Вони бувають столові, цукрові, кормові
(буряки)
Навесні зацвіте білим цвітом, а в жнива – червоним плодом.
(вишня)
Соковите, червоненьке,
Круглобоке, солоденьке.
(яблуко)
Сидить баба на грядках, вся закутана в хустках.
Сидить баба серед літа в сто сорочок одіта.
(капуста)
У землі сиджу не марно:
Помаранчева і гарна,
Соковита, солоденька,
Вже я стала чималенька.
(морква)
І печуть мене, і варять.
І їдять мене і хвалять.
Бо я добра.
(картопля)
На городі виріс дужий,
Круглий, жовтий і байдужий
Хто цей гордий карапуз?
Здогадалися?…
(гарбуз)
Що то за голова,
Що лиш зуби й борода?
(часник)
Без рук, без ніг,
А в’ється, як батіг.
(квасоля)
Сидить Марушка в семи кожушках,
Той сльози проливає, хто її роздягає
(цибуля)
Ведуча:
Доки журі підраховує бали, ми з вами пограємо:
продовжіть прислів’я чи приказку
1. З кожного по нитці – (бідному сорочка).
2. Хто рано встає – (тому Бог дає).
3. Сім раз відмір – (один раз відріж).
4. Не кажи гоп – (поки не перескочиш).
5. За двома зайцями погонишся – (жодного не спіймаєш).
6. Не май сто рублів, (а май сто друзів).
7. Книга вчить – (як на світі жить).
8. Слово не горобець – (вилетить не спіймаєш).
9. Краще синиця в руках, (ніж журавель в небі).
10. Зробив діло – (гуляй сміло).
11. Чув дзвін – (та не знає де він).
12. Як дбаєш, (так і маєш).
13. Без труда (нема плода).
14. Яблучко від яблуні (недалеко відкотиться).
15. Ситий голодному (не товариш)
Ведуча:
Ой, які ж ви молодці! А зараз перевіримо, як ви знаєте фауну рідного краю.
Наступна тема – Наші тварини:
Найбільший звір Волинської фауни
(зубр)
В лісі робітники живуть,
Хату без сокир зведуть,
Натягають сміттячка
Побудують без жодного кутка
(мурашник)
Вночі руда дівчина
Залізла тихо в двір,
Курей перелічила
Та й понесла у бір.
(лисиця)
Тоненьке, вузеньке, по землі в’ється,
як батіг довге, та зовсім не б’ється.
Людей боїться, молоко вживає,
в лісі їх багато, це кожен знає.
(вуж)
На річках в сріблястих шубах, проживають лісоруби.
З глини, дерева й гілок – набудують гребельок.
(бобри)
Під ялинками, лежить мішок з голками
(їжак)
Як сніг біла, як сажа чорна.
Вертлява, як біс, щось поцупить і тіка в ліс
(сорока)
Хто на своїй голові ліс носить?
(олень)
Уночі гуляє, а вдень спочиває,
Має круглі очі, бачить серед ночі.
(сова)
Ой, яка ж вона гарненька,
Пишнохвоста і руденька.
Не звірятко — просто диво,
Невгамовне, пустотливе.
Вгору-вниз, на гілку, з гілки …
Хто ж це буде, діти?
(білка)
Найбільша прісноводна риба Волині
(сом)
Сам вечірньої години
Заховався в кущ калини,—
Та на дудочку одну
Грає пісню чарівну.
(соловей)
Літає крилами, ходить ногами, висить догори лапками
(кажан)
Які ноги заввишки, такий ніс завдовжки.
Хату на хаті має, всім жабам рахунок знає.
(лелека)
Вірно людям я служу,
Їм дерева стережу,
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників ним здобуваю.
(дятел)
Ведуча:
Втомились? Давайте трішки відпочинемо, поринемо у поетичний світ.
Читець:
Україно, рідна Україно,
Звідки ти взяла таке ім’я?
Може, знає пісня журавлина?
Може, знає пісня солов’я?
Україно, рідна Україно,
Скільки світла на твоїм чолі!
То ж про тебе пісня журавлина
Задзвеніла радісно в імлі.
Украйно, рідна Україно,
Над житами сонечко встає.
І тобі зозуленька невпинно
Щастя й долю радісно кує.
О.Богачук «Україно, рідна Україно»
Ведуча:
Поліська земля покраяна річками, вкрита лісами і болотами, з великою кількістю озер. Навесні і восени вода, як правило, заливала великі простори. Між селами уривався будь-який зв’язок, і тільки влітку та взимку поліщук пішки або кіньми «виходив у світ».
Волинь – давньоукраїнська земля. Вона розкинулась на берегах річок Прип`ять і Західний Буг. Назву області залишили нам наші предки, що оселилися на берегах річки Буг. Столицею у них було місто Волинь. Саме від назви цього міста і походить назва області.
Наступний наш тур – Як ви знаєте історію та географію нашого краю:
Обласний центр Волинської області
(Луцьк)
Давня назва Луцька
(Лучеськ)
Наймолодше місто Волинської області
(Нововолинськ)
Місто-найбільший залізничний вузол Волині
(Ковель)
Найдовша річка області
(Стир)
Найбільше озеро Волині
(Світязь)
Історична візитівка Волині, яка увійшла до 7 чудес України
(замок Любарта)
Скільки веж має замок?
(три: В`їзна, Стирова, Владича)
Яка річка має сто ходів?
(Стохід)
Біля якого Волинського містечка відбулась битва козаків війська Богдана Хмельницького?
(біля Берестечка)
Назви яких річок Волині пов’язані із назвами тварин?
(Турія, Чорногузка)
Центральна вулиця міста Луцька
(проспект Волі)
Назва населеного пункту, де знаходиться Музей-садиба Лесі Українки
(село Колодяжне)
Прикордонне місто Волині
(Устилуг)
Назва національного заповідника на Волині
(Шацькі озера)
Ведуча:
молодці – ви справжні ерудити. Для вас у подарунок пісня. А журі –підраховує бали.
Звучить: Розквітай, моя Волинь [Електронний ресурс] // Українські пісні [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.pisni.org.ua/songs/2222522.html. – Заголовок з екрану.
Слова: О. Богачука
Музика: С.Ущенка
Мій краю дорогий,
Земля моя, Волинь,
І золото хлібів,
І неба височинь.
В ліса твої, поля
Закоханий, стою,
Тебе, як вірний син, люблю.
Волинь моя, зоря моя ясна,
Рушник ланів мене гостинно зустріча.
Волинь – це хліб в долонях материнських,
Люблю тебе, моя земля!
Розквітай, моя Волинь, розквітай, |
В серці Світязя блакить, розквітай! |
Чарівна пісня Лесі |
Хай летить в піднебесся |
Над просторами |
Неозорими |
Хай летить! | (2)
Волинь моя, зоря моя ясна,
Рушник ланів мене гостинно зустріча.
Волинь – це хліб в долонях материнських,
Люблю тебе, моя земля!
Ведуча:
До цього часу ходить на Поліссі старе але добре відоме і зрозуміле тут кожному слово «ДОМА». Ні, це не просто дім, будинок, хата. По по-поліськи «ДОМА» – значно більше. Бо це і батьківська хата, і рідне село, і весь отчий край. Одним словом – усе, що входить у поняття мала батьківщина. Наша ДОМА – це Західне Полісся, мала невід’ємна часточка великої України…
Голубоокою називають нашу Волинь – перлину Полісся. Особливо щедро природа наділила наш край озерами. Їх тут понад двісті двадцять – великих, малих і зовсім маленьких. Багато з них загубилися серед зеленого моря дерев і кущів, поміж піщаними дюнами. Серед Шацьких озер, немов діамант в оздобі перлів, лежить славнозвісне, оспіване народом й овіяне стародавніми переказами та легендами озеро Світязь.
Ось одна із них:
Читець:
Слід Витязя
З давніх татарських часів стала полонянкою вродлива дівчина. Був у неї коханий – хоробрий витязь. Кинувся він її визволяти, вихопив з ворожих рук, підняв на сідло і помчали удвох у шацькі ліси. А орда – за ними. Ось-ось, здається, наступить на п’яти. Раптом перед втікачами розлилося озеро. Що вдієш – вирішили перепливати. Посадив хлопець наречену у сідло, коня за гриву – й пірнули у хвилі. Та посеред озера на глибині кінь почав тонути. Ще б трохи й поглинула б усіх голуба стихія. Врешті змилостивилась рідна земля над любов’ю і мужністю, піднялася з води островом. Побачили те диво татари – не зупинились, зладнали плоти й попливли вперед. Ступили на сушу і здивувалися: живої душі тут не застали, тільки два дерева виросло – липа і явір. Липа – слід нареченої, а явір – витязя, Отак, кажуть, і пішло від “слід Витязя” – Світязь.
Ведуча:
Наступний наш тур – конкурс домашніх завдань: «Легенди рідного краю»
(Розповідають діти)
Ведуча:
Журі починає підбивати підсумки і підраховувати бали, а ми з вами пограємо:
Хто з вас любить скоромовки? Пропоную вам позмагатися.
«Скоромовки»
Ø Ворона проворонила вороненя.
Ø Летів горобець, сів на хлівець.
А як вийшов стрілець, то й утік горобець
Ø Росте липа біля Пилипа.
Притупив пилку Пилип.
Ø Не клюй, курко, крупку,
не кури, турку, люльку.
Ø Бабин біб розцвів у дощ,
Буде бабі біб у борщ.
Ø Ходить квочка коло кілочка,
Водить діточок коло квіточок.
Ø Хитру сороку
Спіймати морока,
А на сорок сорок
Сорок морок.
Ведуча:
Ми народились на Волині —
В краю бентежної краси.
Тут небеса високі й сині,
Й краплини срібної роси.
Читець І:
Плакучі верби над ставками,
Калини кущики рясні.
Біленькі села між лісами
Світанки росяні, рясні.
Читець ІІ:
Озерні плеса, тихі ріки
Й прадавні вікові ліси.
Волинь нам дорога навіки,
Тут стільки радості й краси.
Ведуча:
У цім краю ми виростаєм
І тут на ноги стаємо.
Красу у серденько вбираєм,
У світ з собою несемо.
Читець І:
Тут найщиріша в світі казка
Живе у вікових лісах.
Моєї мати тепла ласка,
Тут Мавка ходить у житах.
Читець ІІ:
І маки у вінок вплітає,
Й волошок синій-синій цвіт.
Й Лукаш тут на сопілці грає,
Й любов свою несе у світ.
Ведуча:
Звучать Стравінського акорди
І Всесвіт хоровод веде.
І Леся Українка гордо
Малою в білий світ іде.
Читець ІІ:
Волинь моя! Лелечий краю,
Полісся синьоокий цвіт!
Тебе всім серцем я кохаю,
Тут починаю свій політ!
Ведуча:
— Ось i добiгла кiнця наша гра. Ви всi добре сьогоднi попрацювали. Хочеться вiрити, що тi знання, якi ви отримали сьогоднi – не забудуться! Слово надається журi.
(Переможцi отримують призи.)
Список використаної літератури:
- Айстра Т. Легенди рідного краю / Т. Айстра. – Нововолинськ, 2004. – 143 с.
2. Богачук О. А час не жде… : вибране / О. Богачук. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2003. – С. 264.
3. Гей В. С. Під сузір’ям калини : народознавчий календар / В. Гей. – Луцьк, 2006. – 115 с.
4. Географія рідного краю м. Луцьк : підруч. для учнів 5 кл. / за ред. Н. Пушкар. – Луцьк, 2000. – 170 с.
5. Герасимюк О. В. Шляхами рідного міста : навч.-пізнавальне вид. / О. Герасимюк. – Луцьк : Волинська книга, 2007. – 64 с.
6. Ковальчук Г. Г. Стежина. Волинська читанка : навч. посіб. / Г. Г. Ковальчук, С. А. Коробчук. – Л. : Вежа, 1997. – 200с.
7. Похила Л. С. Використання скарбниці народних знань у процесі вивчення біології : царство Рослини / Л. С. Похила, Г. Ф. Яцук, Б. Б. Гдаль. – Т. : Мандрівець, 1998. – 72 с.
8. Природа очима юних краєзнавців : наук.-попул. зб. / упор. Л. Хмелярська. – Луцьк : Медіа, 2000. – 54 с.
Матеріал підготувала: О. Романюк – провідний методист
організаційно-методичного відділу
обласної бібліотеки для дітей
