“Академік двох академій”
Павло Аполлонович Тутковський – видатний український геолог, географ, вчений, педагог, один із засновників Української Академії Наук.
Народився 1 березня 1858 року у містечку Липовець Київської губернії (тепер Вінницька область). У 1882 році закінчив Житомирську гімназію і вступив на природниче відділення Київського університету. Закінчивши університет працював у ньому консерватором мінералогічного і геологічного кабінетів, пізніше був викладачем природознавства, географії і фізики в гімназіях Києва. У 1911 році йому присуджено ступінь доктора географії. Того ж року Казанський університет за комплекс опублікованих праць присудив йому ступінь доктора мінералогічних і географічних наук. У 1913 році вчений заснував у Київському університеті кафедру і кабінет географії, на базі яких розпочав свою діяльність Географічний інститут. У 1924 році П. А. Тутковського призначають головою науково-дослідної кафедри геології, а в 1926 році ця кафедра реорганізовується в науково-дослідний інститут геології. Його директором до кінця життя був Павло Аполлонович. Він був одним із організаторів і першим директором геологічного музею України.
Понад двадцять років віддав П. Тутковський вивченню Волинського Полісся. В результаті наукових експедицій по Волині ним було зібрано багато цінних матеріалів, у тому числі геологічні колекції. Вчений написав і опублікував понад 80 наукових праць, присвячених дослідженню волинського краю: «Із геології Луцького повіту Волинської губернії», «Про геологічні дослідження 1900-1901 р.р Києво-Ковельської залізниці» та ін. Відомо, що в 1896-1899 роках П. Тутковський досліджував район Луцька, проводив дослідження озера Світязя та Оконських джерел. Павло Аполлонович автор багатьох підручників з геології та географії, першого словника геологічних термінів.
Помер Павло Аполлонович 3 червня 1930 року. Похований на Лук’янівському кладовищі.
Література:
Книги:
Газети:
Склала: бібліотекар відділу краєзнавчої літератури
Ільюх Т. А.