Мета: популяризувати дитячу літературу природничої тематики; розвивати кмітливість, швидкість мислення, творчі можливості учнів; виховувати любов до природи, турботливе ставлення до неї; прищеплювати уміння культурно поводитися на природі.
Обладнання: мультимедійна дошка, підключена до мережі Інтернет.
Ведуча: Все, що нас оточує і не зроблене руками людей, – це природа. Спілкування з природою дає найбільшу радість до життя. Всі ми – діти природи, та не всі однаково добре ставимося до неї. Природа потребує постійної уваги і турботи. Ми повинні берегти природу, охороняти її багатства. А Сьогодні ми дізнаємося більше цікавого та проведемо з вами екологічний калейдоскоп «Дивовижі природи».
1 хлопчик: Гляньте, ліс вдалині темніє,
Але я вам сказати мушу,
Він розказувать казку вміє,
Має він поетичну душу.
2 хлопчик: І живуть в лісі звірі, птахи,
Для людей вони загадкові.
І великі, й малі комахи
Дуже дивні, а ще казкові.
1 дівчинка: А людина живе у світі,
Як природи рідна дитина,
Без довкілля не може й миті
На землі цій прожить людина.
2 дівчинка: Без повітря і без водички,
І без сонечка, й сині неба.
І без квіточки, без травички…
Та природу вивчати треба.
Ведуча: Щоб не скривдити, не зламати,
А в гармонії з світом жити.
Тож природу нам треба знати,
Бо прийшли ми у світ — любити!
(Надія Красоткіна)
1 хлопчик: Ай справді, яка чарівна природа! Яка вона загадкова та дивна!
2 хлопчик: А що тут такого дивного та загадкового? Природа як природа, все на місці… Не бачу тут нічого загадкового.
1 хлопчик: І що, все на світі знаєш? І нема ніде загадок?
2 хлопчик: Ні, не бачу я ніяких загадок. Це люди самі собі загадують загадки, щоб потім було що розгадувати. А коли я чогось і не знаю, бо ще малий, то візьму книжку та й почитаю і все знатиму.
1 дівчинка: А звідки ж усе знатимеш?
2 хлопчик: Ну, сказав же — з книжок! Від людей!
2 дівчинка: А книжки хто написав?
2 хлопчик: Ну, звісно ж, люди!
Ведуча: От і виходить, що треба природу вивчати, щоб для нас написати книжки, щоб діти могли про все довідатись. А нам треба бути спостережливими, щоб бачити і пізнавати цей великий світ.
Якщо ж ви допитливі і хочете все знати, то я вас запрошую дізнатись…
Хто серед тварин най-най-най:
Перегляд відеопрезентації: Біляченко О. В. Вище! Далі! Швидше! Довше! : Хто з мешканців природи «най-най»? : Рекордсмени у природі [Електронний ресурс] // Calaméo : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://en.calameo.com/read/000792857030b6d5a7b2e. – Заголовок з екрану.
Найбільші тварини на планеті
1. Навіть найбільші динозаври не можуть зрівнятися з розмірами синього кита. Він по праву носить звання найбільшої тварини всіх часів. Ця тварина в довжину досягає тридцяти метрів. Для наочності можна представити, що довжина тіла кита разом з хвостом дорівнює висоті стандартного дев’ятиповерхового будинку. Маса тіла цих гігантів близько 180 тонн. Один тільки язик важить близько 3 тонн, це вага індійського слона! А вагу його серця порівняємо з вагою маленького автомобіля – близько 600 кг. Незважаючи на свої розміри, кити розвивають швидкість до 35 км / год. Легені великих розмірів дозволяють тваринам перебувати під водою до 20 хвилин, а фонтан, який виникає при видиху, піднімається до 10 метрів над поверхнею води.
2. Найбільша наземна тварина – африканський слон – займає третє місце в цьому своєрідному рейтингу. При довжині близько 6-7 м і висоті в 3-3,5 м ці тварини важать 6-12 тонн. Цікаво, що африканські слони можуть бігати швидше людини (35-40 км / ч), з’їдати 300 кг рослинності в день, спати стоячи і оплакувати померлих, подібно людям.
3. Південний морський слон беззаперечний лідер за розмірами серед м’ясоїдних тварин. Морські слони можуть досягати довжини до 6 метрів і маси тіла до 4 тонн. Ці тварини здатні залишатися під водою дуже довго (офіційний рекорд – майже 2 години) і занурюватися під воду більш ніж на 1300 м. Варто також відзначити, що морські слони проводять в океані майже все своє життя.
Сучасні тварини нітрохи не поступаються за розмірами динозаврам, а часом і перевершують їх. Для збереження такого положення людству необхідно усвідомлювати наслідки своїх дій і берегти навколишнє середовище.
Найрозумніші тварини
Чи можуть тварини зрівнятися з людиною за розумовими здібностями? На це питання вчені всього світу намагаються відповісти, проводячи численні дослідження.
Мавпи вважаються найрозумнішими тваринами на планеті. Мавпи здатні використовувати знаряддя праці, будувати притулок, оберігати житло і свою сім’ю. Вони можуть спілкуватися між собою за допомогою складної системи міміки і жестів, вибирати своє оточення, контролювати його. Ще один факт – дитинчата мавп розумніші людських дітей того ж віку.
Відома дивна особливість слонів сумувати за померлими побратимам і навіть ховати їх, накриваючи загиблих тварин рослинністю. Слони вибудовують міцні родинні зв’язки і поводяться, схоже людям: грають, сваряться, б’ються, ніжно вітаються, піклуються і багато іншого. Також слони мають гарну пам’ять. Вони запам’ятовують багатокілометрові стежки, по яким ходять все життя.
Безумовно, найрозумнішими водними мешканцями вважаються дельфіни. Своїм добродушним і поступливим характером, відсутністю агресії, дивовижною здатністю швидко розучувати різної складності трюки дельфіни заслужили визнання на цирковій арені. Ці надзвичайно кмітливі тварини спілкуються між собою, піклуються про потомство.
Одні з найрозумніших тварин – щури. Кмітливість і винахідливість, яку вони проявляють, потрапивши у скрутне становище або при добуванні їжі, не перестає дивувати. Вони здатні вийти з дуже складного лабіринту навіть із заклеєними очима і обрізаними вусами! Також пацюки здатні мстити людині. Це лише деякі таланти щурів, якими вони здатні здивувати людство.
Собаки також одні з найрозумніших створінь. Вони можуть розуміти людські вказівки, жести, здійснювати прості обчислення, рахувати до 5, вловлювати настрій людини. Собаки добре навчаються, тому їх можна навчити дуже багатьом діям і трюкам.
Думка про те, що вівці дурні, безумовно, помилкова. Боягузливі – так, дурні – ні. Вівці мають гарну пам’ять, у тому числі і на обличчя. Вони можуть довго приховувати недугу, терпіти біль і дискомфорт. Роблять вони це з міркувань безпеки, щоб хижаки не побачили їх вразливість.
Найкращі тварини-мами
Представниці сімейства котячих – одні з найбільш турботливих мам на світі. Вони настільки розчиняються в любові до свого потомства, що цілком здатні усиновити не тільки чужих кошенят, а й іншу живність. Наприклад, був випадок, коли тигриця вигодувала поросят, а кішка – білченята. Кішки – рідкісні чистюлі, тому питання «підгузників» знімається відразу: кошенята завжди вилизані «до блиску», обігріті та нагодовані. Мама опікується малюками приблизно до трьох місяців – до цього віку вони стають цілком самостійними.
Інша вусата і смугаста матуся – тигриця – годує тигренят молоком до півроку, незважаючи на те що маленькі хижаки їдять м’ясо вже приблизно з двомісячного віку. Потім настає час вчитися життєвим премудростям. До дворічного віку тигренята важать до 100 кілограм і під керівництвом матері починають полювати самі. У самостійне життя тигриця відпустить своїх дітей добре підготовленими, міцними, сильними і здоровими. Що характерно, з усіма цими турботами вона справляється одна, хоча «тато» нерідко живе неподалік.
Слони. Для того щоб виносити найбільшого в світі дитини, слонисі потрібно 22 місяці. Один цей факт викликає нескінченну повагу. Однак після народження малюка матуся не прощається зі слоненям, а починає його ростити і пестити. Слоненята народжуються абсолютно сліпими, тому вони повністю залежать від своїх мам. І ось що цікаво: в слонячих спільнотах надзвичайно поширена послуга няньок на добровільних засадах. Тобто у новонародженого слоненяти, звичайно, є своя власна мама. Але одночасно з цим всі слонихи стада є його «мамами», доглядаючи за малюком і оберігаючи його від небезпек, так, як якщо б це був їхній «син» або «донька». А в цей час «основна мама» може спокійно відправитися на пошуки їжі, щоб забезпечити молоком свого зовсім не маленького малюка.
Орангутанги. Самка орангутанга може стати мамою один раз у вісім років. Тому нескладно уявити собі, наскільки дбайливо вона ставиться до довгоочікуваного дитинчати. Перші два роки життя малюка цілком залежні від матері. Більше того, перші чотири місяці у матері з дитиною ніколи не переривається фізичний контакт – малюка носять з собою всюди, не залишаючи його ні на хвилину. Сплять мати з дитинчам тільки в обнімку, в гнізді, яке турботлива матір споруджує кожен вечір. І дітки намагаються триматися ближче до своєї матері – аж до п’яти років. Причому дочки не йдуть від мам довше, ніж сини. Словом, все, як у людей!
Полярні ведмеді. От уже хто не заморочується з приводу набраних під час вагітності зайвих кілограмів, так це білі ведмедиці. Вже вони-то точно знають, що головне – здоров’я майбутніх малюків. Тому обсяг ведмежою «талії» і вага збільшуються приблизно в два рази. Це не дивно: в суворих умовах Арктики по-іншому не тільки не вигодувати ведмедика, але й не вижити самій. З настанням холодів майбутня мама влаштовує собі барліг, яка складається з тунелю з вузьким входом і трьох «кімнат». Розмістившись в барлогу, ведмедиця впадає в стан легкої сплячки. І в цьому ж стані приносить потомство. Мабуть, це найлегші і приємні пологи – пологи у сні.
Ведмежата народжуються сліпими і крихітними. Проте навесні, до моменту виходу з барлогу, завдяки своїй героїчній мамі ці карапузи від’їдаються до 12 кілограмів. І тільки через вісім місяців вимушеного голодування ведмедиця з ведмежатами зможе відправитися на лід до моря за їжею – рибою і морськими котиками. Наступні кілька років вона опікується своїм потомством і навчає необхідним знанням. Але й це ще не все – ведмедиця не проти «усиновити» покинутих або осиротілих чужих ведмежат.
1 хлопчик: Такий цікавий світ безмежний,
Багато загадок в нім є.
Десь вовк ступає обережний,
А лось з струмка водичку п’є.
2 хлопчик: Надвечір соловей співає
Весняну пісеньку свою.
А білка сонечко стрічає,
Стрибає весело в гаю.
1 дівчинка: Летять метелики на квіти,
Гуде бджолиний дружний рій.
І дивляться на все це діти,
Бо загадковий світ такий,
2 дівчинка: Що хочеться його пізнати —
Він стільки радості несе!
А діти прагнуть розгадати
І вивчити у світі все!
(Надія Красоткіна)
2 хлопчик: Ну, чому все загадки… загадки… ?
1 дівчинка: А тому, що природа їх без кінця нам загадує. От дивишся ти на світ, і ніби все тобі відомо, а коли станеш вникати в суть, то виявляється, що стільки всього невідомого, дивного, загадкового!
1 хлопчик: Треба любити природу, без природи людина не може прожити і миті.
2 хлопчик: Теж сказав! Не проживе і миті, яка дурниця! Ну й придумав!
2 дівчинка: От, дивак! А ти закрий міцно рот і ніс пальчиками тісно-тісно! Так і тримай! Ну!
Хлопчик закриває рот і ніс, трохи так стоїть, а потім відпускає руку і хапає ротом повітря. Всі сміються.
Діти: Ну, як воно?
2 хлопчик: Так це ж мені повітря не вистачило, при чому тут природа?
1 хлопчик: А це і є природа! Все, що нас оточує: повітря, сонце, небо, гори, ріки, моря, озера, земля, каміння, вода — все це і є природа.
1 дівчинка: А ще природа — це всі рослини, тварини: птахи, риби, комахи і люди!
2 дівчинка: І люди — це теж частинка живої природи. Без природи людина не може і миті прожити, ти сам переконався у цьому. їй потрібні повітря, вода, їжа… І все це людина бере з природи.
2 хлопчик: Ага. Тепер я починаю розуміти… А я думав…
1 хлопчик: Тому треба нам природу вивчати, знати, любити і берегти, бо наш світ дуже крихкий, тендітний… Чарівний світ.
2 дівчинка: А загадок у ньому стільки, що й не переказати! І про звірят, і про рослини, і про все на світі.
Ведуча: Ну, якщо ви заговорили про загадки, то…
Наступна наша сторінка – Загадкова:
1 хлопчик: Дуже товсті ноги маю,
Тихо їх переставляю.
Височезний я на зріст,
Біля рота маю хвіст! (Слон)
Ведуча: Слони й люди – єдині ссавці, які можуть стояти на голові.
2 хлопчик: А чи є оповідання чи вірші про слонів?
Ведуча: українська письменниця Леся Воронина написала книгу «СЛОН НА ІМ`Я ҐУДЗИК»
«Слони бувають не лише в зоопарку! От Яся знайшла свого слоника… під кущем бузку. І був він не лише маленьким, а ще й дуже незвичайним. Таким, що вміє легко начарувати зиму – і забрати зі собою золотоволосу Ясю в різдвяну казку. А там засніжений ліс, заманюки, хлопчик Сень, добрий олень Мартин і крихітний слон на ім’я Ґудзик.»
Також про слоників писали: Редьярд Кіплінг «Чого у слоника такий хобот», Уолт Дісней «Дамбо», Геннадій Циферов «Про слоника і ведмежатка»
2 дівчинка: Знають діточки малі:
Він — найбільший на Землі!
Дім його — це океани,
Зі спини летять фонтани.
Схожий на масивний щит
Добродушний синій…(Кит).
Ведуча: Кит – єдиний, крім людини, ссавець, який … співає. Найкоротша «арія» кита триває шість хвилин, найдовша – близько півгодини.
1 дівчинка: Ого! А чи хтось із письменників писав щось про кита?
Ведуча: Так. Відомий російський письменник Геннадій Циферов написав «Веселі історії» про тварин. Одне з оповідань називається «Китеня».
«У далекому, синьому морі, жило Китеня яке хотіло всіх здивувати.»
Ви дізнаєтесь ще багато цікавого які бувають кити, коли прочитаєте казки Петра Єршова «Горбоконик» та «Пригоди Піноккіо» Карла Коллоді.
2 хлопчик: Буркотливий, вайлуватий,
Ходить лісом дід кошлатий:
Одягнувся в кожушину,
Мед шукає і ожину.
Літом любить полювати,
А зимою — в лігві спати.
Як зачує він весну —
Прокидається від сну. (Ведмідь)
Ведуча: Поляpні ведмеді можyть бігати з швидкістю 40 км / год.
А який найвідоміший ведмедик у книзі та мультиках?
Діти: Вінні-Пух!
Ведуча: Так! Англійський письменник Алан Олександр Мілн написав книгу «Вінні-Пух і всі-всі-всі».
Добра історія про Крістофера Робіна і його іграшки відома нам з 1958 року; автор створив її для свого сина, описуючи пригоди його іграшок. «Вінні-Пух і всі-всі-всі» – це книжка, яку приємно, легко і корисно читати дитині.
А про полярних ведмедів написали цікаві історії Віталій Близнюк у казці «Біле ведмежа» та Юрій Яковлєв у творі «Умка».
1 хлопчик: Очі гарні. Пишні вії.
Має дуже довгу шию.
Добре це, бо зручно їсти
Із дерев зелене листя. (Жирафа)
Ведуча: Найвища тварина на землі – жирафа, її ріст сягає майже 5 метрів.
У жирафів абсолютно чорний язик, довжина якого може доходити до 45 см.
А чому ж у жирафи довга шия знає українська авторка Зінаїда Грієва. На це запитання вона відповіла книжечкою “Чому у Жирафи довга шия”. Пригоди жирафа також описали у своїй книжечці «Жирафчик та пандочка» Марина та Сергій Дяченки.
1 дівчинка: Ходить диво по рівнині,
Дві гори несе на спині. (Верблюд)
Ведуча: Незважаючи на горб, хребет у верблюда прямий.
А коли ви прочитаєте казку англійського письменника Редьярда Кіплінга, то і дізнаєтесь «Звідки у верблюда горб».
2 дівчинка: Граціозна кішка дика,
не маленька, а велика.
Цю смуглянку серед ночі
видають зелені очі. (Пантера)
Ведуча: Між іншим, найпростіший спосіб відрізнити тварину-вегетаpіанця від хижака: y хижаків очі розміщенні на пеpедній частині моpди, щоб бачити жеpтвy. У вегетаpіанців – по обидві стоpони голови, щоб бачити воpога.
1 хлопчик: хто знає як звати знамениту пантеру?
Ведуча: Так, правильно – Багіра. А написав про неї письменник Редьярд Кіплінг у повісті «Мауглі».
2 хлопчик: Вартую я на ґанку.
І кусаю, і гарчу-
В дім чужих не пропущу. (Собака)
Ведуча: Найважчою породою серед собак вважається сенбернар, самий вгодований приклад якого у віці 5 років важив 140 кілограмів.
А я вам пропоную прочитати пригодницьку повість Галини Ткачук «Вікно до собаки», яка не так давно надійшла до нашої бібліотеки, оповідання Миколи Трублаїні «Волохан» та захоплюючу повість англійського письменника Джеремі Стронґа «Ракета на чотирьох лапах».
1 дівчинка: Як рушає полювати,
не старайтесь наздогнати.
Він швидкий і найпрудкіший,
між котячих — найспритніший. (Леопард)
Ведуча: Леопард може обходитися без води протягом місяця, хоча, по можливості, п’є щодня. Гострота слуху леопарда перевищує людську у два рази, а гострота зору – в шість разів.
Знову ж таки, Редьярд Кіплінг цій тварині присвятив ще одну свою казку
«Як леопард отримав свої плями».
1 хлопчик: Як на гойдалках на вітках
Вони плигають у клітках.
Граються, кривляються,
Разом забавляються.
А веселі ці малята-
Пустотливі (Мавпенята)
Ведуча: Мавпи завжди чистять свої банани і не вживають в їжу шкурки.
Мавпи можуть хапати предмети й пальцями рук, і пальцями ніг.
Про цих пустунок писали Корній Чуковський у знаменитому «Лікарі Айболиті», а ще Микола Трублаїні «Пустуни на пароплаві».
2 дівчинка: У хаті зачинилася,
Тихенько причаїлася,
Та сидить німа від страху.
Ви впізнали? (Черепаха)
Ведуча: Черепахи є на всіх континентах, крім Антарктиди. Вони можуть жити практично в будь-якому кліматі, але для розмноження їм потрібне тепло.
«Я хочу розповісти вам, милі мої. ще одну казочку з дуже віддалених часів. Був на світі тоді Забіяка Колючий Їжачок, і жив він на березі швидкої річки Амазонки, харчуючись равликами і слимаками. У нього була приятелька Повільна Статечна Черепаха, яка також жила на березі швидкої річки Амазонки і харчувалася зеленим салатом і всякої травою.» Так розпочинається цікава історія яку написав Редьярд Кіплінг, яка має назву “Перші броненосці”. А що ж було далі ви дізнаєтесь, як візьмете читати ці казки.
Ведуча: Любі друзі! Нам є чим пишатися. Поряд із нами стільки всього дивовижного. І тому, ми повинні берегти усе живе навколо. Адже: кожна тварина й кожна рослина залежить від інших тварин чи рослин, жодна істота не може жити сама по собі, без інших, без навколишнього середовища — води, світла, повітря.
1 хлопчик: Бережімо нашу Землю!
2 хлопчик: Всюди, на кожному кроці, всі разом і кожний окремо!
1 дівчинка: Адже кожне життя на нашій Землі неповторне.
2 дівчинка: Бережімо його та вивчаймо дивовижі природи!
Ведуча: До нових зустрічей, дорогі друзі!
(Звучить фонограма пісні у виконанні дитячого хору «Зернятко»
на слова Ганни Чубач «Черепаха-Аха-Аха»)
Звучить: Ганна Чубач. Черепаха-Аха-Аха. Виконує дитячий ансамбль “Зернятко” [Електронний ресурс] // You Tube : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.youtube.com/watch?v=PjTj4a1N9jg. – Заголовок з екрану.
Список використаної літератури:
1. Близнюк В. Біле ведмежа / В. Близнюк. – К. : Преса України, 2009. – 16 с.
2. Гофман Е. Т. А. Казки / Е. Т. А. Гофман. – К. : Школа, 2006. – 160 с.
3. Дітям про тварин : оповід., вірші, казки, примовки, скоромовки : для мол. та серед. шк. віку / упоряд. О. Шевченко, Т. Качалова. – К. : Національний книжковий проект, 2010. – 224 с.
4. Дяченко М. Жирафчик і пандочка : маленькі історії великих друзів / М. Дяченко, С. Дяченко. – К. : А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2002. – 25 с.
5. Єршов П. Горбоконик : рос. казка в трьох ч. / П. Єршов. – К. : Махаон, 2003. – 110 с.
6. Із життя тварин / упоряд. Г. Ю. Рогінська. – Х. : Ранок-НТ, 2004. – 176 с.
7. Кіплінг Р. Мауглі. Казки / Р. Кіплінг. – Л. : Аверс, 2001. – 200 с.
8. Коллоді К. Пригоди Піноккіо / К. Коллоді. – К. : Школа, 2006. – 176 с.
9. Красоткіна Н. Виховні заходи [Електронний ресурс] Надія Красоткіна : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://krasotkina.com/. – Заголовок з екрану.
10. Про тварин : оповід. Казки / упоряд. В. Г. Бєляєв – Х. : Синтекс ЛТД 1998. – 127 с.
11. Стронґ Д. Ракета на чотирьох лапах : дві веселі історії про собаку Стрілку / Д. Стронґ. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2005. – 190 с.
12. Ткачук Г. Вікно до собаки / Г. Ткачук. – К. : Грані-Т, 2012. – 120 с.
13. Трублаїні М. П. Волохан : оповід. / М. П. Трублаїні. – К. : Веселка, 1984. – 22 с.
14. Трублаїні М. П. Пустуни на пароплаві : оповід. / М. П. Трублаїні. – К. : Веселка, 1986. – 15 с.
15. Чуковський К. Айболит. Бармалей : сказки в стихах / К. Чуковский. – М. : Оникс 21 век, 2002. – 62 с.
Матеріал підготувала: О. Романюк – провідний методист
організаційно-методичного відділу
обласної бібліотеки для дітей
