Олег Чорногуз — майстер слова, який через гумор і сатиру відкриває правду життя, змушуючи читача не лише усміхнутися, а й замислитися над сутністю людських вчинків. Його творчість є важливою складовою сучасної української літератури.
Народився 15 квітня 1936 року в селі Іванів на Вінниччині. Навчався в Іванівській середній школі, однак не закінчив її, оскільки був виключений через свої перші сатиричні вірші, у яких висміював високопоставлених осіб, зокрема вчителів і директора школи.
Продовжив навчання на заході України — у місті Івано-Франківську (тодішній Станіслав). Після закінчення десятирічки вступив до Чернівецького військового училища, однак згодом залишив навчання. Пізніше вступив на факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який успішно закінчив у 1964 році.
Журналістську діяльність розпочав у редакціях районних газет на Вінниччині. Згодом понад двадцять років працював у журналі «Перець», де пройшов шлях від фейлетоніста до головного редактора.
Олег Чорногуз є автором численних сатиричних і гумористичних творів. Його творчий доробок налічує вісім збірок сатири й гумору: «Моральна підтримка», «Портрет ідеалу», «Сіамський слон», «Веселі поради», «Між нами кажучи», «Сповідь старого холостяка», «Як доглядати Зевса», «Плата за любов». Окрім того, письменник створив п’ять книг публіцистики: «Українські колобки», «Українські кентаври», «Діти колонії», «Куди вас несе, «брати наші»?, «Рабів на бал не запрошують». Остання була написана під впливом подій 2014 року.
Письменник писав і для дітей. Поки підростав його син — відомий кобзар і поет Ярослав Чорногуз, — автор створив такі дитячі книги, як «Загадковий зоопарк», «Карнавал», «Весела абетка», «Притча-казка про козака Нетака». У творчому доробку митця є також поетична збірка «Дорога до України».
Серед найвідоміших романів письменника — «Аристократ із Вапнярки» (1979), «Претенденти на папаху» (1983), «Вавілон на Гудзоні» (1985), «Я хочу до моря» (1989), «Дари пігмеїв» (2005), «Примхи долі» (2006), «Той, що живе зі смертю» (2006), «Золотий скарабей» (2007), «Ремезове болото» (2007), «Воскреслий із мертвих» (2009), «Гроші з неба» (2009). Також видано зібрання творів письменника: «Твори» (у 2 т., 1986), «Твори» (у 7 т., 2006) та «Твори» (у 15 т., 2015). У 2013 році побачила світ збірка сатиричних комедій «Притулок для блазнів».
Твори Олега Чорногуза перекладено 22 мовами світу. Англійською мовою його новели перекладав Рома Франко (Канада), а публіцистичні статті — Марта Олійник (Канада). Мовою есперанто статті та новели, а також уривки із сатиричних романів «Вавілон на Гудзоні» і «Гроші з неба» переклав Віктор Паюк (США). Переклади мовою есперанто опубліковані у 24 країнах світу.
Письменник є лауреатом багатьох літературних премій, зокрема премій імені Остапа Вишні, Івана Багряного, Євгена Плужника, Михайла Стельмаха, Олеся Гончара, Степана Руданського, а також лауреатом літературного конкурсу «Коронація слова». Йому присвоєно почесне звання заслуженого діяча мистецтв України, а також вручено відзнаку «Золотий письменник України».
Олег Чорногуз нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2006), відзнакою Президента України — Хрестом Івана Мазепи (2010) та орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня (2016).
8 жовтня 2022 року Олег Чорногуз на 86-му році життя відійшов у засвіти після тривалої хвороби. На Вінниччині засновано літературну премію для гумористів імені Олега Чорногуза. У Крижополі Вінницької області створено Музей сатири і гумору.
На слова письменника українські композитори створили 12 романсів і пісень.
ТВОРИ
Чорногуз О. Ф. «Аристократ» із Вапнярки : сатир. роман / О. Ф. Чорногуз ; худож. А. П. Василенко. – Київ : Дніпро, 1983. – 407 с. : іл.
Чорногуз О. Ф. «Аристократ» із Вапнярки : сатир. роман у 2-х кн. / О. Ф. Чорногуз. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2013. – 480 с. : іл. – (СміхоТерапія).
Чорногуз О. Ф. Твоє ім’я від А до Я / О. Ф. Чорногуз ; мал. П. Ткаченко. – Київ : ВУС, 1997. – 32 с. : іл.
Чорногуз О. Ф. Твори в двох томах. Т. 1 : гуморески, оповідання. Веселі поради. Повісті. Літературні пародії / О. Ф. Чорногуз ; худож. В. Гринько; передм. Ю. Цекова. – Київ : Дніпро, 1986. – 535 с. : іл.
Чорногуз О. Ф. Твори в двох томах. Т. 2 : «Аристократ» із Вапнярки ; Претенденти на папаху : сатир. романи / О. Ф. Чорногуз ; худож. В. Гринько. – Київ : Дніпро, 1986. – 783 с. : іл.
ПРО ПИСЬМЕННИКА
Жулинський М. Г. Той, кому перо служить за меч : [Олег Чорногуз] / М. Г. Жулинський // Українська література. Творці і твори / М. Г. Жулинський. – Київ: Либідь, 2011. – С. 1042-1054.
Оліфіренко С. Чорногуз Олег / С. Оліфіренко // Універсальний літературний словник-довідник / С. М. Оліфіренко. – Донецьк : БАО, 2008. – С. 393
********
Дзюба С. Лауреати Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» / С. Дзюба // Літературна Україна. – 2021. – № 7, 10 квітня. – С. 2.
Діброва Н. Король сатиричного роману : [Олег Чорногуз] / Н. Діброва // Літературна Україна. – 2020. – № 3-4, 1 лютого. – С. 18.
Знаний сатирик і гуморист : 15 квітня – 85 років від дня народження Олега Чорногуза // Шкільна бібліотека. – 2021. – № 3. – С. 43-45.
Кожевников В. З любов’ю і ненавистю : до 80-річчя Олега Чорногуза / В. Кожевніков // Українська літературна газета. – 2016. – № 7, 8 квіт. – С. 1, 2.
Нова столиця українського гумору : у Одеси з’явився конкурент : [відкриття пам’ятника герою сатиричного романа О. Чорногуза «Аристократ із Вапнярки»] // Літературна Україна. – 2017. – № 51-52, 27 груд. – С. 16.
Чорногуз О. «Я вірю, що Україна вистоїть» : я приїхав у рідне село Олега Чорногуза після того, як із газети «Літературна Україна» дізнався, що його висунули черговий раз на здобуття Шевченківської премії / О. Чорногуз ; спілкувався Ю. Сегеда // Літературна Україна. – 2019. – № 49-50, 28 грудня. – С. 8-9.
Чорногуз О. «Я звідси прийшов у ці світи і звідси піду… але ще посміюся над гіркотою життя…» : розмова голови Вінницької обласної організації НСПУ, директора «Видавничого Дому «Моя Вінничина» Вадима Вітковського з королем сатиричних романів Олегом Чорногузом у його родинному «гнізді» на Вінниччині / бесідував В. Вітковський ; фото Олександра Гордієвича // Літературна Україна. – 2021. – № 8, 24 квітня. – С. 6-7.
Чорногуз О. Діалог на березі Бугу : я приїхав до свого друга, відомого письменника-сатирика, бо давно не бачив його – з того часу, коли обставини змусили Чорногуза залишити «будинок з вежами» в Кончі-Озерній і повернутися у родове гніздо в селі Іванів на березі Південного Бугу… / О. Чорногуз // Літературна Україна. – 2018. – № 13, 4 квіт. – С. 6-7.
Чорногуз О. Нотатки про роман «Тінь генія» : рефлексії / О. Чорногуз // Літературна Україна. – 2021. – № 1-2, 30 січня. – С. 9.
Чорногуз О. Олег Чорногуз: «Українцем мене виховали Вінниця і «Вінницька правда» : до появи фільму «Слуги народу» знаменитий письменник Олег Чорногуз написав роман із подібним сюжетом / Ю. Сегеда // Українська літературна газета. – 2020. – № 2, 31 січня. – С. 8-9.
Чорногуз О. Повернення сотника Домбчевського : своєю творчістю Олександр Горобець повертає нам вирвані й цензуровані сторінки вітчизняної історії. Його книгу «Постаті з вирію» можна вважати художньо-документальним розслідуванням / О. Чорногуз // Літературна Україна. – 2017. – № 17, 27 квіт. – С. 3.
Чорногуз О. Як я познайомився з… любов’ю / О. Чорногуз // Літературна Україна. – 2019. – № 25, 26, 20-27 липня. – С. 6-9.
Штрихи до портрета Олега Чорногуза : погляд // Літературна Україна. – 2021. – № 8, 24 квітня. – С. 7.
ЕЛЕКТРОННІ РЕСУРСИ
Олег Чорногуз біографія [Електронний ресурс] // Dovidka.biz.ua : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://dovidka.biz.ua/oleg-chornoguz-biografiya. – Назва з екрану. – Дата звернення: 05.03.2026.
Чорногуз Олег Федорович : біографія [Електронний ресурс] // УкрЛіб : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=9921. – Назва з екрану. – Дата звернення: 05.03.2026.
Чорногуз Олег Федорович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Чорногуз_Олег_Федорович. – Назва з екрану. – Дата звернення: 05.03.2026.
Підготувала: зав. відділом інформаційних технологій та бібліографії Потрапелюк А. В.
