8 липня 2017 року – 110 років від дня народження
українського поета, вченого, громадського діяча
Олега Ольжича (Олега Олександровича Кандиби)
Олег Ольжич – літературний псевдонім сина Олександра Олеся (Кандиби). Народився 8 липня 1907 року в місті Житомирі. Дитинство його минуло в Пущі-Водиці поблизу Києва. Читати почав дуже рано – в два роки, а в п’ять написав п’єсу з козацького життя та сам її проілюстрував. В школі виявив хист до малювання, ліплення. Наприкінці 1922 року разом із матір’ю виїхав з України у Берлін, де 3 січня 1923 року нарешті зустрівся з батьком, О. Олесем, який у лютому 1919 року був змушений поспіхом емігрувати до Австрії. 1923 року родина переїхав до Праги.
Олег закінчує з відзнакою платні річні матуральні курси Українського Громадського Комітету в Празі, що надавало йому можливість записатись вільним слухачем на безкоштовній основі у будь-який вищий навчальний заклад.
Записується слухачем на літературно-історичний відділ Українського високого педагогічного інституту ім. Драгоманова в Празі. Одночасно юнак записується на лекції в Український вільний університет. За непідтвердженими даними в числі засновників якого був його батько Олександр Олесь (Кандиба). Тоді ж записався вільним слухачем філософського факультету Карлового університету в Празі. Влітку 1926 року, склавши додаткові іспити по латині, став студентом Карлового університету. Будучи студентом (1928) отримав грант від Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові на експедицію в Більче Золоту. 1930 р. за працю, присвячену неолітичній мальованій кераміці в Галичині, О. Ольжичу було присвоєно ступінь доктора археологічних наук. Дослідження молодого вченого високо оцінили чеські археологи.
У 30-х роках О. Ольжич був у Празі головним організатором різних свят, роковин, літературних вечорів і академій. Якийсь час керував студентським театром.
1931 р. О. Ольжич стає співробітником Народного музею в Празі, 1932 р. –співробітник Гарвардського університету (США). Бере участь у розкопках на Балканах; співпрацює з музеєм наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові. Читає лекції; учасник багатьох міжнародних конференцій; друкується в наукових збірниках, зокрема й іноземними мовами.
У 1935 році у Львові вийшла перша збірка поезій «Рінь».
Дбаючи про організацію українського наукового життя за кордоном, О. Ольжич разом з іншими науковцями у 1938 році заснував Український науковий інститут у США. За його редакцією у Празі вийшла збірка наукових праць (1939 р.) цього інституту. В ній містилися праці з різних галузей науки, що свідчить про всебічні зацікавлення О. Ольжича. Свої розвідки з археології він публікував в українських, чеських, німецьких, югославських та англійських виданнях. Сам володів дев’ятьма європейськими мовами. Отже, перш ніж стати поетом, Олег Олександрович був загальновизнаним археологом.
Першим вагомим друкованим твором О. Ольжича стало дитяче оповідання «Рудько», видане у Празі 1928 р. під псевдонімом О. Лелека.
У 1939 році за дорученням ОУН брав участь у проголошенні демократичної Карпатської України, за що потрапив до в’язниці.
У 1940 році в Празі вийшла збірка «Вежі».
На початку Великої Вітчизняної війни 1941 року переїхав до Києва разом з Буковинським куренем, брав участь у формуванні місцевої адміністрації та поліції. В 1941-1942 роках О. Кандиба жив у Києві, налагоджував підпільну мережу ОУН в Україні. В жовтні 1941 року став одним з організаторів політично-громадського центру — Української Національної Ради у Києві.
З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів О. Кандиба переїхав до Львова. У травні 1942 року Почаївська конференція ОУН обрала його заступником голови ПУН та головою Проводу на українських землях.
2 серпня 1943 року одружився з дочкою літературознавця професора Леоніда Білецького Катериною (Калиною), але їх шлюб був недовгим.
У січні 1944 року О. Кандиба зайняв посаду Голови ПУН ОУН. У 1944 р. поет у Львові був схоплений гестапівцями. В ніч з 9 на 10 червня 1944 р. – закатований у концтаборі Заксенхаузен. Вже після його смерті народився син Олег.
Третя збірка О. Ольжича «Підзамча» (1946) була видана після трагічної смерті.
Про нього зняли повнометражний двосерійний художньо-документальний фільм-трилогію за сценарієм Леоніда Череватенка, режисер Аркадій Микульський «Я камінь з Божої пращі…», що об’єднує стрічки: «Ольжич» (1996 рік), «Доба жорстока, як вовчиця», «Незнаний воїн» (2000 рік). Фільму присудили Національну Шевченківську премію 2002-го року.
1994 р. в Україні був оголошений роком О. Ольжича. В містах України, а також у низці населених пунктів Німеччини, у Празі, Гарварді, Лігайтоні (США) відбулися вечори, конференції, виставки його пам’яті.
ТВОРИ
Ольжич О. Незнаному Воякові : заповідане живим / О. Ольжич ; фундація ім. О. Ольжича ; упоряд., післямова і приміт. Л. Череватенка. – Київ : Редакція журналу «Дніпро», 1994. – 432 с.
Ольжич О. Рудько : життєпис одного півня : оповідання / О. Ольжич ; худож. А. Фролов. – Київ : Веселка, 1991. – 32 с. : іл.
Ольжич О. Українська історична свідомість. Дух Руїни / О. Ольжич ; за заг. ред. Л. Івшиної ; упоряд. І. Сюндюков, М. Томак, Н. Тисячна ; дизайн обкл. А. Гаврилюк. – Київ : Українська прес-група, 2012. – 47 с. : 1 портр. – (Бібліотека газети “День”. Україна Incognita) (Бронебійна публіцистика).
Ольжич О. Цитаделя духа / О. Ольжич ; фундація ім. О.Ольжича у Лондоні ; упоряд., перед. сл. і приміт. М. Неврлого. – 1-е вид. – Братислава; Пряшев : Словацьке педагогічне видавництво, відділ української літератури, 1991. – 247 с. : фот.
ПРО ПИСЬМЕННИКА
Відейко М. Ю. Наукова спадщина Олега Ольжича / М. Ю. Відейко, С. І. Кот. – Київ : Наш час, 2008. – 239 с. : іл., фотоіл. – (Невідома Україна).
Жулинський М. Г. Олег Ольжич / М. Г. Жулинський // Слово і доля / М. Жулинський. – Київ, 2011. – С. 553-564.
Жулинський М. Г. Покликаний Україною : [Олег Ольжич] / М. Г. Жулинський // Українська література. Творці і твори / М. Жулинський. – Київ, 2011. – С. 670-683.
Качуровський І. Героїчна поезія Олега Ольжича / І. Качуровський // Променисті сильвети / І. Качуровський. – Київ, 2008. – С. 411-419.
Олег Ольжич (Олег Кандиба) // Живиця : хрестоматія укр. л-ри XX ст. : у 2 кн. Кн. 2 / за ред. М. Конончука. – Київ, 1998. – С. 222-226.
Олег Ольжич // Дивосвіт «Веселки» : антол. л-ри для дітей та юнацтва : у 3 т. Т. 2 : українська література / упоряд. Б. Чайковський. – Київ, 2005. – С. 277.
Ольжич Олег // Усі письменники і народна творчість : довід. / Н. Черсунова, Р. Шутько, О. Козир [та ін.]. – Київ, 2007-2008. – С. 228-230.
Слабошпицький М. Ностальгія за перемогами : Олег Ольжич / М. Слабошпицький // 25 поетів української діаспори / М. Слабошпицький. – Київ, 2006. – С. 293-310.
*************
Білятинська О. Олег Ольжич – лицар української державності : урок у 10 класі / О. Білятинська // Дивослово. – 2011. – № 1. – С. 11-15.
Ганущак О. «Я камінь з Божої праці…» : [Олег Ольжич] / О. Ганущак // Літературна Україна. – 2013. – № 25, 20 черв. – С. 13.
Житомирщина вшанувала Ольжича // Літературна Україна. – 2013. – № 34, 5 верес. – С. 3.
Зінкевич О. Згадуючи Ольжича і Багряного / О. Зінкевич // Літературна Україна. – 2011. – № 36, 22 верес. – С. 10-11.
Колесникова Т. Збірка “Рінь” О. Ольжича – поетичний маніфест нового покоління борців за Україну / Т. Колесникова // Українська мова і література в школі. – 2015. – № 5-6. – С. 49-54.
Літерат М. Криниця Олесевого дитинства / М. Літерат // Літературна Україна. – 2014. – № 28, 31 лип. – С. 2.
Монастирецький Л. Житомирські адреси О. Ольжича / Л. Монастирецький // Слово і час. – 2009. – № 4. – С. 96-101.
WEB-БІБЛІОГРАФІЯ
Біографія Олега Ольжича (Кандиби) Олег [Електронний ресурс] // OnlyArt : [веб-сайт]. – Режим доступу : https://onlyart.org.ua/biographies-poets-and-writers/olzhych-oleg-kandyba-biografiya/. – Заголовок з екрану.
Ольжич Олег [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [веб-сайт]. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Олег_Ольжич. – Заголовок з екрану.
Олег Ольжич біографія коротко [Електронний ресурс] // Dovidka.biz.ua : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://dovidka.biz.ua/oleg-olzhich-biografiya-skorocheno/. – Заголовок з екрану.
Ольжич Олег [Електронний ресурс] // УкрЛіб: [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1650. – Заголовок з екрану.
Підготувала: зав. відділом інформаційних технологій Ушлова А. В.
