Мета заходу – ознайомити користувачів-дітей з творчістю українського письменника, нашого земляка Віктора Антоновича Лазарука. Засобами художнього слова сприяти вихованню у підростаючого покоління любові до рідної землі, оточуючого світу, бережливого ставлення до природи.
Перед початком заходу радимо організувати тематичну поличку літератури «Озерна лірика Віктора Лазарука».
Звучить: Яснюк І. Україно моя [Звукозапис] / вик. І. Яснюк //Лелеча доля. – Т., 2005. – 1 CD 6 зв. 12 см.
Ведуча: …Ми ходили дивитися осінь,
Як весілля, як чудо-картину…
Зачепилася хмарка за просинь,
Висла в небі, немов павутина.
А гаї… Вони ясно палали
І світили на сині озера,
Мов жар-птиці у них ночували –
Вогняні загубили пера.
(В. Лазарук «Осінь»)
Так може написати поет, який безмежно любить природу, має своє особливе бачення світу, своє відчуття його. Таким є Віктор Антонович Лазарук – талановитий український письменник, патріарх волинської літератури. Його ще називають волинським бардом, лісовиком. У поезії він співтворить з Природою і захищає її. Слушно написав Дмитро Павличко у передмові до збірки «Вікна»: « Тема захисту природи у Віктора Лазарука – центр його поетичної істоти»; а «в своїх так званих «екологічних» віршах він просто немає собі суперників у нашій поезії», – доповнив оту високу оцінку Іван Драч у рецензії на рукопис збірки «Озерний дзвін».
Сьогодні ми ознайомимося з творчим доробком Віктора Лазарука і спробуємо зрозуміти його життєве кредо.
Читець: Із сіном на возі приїхало літо –
І випило сонце рівчак.
Не спить, наче сторож, що звик гомоніти,
Покашлює грім у кулак.
Клекочуть косарки з долин, як лелеки,
За стогом підводиться стіг.
І день знемагає під возом від спеки.
Неначе Сірко, що прибіг.
(В. Лазарук «Літо»)
Ведуча: Життєва і творча дорога Віктора Антоновича Лазарука почалася від села Дубове Ковельського району. Тут він народився 3 листопада 1933 року в родині землероба і музиканта. Дитинство припало на важкі роки фашистської окупації, сповнені поневірянь і втрат.
…Після Дубівської семирічки навчався у Ковельській середній школі № 3. Звідти життєва дорога повела до Львівського державного університету імені Івана Франка, 10 років вчителював у селі Заболоття Ратнівського району, працював у редакції журналу «Жовтень» (тепер «Дзвін»), волинській організації Товариства охорони пам’ятників історії та культури, Луцькому Будинку природи, видавництві «Вежа» тоді ще Волинського Національного державного університету.
Читець: Везуть мене в дитинство поїзди,
На береги омріяної долі.
Усі путі, шляхи мої завжди
Розпочинаються у Ковелі.
В пітьмі віків, у далині
Твій передзвін і голос лине.
Горять мені твої вогні,
Мов золоті цвітуть жоржини.
(В. Лазарук «Ода Ковелю»)
Ведуча: Поет, прозаїк, публіцист, член Національної спілки письменників України з 1968 року, лауреат літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського В. Лазарук ще в дитинстві захоплювався поезією, любив слово. Він – поет від Бога. Відчуття свого єства як частини природи В. Лазарук передав у маленькому вірші «Горобина ніч».
Читець: Мовчки дві перезирнулися чорниці.
Мокрий цвіт. Вікно. І грім удалині
Нерозряджена сліпа блискавиця,
Наче голка блукає в мені.
(В. Лазарук «Горобина ніч»)
Ведуча: У 1963 році виходить перша поетична збірка «Синь озерна». Неабиякий талант автора засвідчили також збірки «Музика верховіть» (1966 р.), «Шацькі озера» (1975 р.), «Сині очі Волині» (1979 р.), «Глаголи землі» (1987р.), «Літораль» (1990р.), екологічний роман «Світязь» (2005 р.) та інші.
1993 року вийшла у світ поетична збірка «Озерний дзвін». «У виболених і довершених віршах автор серйозно мислить, бунтує, стверджує, сподівається, надіється…» – писав відомий український письменник Іван Драч. Твори Віктора Лазарука перейняті любов’ю до чистого повітря, незайманого лісу, незабруднених озерних плес і незаляканих пташиних співів.
На фоні музики: Мадрыгал [Звукозапис] /вик. ансамбль Літуус //Lituus. – Belarus. – 1 CD : зв. 12 см.
Читець: Йду в ліси, неозорі, безкраї.
Тихо в серці, ні тіні журби.
В кошик пам’яті тихо збираю
Світлі образи, наче гриби.
Розбігаються очі в натхненні:
Скільки їх, з-під чийого пера?
Чистоту я, нагнувшись, у жмені
З лісового беру джерела.
…І, накравши у лісі мелодій –
Гордих, ніжних, з сумними навпіл, –
Повертаю додому, мов злодій,
Висипаю ті скарби на стіл.
І дарма мені лаври чи терни,
Ну який же поет я тоді?
Творить мати-природа шедеври,
Я ж лиш копії, сірі, бліді.
(В. Лазарук «Йду в ліси, неозорі, безкраї»)
Ведучий: Віктор Лазарук відомий також як талановитий дослідник – краєзнавець, мандрівник. Він сходив десятки сіл Волині, дослідив витоки Прип’яті і написав про це дуже цікаво. Розповіді про найбільші озера краю можна знайти у книзі «Сині очі Волині», яка побачила світ у 1975 році.
Читець: Зоря сльозиться в небі,
Світлішає блакить.
Були ви коли-небудь
На озері, що спить?
Ви сіли тихо в човен,
Взялися за весло.
Пливе туман ранковий
І сонце за село.
Ви мовчите, бо всюди
Замовкли комиші.
Весело дишуть груди,
Світає на душі.
Не ворухнеться вітер,
Замріявся, завмер.
Ніколи не будіте
Удосвіта озер:
В таку ранкову пору,
Коли пливе туман,
Озерам сниться море,
А морю – океан.
(В. Лазарук «Зоря сльозиться в небі»)
Ведуча: Ще більше дізнаємося про озерний край, водоймища, навколишні села в екологічному романі «Світязь», який був опублікований у журналі «Жовтень» (тепер «Дзвін») 1987 року. Це есе в чотирьох книгах, де цікаво відтворено первісну природу Полісся, край лісів і боліт. На основі архівних матеріалів автор заглиблюється в минуле краю, його жителів, побут селян.
Читець: «…Їдучи з Пульма до Шацька, відразу ж за селом , при старій греблі, подорожній мимоволі звертав увагу на замшілу фігуру – велетенський дубовий хрест, оздоблений дерев’яними обценьками, молотком, шаблею та невеличкою прибитою навскоси драбинкою і прикрашений вишиваним рушником. На перетині хрестовини в заглибині стояла ікона Богоматері. Як розповідали сиві діди, такі фігури на всіх поліських роздоріжжях повинні були виконувати функцію своєрідного сільського оберега, хранителя поселення від різної напасті, чорної біди, страшної хвороби. Всяк, хто направлявся на влодавський ярмарок або повертався з нього, порівнявшись із тою фігурою, осіняв себе хрестом, іноді звертав на обочину і влаштовувався на короткий перепочинок»…
(В. Лазарук «Світязь»)
Ведуча: Книжка нарисів, статей, есе «Вікна» (1995 р.) ще раз засвідчила пристрасну любов Віктора Лазарука до природи. Поет виступає як тонкий її знавець, спостережливий лірик.
На фоні музики: Злотник О. Мамина пісня [Звукозапис] / О. Злотник //Музика рідного дому. – К., 2005. – 3 CD : зв., 12 см. – CD № 3.
Читець: Зачарована тиша навколо.
Мов легенда, стоять дерева.
Чийсь у хвилях вчувається голос…
Може, предків неясні слова?
Не слова навіть – тони, півтони.
Ніби чується: десь в глибині.
Дзвонять тихі, замріяні дзвони,
Дивні хори співають пісні.
Дзвонять дзвони. Скресають тумани.
Дзвонять дзвони. Доноситься спів.
Шепче ліс щось без шапки – прочанин, –
Та немає без вислову слів.
І з любов’ю в дерева заплівся,
І стоїть зачарований дим.
Із любов’ю назвало Полісся
Рідне озеро, мабуть, Святим…
(В. Лазарук «Святе озеро»)
Ведуча: Поети – люди особливі. Кожен налаштовує нас на ту ноту, яка бринить в його душі.
Читець: «Біле озеро не самотнє. Недалеко від нього розташоване Тучне, Рогізне, Луке, Святе, Плотиче, Добре, а трохи західніше – ще група оріхівських озер. Але воно, безумовно, тут найбільше і найпривабливіше. Наче сльозу тиші, стережуть його високі корабельні сосни, вільхові та березові гаї.
…білозерську тишу порушують хіба що соми, бобри та видри. А ще кружляють над нею білі лебеді.
…тут іще можна вивудити сома до двох пудів, чи добірного ляща, тільки тут у рибальські сіті можуть заплутатися гагари. Водяться вугор, навіть білуга.
…Тихо шелестить у ситнягах прибережна хвиля, голосно і моторошно, наче лякаючись велетенських водних просторів, кричить в озері нуртак. І мовчать столітні дуби…».
(В. Лазарук «Сині очі Волині»)
Ведуча: Бентежне, образне, гостре слово письменника Віктора Лазарука заглиблене в історію народу, воно б’є у дзвони тривоги, закликаючи берегти красу землі, рівновагу в стосунках людини і природи.
На фоні музики: Бєлєй Л. Люмінофори [Звукозапис] /вик. Л. Бєлєй //Люмінофори. – К., 2005. – 1 CD : зв.,12 см.
Читець I: Відчалює узлісся, ніби дирижабль.
Риплять соснові стропи, злякано дрижать.
До стропів золотих – до стовбурів і стебел –
Підвішена Земля, старесенька гондола.
Летять кущі, зайці і поле.
Все вище й вище піднімаємося в небо.
Читець II: Чому ж Земля втрачає рівновагу,
Вода з морів тікає і з озер?..
…Що так гнітить? Чи вийнята руда?
Стовпи Геракла чи нові опори?
Летючий водень чи важка вода?
Чи ворухнулись під серцем гори?
ЧитецьIII: О, ні! Ми не дамо свою весну
Зрубати, скласти в рівні стоси,
Тягнути зачаровану Десну
За золоті піщані коси!
Все: Айвазовського моря,
Зелені Довбуша Карпати,
Садок вишневий коло хати,
Посаджений руками Кобзаря.
Все збережем для поколінь:
Спів джерела, пташиний щебіт,
І ритми океану, й вічне небо –
Глаголи віщі матері-землі…
(В. Лазарук «Голубий дирижабль»)
Ведуча: У I-му томі літературно-художнього видання «Біле і чорне» письменник Віктор Лазарук, підсумовуючи свій творчий шлях, написав: «…чи говоритимуть про мене в Лондоні, в студії Бі-Бі-Сі, ні холодно, ні жарко. Та чи візьме мою книгу до рук (бодай один том!) золотокосе дівча з-над берегів Світязя, зовсім не байдуже! Мушу вірити, що візьме і прочитає… Хоч одну сторінку».
Отож, побажаймо автору нових творчих здобутків, нових читачів і шанувальників.
Список використаної літератури
Волинь моя : журнал Міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство» : випуск другий / гол. ред. М. Сорока ; відпов. секретар Колоднійчук Є. – К. : ВАТ «Видавництво «Київська правда», 2002. – 332 с. : ілюстр.
Лазарук В. Вікна : нариси, статті, есе / В. Лазарук. – Луцьк : Гранослов, 1995. – 142 с.
Лазарук В. Глаголи землі: поезії /В. Лазарук . Львів : Каменяр, 1987. – 94 с. : ілюстр.
Лазарук В. Літораль : вірші / В. Лазарук. – К. : Рад. письменник. – 1989. – 236 с.
Лазарук В. Музика верховіть : поезії / В. Лазарук. – К. : Молодь, 1966. – 93 с.
Лазарук В. Озерний дзвін : поезії / В. Лазарук. –К. : Молодь, 1982. – 83с.
Лазарук В. Сині очі Волині : краєзнавчий нарис / В. Лазарук. – Львів : Каменяр, 1979. – 83 с.
* * *
Бєлєй Л. Люмінофори [Звукозапис] /вик. Л. Бєлєй //Люмінофори. – К., 2005. – 1 CD : зв., 12 см.
Злотник О. Мамина пісня [Звукозапис] / О. Злотник //Музика рідного дому. – К., 2005. – 3 CD : зв., 12 см. – CD № 3.
Мадрыгал [Звукозапис] /вик. ансамбль Літуус //Lituus. – Belarus. – 1 CD : зв. 12 см. 3.
Яснюк І. Україно моя [Звукозапис] / вик. І. Яснюк //Лелеча доля. – Т., 2005. – 1 CD : зв. 12 см.
Матеріал підготувала: Л. Войтович – завідувач організаційно-методичного відділу обласної бібліотеки для дітей
