Мета заходу: ознайомити користувачів-дітей з життєвим та творчим шляхом волинської письменниці, члена Національної спілки письменників України, поетеси і педагога Петрівни Горик. Розвивати навички виразного декламування та розуміння поетичних творів. Виховувати у дітей почуття любові до рідного краю – Волині та гордості за своїх талановитих земляків.
Укладач: Л. В. Войтович
Відповідальний за випуск: Н. В. Граніч
По можливості запросити на захід письменницю, організувати книжкову поличку на тему: «Зорю небесную свою благословляю…», де представити книги Н. П. Горик та літературу про неї.
Обладнання: на столі вишитий рушник, букет квітів.
Читець: Лелеки вгорі, внизу – лепеха й жабуриння,
Ліси і лісочки, озера й озерця дрібні…
Цей клаптик землі – як розкішна бабина скриня,
Не знаєш ніколи, що знайдеш в кутку чи на дні.
Десь пісня столітня ще ойкне крізь регіт модерну,
Десь барва зблисне на вишитім рукаві,
Пригостить узлісся плодами дикого терну,
Джерельце в’юнке заворушиться у траві…
То раптом відкриється зору незнане болітце,
Сотворене Богом із виводком диких качат…
Усе це – Волинь, моє благовісне Полісся,
На ньому і досі Всевишнього райська печать.
Горик Н. «Волинь»
Ведуча: Цей вірш написала відома волинська поетеса, член Національної спілки письменників України, лауреат літературно-мистецької премії імені Марка Вовчка, літературної премії «Благовіст» та обласної освітянської премії імені Лесі Українки, заслужений вчитель України Ніна Петрівна Горик.
Наша древня волинська земля народила багато талановитих людей. І сьогодні ми будемо говорити про життєвий і творчий шлях Ніни Петрівни, про її творчий доробок. Свої твори вона адресує як дорослим читачам, так і дітям. У її доробку чимало цікавих творів для дітей. У них поетеса розкриває красу нашого краю, пробуджує любов до рідної землі. Перша збірка дитячих поезій «Погожою дниною над Україною» побачила світ у 1997 році. Зі сторінок збірок «На ниточці родоводу» (2007 р.), «Господарочка» (2008 р.) дихає Волинню, бабусиним хлібом, запахом грибів та ягід волинського лісу. Казка у віршах «Як у картоплі народилися картоплята» (2013 р.).З читачами поетеса веде щирий діалог.
Читець: На портреті – світлочубе,
Радісне хлоп’я,
Рівний носик, пишні губи –
це, звичайно, я
Я на тата дуже схожий.
І не тре’ знаття –
хто б не глянув, скаже кожен:
– Батькове дитя!
А у мами й на портреті
усміх, як щодня.
Та тримаю у секреті
мамине дання.
Ще живуть у нашім домі
бабця і дідусь.
Без стареньких і в альбомі
Я не обійдусь.
А недавно я розвідав,
розпитав як слід,
й відкриття зробив, що в діда
теж колись був дід!
І тепер я хочу знати,
як жили оці
мої прадіди завзяті,
стельмахи й шевці?..
З далини мойого роду
приніс мені буслик.
На ниточці родоводу
я – маленький вузлик.
Горик Н. «На ниточці родоводу»
Читець: Вибігла калина-чепуруха
На узлісся у ранковий час.
Боровик знімає капелюха:
– Милостиво просимо до нас!
Завітайте! Будьте як удома,
Утішайтесь щебенанням птиць!
Вам усім галявинка знайома
І грибів уділить, і чорниць!
З вами я у світ не помандрую –
Лісовий мене тримає дух.
Я вам на прощання подарую
Свій рудий гладенький капелюх.
А мені, як і отій калині,
Найлюбіше жити на Волині,
Між дубами в лісі чи в гаю,
В рідному батьківському краю.
Горик Н. «Запросини боровичка-волинячка»
Читець: Як сонце кучерики розповило,
З небес приголубило кожне стебло
Весела блакить розлилася довкіл,
Погожою дниною
Над Україною.
Та де не узявся швидкий вітерець,
Вхопив ту хмаринку, немов прапорець,
Минаючи поле, і річку, і ліс,
Блакитну хмаринку по небу поніс
Погожою дниною
Над Україною!
Хмаринка та вітрик раділи здаля:
Яка ж вона гарна, батьківська земля!
Хай сонце іскристе і чиста блакить
Віками над нею, святою, бринить
Погожою дниною
Над Україною!
Горик Н. «Погожою дниною над Україною»
Ведуча: Ніна Горик по-своєму відчуває навколишній світ, його красу і таємниці. Вона вважає, що у природи є свій тайничок. Ось послухайте.
Читець: Весна відкрила тайничок.
Із тайничка одного ранку
Веселий жартівник шпачок
Зненацька вихопив веснянку.
Він ніс у дзьобику її
Понад притихлою землею,
І озивалися гаї,
Озерам снилися лілеї…
Фіть-фіть! Ф’ю-ф’ю! Гніздечко в’ю!
Збирайтесь, ластівки, під стріху! –
Веселу пісеньку свою
Він залишив мені на втіху.
І я весняночку пошлю
Аж до ясного сонця –
Неси тепло траві, гіллю,
Рослинці, бджілці і джмелю –
Усій моїй сторонці.
Горик Н. «Веснянка»
Ведуча: Горик Ніна Петрівна народилася 7 вересня 1957 року в мальовничому селі Забужжі Любомльського району Волинської області. Її дитинство пройшло біля тихоплинного Бугу, серед правічних лісів, неподалік від озера Світязя. Звідси простелилися її стежки у великий світ. Тут народилась мрія стати вчителькою української мови та літератури і перші поетичні рядки.
Читець: Все, що пошле мені ласкава доля, –
Краплину з лугу чи зернину
з поля,
Усе, що живить дух чи завчасу
Мене долає тут, –
перенесу.
Перенесу труди мої медові,
Гіркі меди невинної любові,
Сльози німої трепетну росу
Якось в собі, в душі
перенесу.
Свої і людські тяготи й недуги,
Які в мені не знищені, не стерті,
З одного краю сутності на другий
Перенесу –
з народження до смерті.
Горик Н. «Все, що пошле мені ласкава доля»
Ведуча: Про себе поетеса говорить: «Коли почала віршувати – не пам’ятаю. Римування змалку було для мене цікавою словесною забавою, а вірші, сюжетні твори – великим дивом. Біля джерел мого літературно-мовного навчання, як і належить, стояли вчителі – чудові словесники, залюблені у свій фах…».
У восьмому класі вона вперше надіслала вірш до Любомльської районної газети, після чого отримала запрошення на засідання літературної студії «Хвилі Світязя».
Після закінчення сільської школи, у 1974 році Ніна Горик стала студенткою філологічного факультету Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки (тепер СНУ імені Лесі Українки). В ці роки писала багато, публікувалася у збірнику «Пісня і праця» виданому у Львові.
Після закінчення навчання в інституті у 1978 році, Ніна Петрівна поїхала працювати в Головненську середню школу Любомльського району вчителем української мови і літератури. Про цей період життя вона говорить: «Рік учительської праці в Головно – це час становлення, коли прийшло переконання в тому, що життєвий вибір зроблено правильно. З тих пір школа стала долею, свідомим вибором, місцем праці і творчою лабораторією».
У 1979 році разом з чоловіком переїхали до міста Ковеля і там прожили за словами Ніни Петрівни «понад чверть століття стрімких, плідних, багатих на події років». Працювала старшою піонервожатою, а потім учителем ЗОШ №7, 11, 1 машинобудівному технікумі, активно співпрацювала з місцевою пресою, з’являються її публікації у збірниках і журналах. Ніна Петрівна спробувала себе в журналістській роботі в заводській газеті «Робітниче слово», але любов до вчительської праці перемогла. В одній з її поезій читаємо: «Моя найсвітліша стежина – в шкільному подвір’ї».
З 1989 року – вона активний учасник, а згодом заступник голови ради міського товариства імені Тараса Шевченка (згодом – «Просвіти»).
У березні 1995 року Ніну Горик прийнято до Національної спілки письменників України. У 1998 році вона взяла участь у Всеукраїнському конкурсі «Вчитель року» і стала його лауреатом. Почалася інтенсивна творча співпраця з фаховим журналом «Дивослово», де було видрукувано десятки публікацій з методики літератури для 9, 10, класів. Згодом методичний посібник для вчителів «Тематичні розробки уроків з української літератури. 10 клас» вийшов окремим виданням у видавництві «Освіта» (К., 2002). Написала ряд рецензій на підручники і посібники, брала участь як експерт у створенні нових програм з викладання української літератури.
В 1990 році у колективному збірнику «Айстри» з’явилася друком перша збірка поезій Ніни Горик «Волинь моя, воле…».
Її поезії публікуються в обласних і республіканських газетах; загальноукраїнських виданнях: журналах «Дніпро», «Соняшник», альманахах «Вітрила», «Світязь». Наступною була збірка поезії «Територія слова» (1993 р.).
Уже сама назва збірки «Територія слова» наводить на роздуми. Кожен поет – Творець – витворює свій поетичний світ, освоює певну духовну територію.
У кожного поета своя територія слова. Відомий український письменник, наш земляк Василь Слапчук зауважив: «Територія її слова рівна трьом країнам Західної Європи, та попри це ще ніким не була завойована. Навіть Муза до кінця не знає достеменної ціни її перемогам… ЇЇ щирість, як цвіт соняха, викликає на обличчях друзів соняшникові зайчики усмішок, випромінювана нею енергія перечить силі земного тяжіння; той, хто потрапить під її вплив, перебуває ближче до стелі, аніж до долівки. Територія її слова – для всіх».
Читець: Слова до нас по-різному приходять,–
По-різному і ми йдемо до них,
То ринуть, як весняне повноводдя,
То закружляють, ніби перший сніг…
А є й такі, що в двері в тиху північ
Не поспішають відчиняти вмить,
Й киплять в тобі думки до третіх півнів,
Й душа в нетерпеливості горить.
Коли ж в ті двері вже припиниш стукіт
І сядеш відпочить, як плугатар,
Прийдуть слова, твою оцінять муку
І віддадуть солодкий свій нектар.
Горик Н. «Слова до нас по-різному приходять»
Ведуча: Про себе Ніна Петрівна Горик каже: «Не знаю чого в мені більше – письменниці чи педагога? А врешті, забуваю замислюватись над земними мірами і… віршую, чи то пак, віншую Слово. Воно є моїм фахом, смислом життя і посередником між душею і Всесвітом, і райдугою, що з’єднує серця».
Ведуча: Високий професіоналізм і творчі здобутки Ніни Петрівни Горик були достойно поціновані. У 2001 році вона стала першим лауреатом обласної премії імені Лесі Українки.
2004 року у видавництві «Надстир’я» виходить поетична книжка «Повернення Мавки». Сама поетеса сказала про збірку: «Можливо, подібної збірки у мене вже не буде. Дай, Боже, щоб не було причин для частини віршів, що увійшли до збірки. Але така поезія – чиста, яскрава, відверта – хай буде».
Читець: Находилась в думках за тобою,
Аж ноги мені заболіли.
Накликалась за роки
Аж серце мені охрипло.
На камені спотикання
Перемовчу,
Перечекаю
Поки страждання мине,
Як нудний дощ.
А потім зійде сонце…
Бо сонце сходить навіть тоді,
Коли гасне віра.
Горик Н. «Находилась в думках за тобою»
Читець: Коли снаги в мені немає
Й душа у смутку на межі,
До неба очі піднімаю
Й благаю: Боже, поможи!
А небо слухає й мовчить.
Й коли вже серце знемагає,
В найнесподіванішу мить –
Приходить Бог і помагає.
Горик Н. «Коли снаги в мені немає»
Ведуча: У 2006 році Ніна Горик очолила Волинську обласну організацію Національної спілки письменників України. Вона переїхала до Луцька.
Підсумком певного етапу життя і творчості поетеси стала збірка «Вересень». Це щира сповідь про те, що прожито й осмислено, що стало набутком її розуму і серця. Про себе Ніна Петрівна говорить: «Я – людина емоційна, людина, яка близько до серця тулить навколишній світ, людей».
Читець: Низенько ясен клониться: зі святом!
Вербове серце ніжністю взялось…
Весну в неділю березень посватав,
Лише весілля ще не відбулось.
Але іде щасливе готування:
Проміння тчеться і цвіте лоза,
І ліс готує синє гаптування
І розселяє птиць по голосах:
При-линь, при-линь
На-Волинь, на-Волинь…
Щемить берези сік у білих грудях,
Як захід на блакитне полотно
Під чарування зоряних прелюдій
Проллє рожеве запашне вино.
Весну в неділю березень посватав! –
Так гілка гілці, так – лоза лозі.
І очерет – сухий, дивакуватий –
Скрипить від щастя на одній нозі.
Горик Н. «Низенько ясен клониться: зі святом»
Читець: Краса така навкруг, що й слово зайве.
Багрянці пропікають неба тло,
І синьобрисе вересове сяйво
Дихнуло в душу смутком і теплом
Мовчать ліси. Вони вже все сказали.
Спішать птахи чумакувати в Крим.
На білих хмарах попід небесами –
Автографи стрімких лелечих крил…
Ізнову поле перейшла дорога
І доточила віку з півверсти
Іду землею і прошуся в Бога
Життя прожити й поле перейти.
Горик Н. «Краса така навкруг, що й слово зайве…»
Ведуча: Зараз Ніна Петрівна – викладач Луцького педагогічного коледжу. Вона надзвичайно багато працює і як педагог, і як літератор. Її талант отримав належну оцінку. Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, письменник Роман Горак у листі до поетеси 29 квітня 2005 року написав: «Маєте дивовижну властивість зачаровувати своїми віршами. Маєте до того ще й дивовижну здатність дивитися на світ і бачити в ньому те, повз чого ми проходимо зовсім байдуже… Така неймовірно розкрита душа для світу!».
Своїм поетичним словом Ніна Петрівна Горик пробуджує в наших душах джерела доброти і людяності, милосердя і любові до свого рідного краю. Побажаймо її міцного здоров’я, нових книг і вдячних читачів.
Список використаної літератури
Горик Н. П. Вересень : поезії різних років / Н. Горик. – Луцьк : Терен, 2008. – 172 с.
Горик Н. П. Господарочка : поетична замальовка для дошкільнят і дітей мол. шк. віку / Н. П. Горик. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2008. – 12 с. : іл.
Горик Н. П. На ниточці родоводу : вірші для дошкільнят та дітей мол. шк. віку / Н. П. Горик. – Луцьк : Волинська книга, 2007. – 28 с. : іл.
Горик Н. П. Повернення Мавки : поезії / Н. П. Горик. – Луцьк : Надстир’я, 2004. – 96 с.
Горик Н. П. Погожою дниною над Україною : вірші : (для дошкільного та мол. шк. віку) / Н. П. Горик. – Київ : Веселка, 1997. – 15 с. : іл.
Горик Н. П. Територія слова : поезії / Н. П. Горик. – Луцьк : Надстир’я, 1993. – 96 с.
Горик Н. П. Як у картоплі народились картоплята : казка / Н. П. Горик. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2013. – 16 с. : іл.
******
Горик Ніна Петрівна // Волинь літературна : наші сучасники : зб. матеріалів про письменників Волині, членів Національної спілки письменників України / ред.-упоряд. Н. Горик. – Луцьк, 2010. – С. 54-65.
Ніна Горик // Уроки рідного слова : письменники Волині – дітям / упоряд. М. Хомич. – Луцьк, 2003. – С. 40-46.
Матеріал підготувала: Войтович Л. В. – завідувач організаційно-
методичним відділом обласної бібліотеки
для дітей
