Мета даного матеріалу – ознайомити школярів із заповідними куточками Волині, рідкісними тваринами і рослинами, занесеними до «Червоної книги України», формувати у них дбайливе ставлення до природи. Сценарій сприятиме підняттю екологічної свідомості підростаючого покоління, прищеплення любові до природи рідного краю.
Оформлення зали: карта Волинської області (позначити заповідні території, книжкова поличка «Волинь – це Полісся перлина, твоя і моя Батьківщина», плакати:
«Хто не готов до захисту природи, її щедрот безцінних недостоїн»
/Ф. Шіллер/
«Природа – найкращий цілитель, вона виліковує три чверті своїх хворих»
/К. Гален/
«Щастя – це бути з природою, бачити її, розмовляти з нею»
/Л. Толстой/
«Жити щасливо і жити в злагоді з Природою – одне й те саме»
/Л. Сенека/
Читець: Вдихни повітря матінки – Волині
І ти відчуєш, як бринить твоя душа,
Як у лісах Полісся трелі солов’їні
Співають нам про Мавку й Лукаша.
ЧитецьІІ: Торкнися хвиль озер, що, наче небо, сині,
Ти зачерпни в долоні їх нектар,
І Світязь подарує тобі сили,
Запалить знову в твоїм серці жар.
ЧитецьІ: Сягнеш своєю думкою до неба
І усвідомиш, що Волинь – це рай.
Вона мов створена для тебе,
Волинь моя, краса моя, мій край.
Ведуча: Волинь – край озер, мальовничих річок, чарівних лісів, запашних луків. Її краса оспівана у віршах і оповіданнях.
Читець: Де озера, мов круглі столи,
І на кожному – сонця хлібина,
Там тумани мене сповили,
А гойдала червона калина.
Причащався з того джерела,
Що само народилося в полі.
І росла моя доля, росла,
Виростала з джерельної долі.
Ведуча: Природа Волині надихнула видатну Лесю Українку на написання невмирущої драми – феєрії «Лісова пісня».
Звучить:Стефанишин М. Я – Мавка [Звукозапис] / М.Стефанишин // Пісня мого життя. – 1 СD: зв., 12 см. – Луцьк, 2006.
Ведуча: На території Волинської області протікає 130 річок, знаходиться 220 озер, лісами вкрито більше 31% площі. Тут зростає 72 види рослин, мешкає 94 види тварин, занесених до «Червоної книги України». Все це наше спільне багатство, яке потрібно не лише зберігати, а й примножувати, передавати наступним поколінням.
Серед природних ландшафтів немало таких, які мають наукове, історичне, культурно-естетичне, народногосподарське значення. Більшість таких об’єктів взято під охорону держави. Це заказники, пам’ятки природи та садового мистецтва, заповідні урочища, парки, ботанічні сади.
На території нашої області знаходяться три водно-болотяних угіддя, що мають міжнародне значення: Шацький національний природний парк, Національний природний парк «Прип’ять-Стохід», та Черемський природний заповідник. До заповідних територій загальнодержавного значення належать ландшафтний заказник Нечимне, Цуманський заказник та інші. На території Цуманської пущі знаходяться ландшафтний заказник «Кормин», комплексна пам’ятка природи «Горинські крутосхили».
Сьогодні ми будемо подорожувати по цих заповідних місцях. Отож, в путь.
Звучить: Васіна Г. Волинь моя – квітуча сторона [Звукозапис] / Г.Васіна // Райдуга. – 1 CD: зв., 12 см.
Ведуча: Наша мандрівка розпочинається з північно-західної частини Волинського Полісся (показати на карті). Тут знаходиться Шацький національний природний парк. З заходу він межує з Польщею, а з півночі – з Білорусією. З висоти пташиного польоту Шацькі озера – немов перлини, щедрою рукою розсипані на зелений оксамит поліських лісів та боліт.
Всього на території парку налічується 24 озера загальною площею близько 6400 га. Це одна із найбільших озерних груп Європи, так зване Волинське поозер’я. Шацькі озера охороняються згідно вимог Гамсарської конвенції.
Цінність Шацького поозер’я в чистих, прозорих, прісних водах озер, суцільних, здебільшого соснових лісах, розмаїтті рослин та неповторних за красою краєвидах.
Окрасою парку є озера. Найбільше та найглибше – Світязь.
Читець:Звідки упав ти,
Мій Світязю-витязю,
В груди поліського краю?
Може, ти вилився
З серця Дніпрового,
Може із серця Дунаю?
Може – ти пригорща
Неба глибокого?
Може – ти сік з незабудок?
Світязю, чуєш?
Давай поговоримо
Без ятерів і без вудок.
…Чайка черкнула –
І тріснула тиша,
Хвилі до хвиль загукали.
Ну, прокидайся,
Спинайся гривастими,
Мій український Байкале!
Ведуча: Площа Світязя становить понад 2600 га, а глибина сягає 58,4 м. Недарма його називають «Українським Байкалом». Вода озера настільки чиста і прозора, що на глибині восьми метрів проглядає дно.
Читець: Благословенна Світязя вода
Не тільки тіло – душу омиває.
Біля чола натрудженого краю
Хлюпоче її сила молода.
Ведуча: На особливу увагу заслуговує сріблясте багатство Шацького парку – риби. Тут їх водиться 344 види. Найбільш поширеними видами є плітка, окунь, щука, лящ, сазан, в’язь, карась, короп. Зрідка трапляється сом, линьок. Добре прижилися вугор річковий, канадський сомик, товстолобик, чудський сич.
Багатим є і склад плазунів та земноводних: ящірка живородяча та прудка, вуж звичайний, кумка червоночерева, жаба ставкова, тритон гребінчастий. З більш рідкісних видів слід відмітити гадюку, черепаху болотну, мідянку.
Шацький національний парк – місце поселення водоплавних птахів. Через цю територію їх пролітає до 50 тисяч. Для багатьох з них Шацьке поозер’я набуває особливо важливого значення, як одна із «зупинок» під час довгого перельоту з місць зимівлі до місць гніздування і назад. На території парку наявні 249 видів птахів: норці, чаплеві, лелеки, качині, лебеді, луні, пастушкові, куликові, мартинові, журавлі. З-поміж них майже 150 гніздяться. У соснових лісах є зяблики, сойки, сороки та інші. У мішаних – одуди, зозулі, голубині, дятли, орябки. Можна зустріти тетерука, пугача, скопу, змієїда, червоного шуліку, орлана-білохвоста.
Нараховується 70 видів птахів, включених до Бернської конвенції (сірі чаплі, чорні лелеки, сірі журавлі тощо). Зареєстровано 27 видів птахів, занесених до «Червоної книги України».
Ведуча: Куди б не пішов, куди б не поїхав у цьому краї, дорога обов’язково виведе до лісу. Він займає половину території Шацького природного комплексу. Темні хвилі лісів переходять у ніжну зелень лук і боліт. Потім знову починаються соснові бори. Вслухайтесь у назви тутешніх сіл: Залісся, Вільшанка, Грибове… Древня земля Полісся здавна славилась вона звіриною. Літописи свідчать, що ще у ХІІІ столітті тут водилися зубри й тури, ведмеді й росомахи, а пізніше – білки-летяги, бобри, лосі.
Звичайними мешканцями парку є кабан, косуля, лисиця, заєць-русак, білка, куниця. Часом трапляється вовк, зустрічаються занесені до «Червоної книги» видра, борсук, горностай, кутора мала. Тут виявлено 8 видів комах, які занесені до «Червоної книги України» і списку рідкісних видів Волинської області.
У складі рослинності Шацького парку близько 30 видів рослин, занесених до «Червоної книги України», а також рідкісних рослинних угрупувань, занесених до «Зеленої книги України», зокрема: лілія лісова, зозулині черевички справжні, меч-трава болотна, росичка англійська та середня та інші. Це надає парку особливої наукової та природоохоронної цінності.
Читець: Мальовничість ландшафту, наявність чудових озер з чистою і прозорою водою, багатство рослинного і тваринного світу, помірно-теплий і м’який клімат здавна приваблювали до себе бажаючих відпочити на лоні природи.
Ще на початку ХХ століття професор Львівського університету Б. Дибовський із захопленням писав: «Дивлячись на ці гарні води, такі ясні і чисті, на те узбережжя, сухе, піщане, думаємо про те, які оздоровлювальні скарби тут знайшли би люди, якби час літніх відпусток проводили на узбережжі Світязя, котрий є далеко гарніший від озера Балатон в Угорщині і міг би сміло з ним конкурувати у всіх відношеннях». Із часом мрія професора здійснилася.
У парку функціонують чотири зони відпочинку: «Світязь», урочища «Букове», «Пісочне», «Гряда». На берегах озер розміщені пансіонат «Шацькі озера», санаторій «Лісова пісня», спортивні та дитячі табори.
Для ознайомлення з природою парку розроблені і обладнані еколого-пізнавальні стежки «Лісова пісня» і «Світязька» довжиною 5,6 км і 5,2 км.
Звучить: Злотник О. Якщо любиш рідну землю [Звукозапис] / О.Злотник // Музика рідного дому. – 3 CD: зв., 12 см. – К., 2005. – CD № 3.
Ведуча: Продовжуємо мандрівку. Наступна зупинка – Національний природний парк «Прип’ять – Стохід». Цей мальовничий куточок природи, який чарує своєю красою, знаходиться у Любешівському районі. Рішення створити парк у районі, який має найбільше в області боліт прийнято не випадково.
Тут залишилося чимало чудових, незайманих куточків, де можна доторкнутися до первинної краси землі. Проте найбільш мальовничі краєвиди спостерігаються вздовж річок Прип’ять та Стохід. Остання має дуже влучну назву, яка характеризує її повністю – «річка сто ходів». Характерною особливістю цих річок є наявність десятків рукавів, русел, затонів, серед яких безліч заболочених та піщаних островів.
Відомий волинський письменник В. Лазарук у книзі нарисів «Вікна» пише:
Читець: «Ніколи не думав, що Стохід такий чарівний. Переїжджаючи річку по асфальті біля Свидників, завжди дивився на неї, як на меліоративну канаву. А тут, між Новими і Старими Червищами, розливається вона хитромудрим голубим мереживом до кілометра завширшки, стома ходами продирається через привільну зелену заплаву. Куди не глянь, перед очима стелиться безмежний і таємничий світ верболозів, очеретів, різних болотних трав і квітів. Ось де по-справжньому розкривається прихований зміст його поетичної назви».
Читець: Сто витоків, сто пошуків путі
На ясні зорі та на тихі води,
Крізь болота, через незнані броди
Утверджуйся руслом в своїм бутті.
Утверджуєшся ти тільки у злитті,
Коли в єдиний плин зійдуться ходи.
Химеріє поліської природи,
Кому слугуєш ти, якій меті?
«Не знаю я вогнів електростанцій,
Мене не будять пароплави вранці,
не густо красить берег мій шатро.
Та все ж не осоромлю ймення сина,
Якщо моя хоча б одна краплина
Ввіллється животворно у Дніпро»
Ведуча: З точки зору збереження біологічного різноманіття, територія новоствореного парку є однією з найбагатших не тільки в Україні, а й у Європі. Флора парку налічує майже шістсот видів вищих судинних рослин. Це більше третини флори всього Українського Полісся! В парку зустрічається щонайменше два десятки видів рослин, занесених до «Червоної книги України». Серед них – береза низька, верба Старке, баранець звичайний, осока затінкова, щитолисник звичайний, який ще донедавна вважався зниклим з території України. Зростають тут астрагал піщаний, борідник паростковий, верба лапландська, малий комонник зігнутий. Є тут рослини взяті під охорону Бернською конвенцією. В лісах і на узліссях можна побачити реліктову орхідею, зозулині черевички справжні, що довго розвиваються з насіння і зацвітають аж на п’ятнадцятий-вісімнадцятий рік життя, а у водно-болотних угіддях – альдрованду пухирчасту та сальвінію плаваючу.
Нині на території Національного природного парку «Прип’ять-Стохід» зустрічається 266 видів хребетних тварин: птахів – 192, ссавців – 31, кісткових риб – 26, земноводних – 11 та плазунів – 6. Чимало з них занесені до «Червоної книги України». Це білка звичайна, бобер європейський, видра річкова, вовчок горішковий, гольян озерний, деркач, козарка червоновола, карась золотистий, кумка звичайна, мінога українська, мишка лучна, норка європейська, орлан-білохвіст, очеретянка прудка, рахкавка звичайна, тритон гребінчастий, черепаха болотяна, ящірка живородна.
Звучить: Злотник О. Злива [Звукозапис] / О. Злотник // Музика рідного дому. – 3 CD: зв., 12 см. – К., 2005. – CD № 2.
Ведуча: Мандруємо на схід нашої області. Незрівнянні за красою пейзажі незайманих лісів і боліт дарує Черемський природний заповідник. Заснований Указом Президента України від 19 грудня 2001 року, він розташований в межах Карасинського лісництва Маневицького району та простягається на територію Рівненської області.
В самому серці заповідника знаходиться Черемське озеро. Озеро доволі глибоке – 7 метрів, на піщаному дні проявляються три джерела. Вода темно-коричневого кольору відлякує охочих скупатися. Навколо буяє рослинність, відчувається дух первозданності живого.
Читець: Хто випрасував так озерну синь:
Ні складочки, ні зморщечки?… Гладінь…
О як благословенно диха тиша,
Коли навколо все – анітелень!
Он між туманом і водою – ніша,
А з тої ніші – виглядає день…
Світає… Променіє кожна мить.
Трояндиться на обрії блакить –
Святкує світ нового дня зачаття.
Аж хочеться гукнути в тишу: «Гей!»
А хто ж отам в беретиках латаття
Ступає тишком-нишком до лілей?
…А сонце – випливає. Мов живе…
Прокинувся і вітерець чубатий,
Смикнув за плесо і пустився вплав.
«Як легко може озеро гойдати», –
Зітхнув туман і сам на хвилі впав.
Ведуча: Одним з найкраще збережених і найбільших на Україні є Черемське перехідне болото. Воно займає більше 1 тис. гектарів. Торфові поклади сягають 10 метрів, а прогулянка сфагнами нагадує водяний матрац або морське гойдання корабля.
Болото вражає своєю фіторізноманітністю. Льодовикові реліктові верби: лапландська і чорнична, бореальна, карликового зросту; береза низька. Шейхцерія болотна, три види росичок, пухирники, осока заплавна і струнко кореневищна, образки болотні, жировик, хамбарія – це лише мізерна частина всього наявного розмаїття. Курличуть журавлі, тріскотять баранці та інше птаство. Трохи далі прошмигнула в хащі рись, сполохавши кабана-сікача.
Тут закладено науково-дослідну ділянку з метою вивчення проективного покриття, продуктивності та екологічних особливостей журавлини в умовах заповідного режиму.
Є серед болота озеро Редичі. На озері багато пернатих мешканців.
У заповіднику водяться чорний лелека, сірий журавель, рудий шуліка, тетеруки, глухарі, пугачі, горностаї.
Багатий і тваринний світ Черемського заповідника: вовки, борсуки, видри, норки, ропуха очеретяна, рись звичайна. Остання водиться на Волині тільки тут.
На його незвіданих людьми галявинах та урочищах ростуть безліч рідкісних занесених до «Червоної книги України» рослин: жировик, лілія лісова, зозулині сльози, береза карликова, береза темна, булатка Лезеля, цейхцерія болотна, смілка литовська та інші. У довколишніх лісах щедро родять брусниця, журавлина, чорниці.
На території Черемського заповідника відсутні лінії електропередач, дороги з твердим покриттям. У ньому заборонено збирати гриби, ягоди. Категорично не дозволяється з’являтись із собаками та в’їжджати автотранспортом.
В заповіднику розроблено пішохідний маршрут, в якому виділено 7 точок. Його загальна протяжність 3450 м.
Читець: Перша точка – Інформаншлаг. Тут можна оглянути інформаційні стенди і аншлаги. За шлагбаумом розпочинається заповідна територія – еталон недоторканої природної краси Полісся.
Читець: Друга точка – Будиночок лісника. Це опорний пункт чергування лісової охорони заповідника. Поблизу альтанки – великий кущ шипшини яблучної. Це добре відома лікарська рослина з цілющими властивостями. Достиглі яскраво-червоні плоди збирають восени. Поруч огороджено мурашник. Руді лісові мурахи – дуже рідкісні комахи. Вони занесені до Європейського червоного списку.
Читець: Третя точка – Меморіал. Знаходиться в урочищі Сюзанка, яке знає не одну важливу історичну віху цього краю. За однією із версій, назва урочища походить від прізвища польського генерала Сазанського, солдати якого розбили тут табір.
За іншою версією своїй назві хутір завдячує польській панянці Сюзанні, яка навідувалася в ці місця, закохавшись в ці краї незайманої первозданної природи.
На північ від Сюзанки створено Лобненський меморіальний комплекс. На його місці в роки другої світової війни був спостережний пункт партизанів.
Біля меморіалу росте смілка литовська, яка занесена до Європейського червоного списку (зростає в світі лише у Скандинавських, Прибалтійських країнах, а також у Білорусі, Польщі, Україні). Ростуть тут і європейські модрини. Це єдине хвойне дерево в регіоні, яке повністю скидає на зиму свою хвою. Попід ними часто зустрічається модриновий маслюк – сибірський мешканець.
Читець: Четвертою точкою маршруту є Партизанські землянки. Біля однієї із відновлених землянок розкинув свої крислаті віти дуб-патріарх. Вік цього велетня понад 400 років, висота – 40 метрів. А щоб обхопити стовбур руками, потрібно семеро чоловік.
Поруч із деревом-велетнем проглядається просіка. Це колишня дорога, де за польської доби була вузькоколійка.
У дубово-соснових хащах помітний плавун-баранець. Навкруги – безмежні зелені килими чорниць і брусниць, а попід болотами височіє лохина.
Ведуча: Ось такий він романтично-ідеальний , неповторний та чарівний світ краси Черемського заповідника.
Але нам час вирушати далі.
Звучить: Злотник О. Якщо любиш рідну землю [Звукозапис] / О. Злотник // Музика рідного дому. – 3 CD: зв., 12 см. – К., 2005. – CD № 3.
Ведуча: Серед цінних природних комплексів, які приваблюють особливу увагу вчених і дослідників, біологів і зоологів, любителів природи є Цуманські діброви.
На базі Цуманських лісів на площі 44,7 тисячі гектарів створено державне мисливське господарство «Цуманське». Тут можна зустріти стада диких свиней, плямистих оленів, лосів. Патріархом цих лісів став зубр, якого занесено до «Червоної книги України».
Створено Цуманський заказник, або його ще називають Цуманська пуща, у 1996 році.
Читець: Душа природи чуйна і ласкава,
По вінця повна щедрості й добра.
Іскриться, як мозаїка, кора,
Як усмішка подружня, нелукава.
З рідні мені берізонька – сестра,
Брати-дуби, струнка сосна смаглява.
Мелодія у кронах величава,
Барвистий спалах птичого пера –
Усе існує в єдності – не всує.
Тут сік живий напружено пульсує
У стовбурі старому і стеблі.
Ведуча: Наступною зупинкою нашої подорожі є ландшафтний заказник «Кормин». Він знаходиться на території Цуманського лісництва Ківерцівського району. Лісовий масив дубово-березових і вільхових насаджень розташований вздовж річки Кормин. Окрасою ландшафту є ділянки ялинників, соснові бори.
Читець: Сосни, сосонки та сосненята –
Височіє в три поверхи дах.
Невгамовна і затишна хата
Звірини, пташенят і мурах.
Відчинила нам райдуга браму –
І дихнув після зливи озон.
Ми зайшли до зеленого храму
Золотавих соснових колон.
Ведуча: Серед рідкісних видів флори тут зустрічається: молочай волинський, коручка болотяна та товстянка звичайна, а з фауни – махаон, лелека чорний, чернь білоока, крех середній, скопа, скигляк малий, журавель сірий, сорокопуд сірий, видра річкова, горностай, часничниця, шуліка чорний, лунь очеретяний, лунь лучний, курочка мала, дятел чорний, дятел сивий, бобер річковий, які занесені до «Червоної книги України».
Територія Цуманського держлісгоспу лежить на водорозділі річок Горинь і Стир. Тут зустрічаються різні ландшафти. Горинські крутосхили – ботанічна пам’ятка природи є ілюстрацією поєднання Полісся і Лісостепу.
Унікальність цього куточка в тому, що поряд можна побачити рослинність суто поліську і лісостепову. Тут особливий мікроклімат. Вздовж річки Горинь дуже рано зацвітають медунка, первоцвіт, ряст. Про присутність бобрів говорять заточені дерева-олівці, які зустрічаються на крутосхилах.
Ведуча: Екологічна стежка «Горинські крутосхили» проходить вздовж лівого берега річки Горинь до урочища «Біла гора» в лісовому масиві «Цуманський лісгосп» на межі із Рівненською областю. Довжина стежки 2,5 км.
Цей об’єкт природно-заповідного фонду України створено 1975 року, загальнодержавного значення він набув 3 березня 1978 року. З березня 2005 року «Горинські крутосхили» включено до заповідного урочища «Цуманська пуща».
Назвою урочище завдячує річці Горинь – одній із основних річок Українського Полісся. Бере початок вона поблизу Тернополя і протягом 660 км. з Поділля через усе Полісся несе свої води. І лише протягом 1 кілометра протікає територію Волинської області.
Під час руху екологічною стежкою можна побачити як поліські, так і подільські ландшафти. На стежці закладено 7 оглядових точок.
Читець: Точка №1 «На початку шляху», точка №2 «Ярок». Її особливістю є сліди минулих ерозійних процесів. Всього на території об’єкта шість виражених ярків. Точка №3 «Дерево-патріарх». Ця точка розміщена біля сосни, яка має 115 см в діаметрі. Точний вік дерева невідомий, але йому не менше двох століть. Точка №4 «Медункова поляна». Більшість покриву тут створює медунка темна. Зустрічається і медунка вузьколиста. Загальна палітра галявини налічує сотню видів трав’янистих рослин. Багата деревна та чагарникова рослинність. Точка №5 «Біла гора». Своєрідною візитною карткою цієї точки є дуб, що височить над кручею. При погляді збоку чи знизу він наче висить над землею і тримає на собі частину берега. Висота кручі – 18, а до води – 23 м. Урочище в народі називають «Біла гора». Протилежний берег Горині у цьому місці має вигляд гори, а оголене урвище – світлий колір.
Точка №6 «Заплава». Щороку річка, затоплюючи луку, наносить трохи мулу. Після того, як вода спаде, піднімається буйний трав’яний покрив. Тут виявлено кальдезію білозоролисту, яка занесена до охоронного списку Бернської конвенції. До 2001 року цю рослину вважали назавжди втраченою для України.
Точка №7 «Пристань» – останній пункт екологічної стежки. Це місце колишньої пристані. Адже до часу масштабних осушень 60 років ХХ століття річка була судноплавною – по ній ходили баржі з лісом, каменем, піском, ще раніше по ній сплавляли ліс.
ЧитецьІ: Земний край. Смарагдова держава
Піднесла в небо мирні прапори.
З її глибин травневої пори
У вись життю і сонцю лине слава.
Звучать, мов хори, збуджені бори.
Дзвенить вільшини юність кучерява.
Озону пульс, народжений у травах,
Несуть містам задимлені вітри.
Він повен сили, ніжності і вроди,
Цей син сторукий матері-природи,
Що губить в давніх нетрях часолік.
Підлісок. Гай. Підросту в’язь густа.
Підводиться, встає деревостан
Зі знаком сонця й тиші на чолі.
ЧитецьІІ: Зі знаком сонця й тиші на чолі
Стоять дерева, з’єднані корінням.
Зірниць липневих тепле озаріння
Ворушиться в дощинках на гіллі…
…Трудом долонь людських благословенна,
Горить над нами золотом зеленим
Ясна корона матері-землі.
Ведуча: Волинська земля з давніх-давен славилася красою і величчю неосяжних лісів, замріяними озерами, чистими ріками.
Останньою зупинкою нашої подорожі є чарівний куточок Волині, де часто бувала Леся Українка – урочище Нечимне. Завітаєш сюди погожою дниною, замилуєшся дикою, первісною красою цих місць. Вчитаймося у перші рядки пролога до «Лісової пісні». Вони точно змальовують пейзаж урочища Нечимне.
Читець: «Старий, густий предковічний ліс на Волині. Посеред лісу проста галявина з плакучою березою і з великим престарим дубом. Галявина скраю переходить в куп’я та очерети, а в одному місці в яро-зелену драговину – то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім, по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах.
Саме озеро – тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині.
Містина вся дика, таємнича, але не понура, – повна ніжної задумливої поліської краси».
Ведуча: Сюди, до цього зачарованого озера, торують люди дорогу з багатьох куточків нашої країни, йдуть на побачення з Мавкою, у вуста якої Леся Українка вклала прекрасні й віщі слова:
«Будуть приходити люди…
Радощі й тугу нестимуть мені,
Їм промовляти душа моя буде».
Звучить: Васіна Г. Волинь моя – квітуча сторона [Звукозапис] / Г. Васіна // Райдуга. – 1 CD: зв., 12 см.
Ведуча: Ми розповіли про природоохоронні об’єкти нашого краю. Сподіваємося, що допомогли вам ще ближче пізнати і полюбити природу Волині.
Природа щедра до людей. Віддячте їй добром, увагою, бездоганною поведінкою.
Ідучи в парк, до лісу чи в поле на прогулянку, в туристичний похід, їдучи на відпочинок, пам’ятайте: все, що навколо вас, радує око чи слух, дає насолоду, – це народне багатство, його треба берегти, залишити цілим, неушкодженим, щоб воно було радістю для всіх.
Читець: Метелика ловити я не хочу:
Він – квітка неба, хай живе собі!
Хай крильцями барвистими тріпоче,
Щоб радісно було мені й тобі!
І квітку лісову не стану рвати,
Її додому я не понесу,
Бо вдома їй джмеля не погойдати
І не попити ранками росу!
Ані стеблинку, гілку чи травинку
Я не ображу: це страшенний гріх!
Бо в кожній з них живе тремка живинка,
Що світиться довірою до всіх…
Список використаної літератури
Богачук О.Т. А час не жде: вибране / О.Т.Богачук. – Луцьк.: Волинська обласна друкарня, 2003. – 364 с.
Бондаренко В.Д. Лісовими стежками: розповіді про рослинний і тваринний світ Волинських лісів / В.Д.Бондаренко, А.Д.Лукашук. – Л.: Каменяр, 1985. – 56 с.
Вовк П.К. Незаймана краса Волині: розповідь про природоохоронні об’єкти Волинської області / П.К.Вовк, В.К.Терлецький, П.П.Ященко. – Л.: Каменяр, 1989. – 69 с.
Гей В.С. Кольори вересня: поезії / В.С.Гей. – Л.: Каменяр, 1985. – 54 с.
Дорощук А. Екологічна стежка «Горинські крутосхили»: путівник. / А.Дорощук – Луцьк, 2006. – 16 с.
Костецький А. Не хочу // Твоя планета Земля: Кн. для читання про природу для мол. школярів. – К., 1998. – С.336.
Лазарук В.А. Вікна: нариси, статті, есе / В.А.Лазарук. – Луцьк: МП Волинської організації Спілки письменників України «Гранослов», 1995. – 144 с.
Лазарук В.А. Озерний дзвін: поезії // В.А.Лазарук. – К.: Молодь, 1982. – 88 с.
Мах П.П. Плеса: поезії / П.П.Мах. – К.: Дніпро, 1981. – 171 с.
Мах П.П. Крайполе: поезії / П.П.Мах. – К.: Радянський письменник, 1984. – 95 с.
Палій А.О. Природа рідного краю: навч. посіб. для 5 кл. середньої загальноосвітньої школи / А.О.Палій. – Л.: Світ, 2003. – 112 с.
Природа Волині очима юних краєзнавців: науково-популярний збірник / упоряд. Л.Хмелярська. – Луцьк.: Медіа, 2000. – 55 с.
Природно-заповідний фонд Волинської області: огляд територій і об’єктів природничо-заповідного фонду в розрізі районів / упоряд. М.Хомич. – Луцьк: ІНІЦІАЛ, 1999. – 48 с.
Симакович Г. Волинський ліс / Г.Симакович, Г.Телішевський. – Л.: Каменяр, 1975. – 63 с.
Струцюк Й. Поезії / Й.Струцюк. – К.: Дніпро, 1984. – 142 с.
Твоя планета Земля: книга для читання про природу для мол. школярів / авт.-упоряд. В.О.Мартиненко, В.М.Волощук. – К.: Інтер-прес ЛТД, 1998. – 352 с.
Черемський природний заповідник. – Луцьк: ІНІЦІАЛ, 2006. – 38 с.
Чернецький І. Двоколос: поезії / І.Чернецький. – Л.: Каменяр, 1980. – 79 с.
Шацький національний природний парк. – Луцьк: Вежа, 2007. – 36 с.
* * * *
Зубчук К. Ландшафтний парк «Цуманський: бути чи не бути» / К.Зубчук // Волинь. – 2004. – 18 трав.
Якименко М. Зелений рай Черемського / М. Якименко // Волинські губернські відомості. – 2002. – 12 верес.
* * * *
Васіна Г. Волинь моя – квітуча сторона [Звукозапис] / Г. Васіна // Райдуга. – 1 CD: зв., 12 см.
Злотник О. Злива [Звукозапис] / О. Злотник // Музика рідного дому. – 3 CD: зв., 12 см. – К., 2005. – CD № 2.
Злотник О. Якщо любиш рідну землю [Звукозапис] / О.Злотник // Музика рідного дому. – 3 CD: зв., 12 см. – К., 2005. – CD № 3.
Стефанишин М. Я – Мавка [Звукозапис] / М. Стефанишин // Пісня мого життя. – 1 СD: зв., 12 см. – Луцьк, 2006.
Матеріал підготувала: Л. Войтович – завідувач науково-методичним відділом Волинської обласної бібліотеки для дітей
