21 липня 2012 року – 105 років від дня народження поетеси, публіцистки українського зарубіжжя Олени Іванівни Теліги
Олена Теліга – українська поетеса, публіцист, літературний критик, громадсько-політичний діяч. Визначальні орієнтири її життя і творчості – героїзм як найвища чеснота, взірець людської гідності. Гама її світовідчувань різноманітна – від інтимної лірики до мотивів громадського звучання.
Народилася 21 липня 1907 року у Санкт-Петербурзі в інтелігентній сім’ї професора Шовгенева. У 1917 році родина переїхала до Києва, де Олена навчалася в Жіночій гімназії імені О. Дучинської. Згодом батько, а пізніше і вона з матір’ю, переїхали до Чехії, де проживали у місті Подєбради. Олена вступила на історико-філологічне відділення Українського педагогічного інституту імені М. Драгоманова в Празі. Тут познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком і вірним другом Михайлом Телігою. 1 серпня 1926 року вони одружилися. У той же час в Чехії вперше публікувалися її поезії і праці з літературознавства.
Протягом 1929-1939 років разом із чоловіком Олена Теліга жила і працювала у Варшаві. З початком Другої світової війни настали важкі часи, іноді їй доводилося працювати з музичними номерами в нічних кабаре, але потім вдалося влаштуватися вчителем початкових класів. У 1932 році Олена активно публікувалася у «Віснику» Дмитра Донцова.
У 1939-1941 pоках у Кракові О. Теліга очолювала літературно-мистецьке товариство «Зарево». 22 жовтня 1941 року вона поїхала до Києва, де взяла участь у заснуванні Української національної ради. Як член референтури культурної комісії створила «Спілку письменників», відкрила пункт харчування для своїх соратників, співпрацювала з редакцією «Українського слова» Івана Рогача, заснувала і редагувала тижневик літератури і мистецтва «Литаври» (1941-1942).
На одному із чергових засідань Спілки письменників 9 лютого 1942 року Олену Телігу заарештували. Разом із нею добровільно здався гестапівцям і її чоловік. 22 лютого 1942 року їх було розстріляно в Бабиному Яру разом із соратниками.
За життя Олена Теліга не встигла опублікувати жодної книжки, багато її поезій загублено. Більшість віршів друкувалися у пресі, а після її смерті були видані збірками: «Душа на сторожі» (1946), «Прапори духу» (1947), «Полум’яні межі» (1977). Окремим виданням у Нью-Йорку 1992 року представлено її епістолярну спадщину. 1992 року у Рівному вперше в Україні було видано збірку творів «Найгостріше слово – Україна». У 1994 році в Києві засновано видавництво імені Олени Теліги, що здійснило найповніше видання творів – книги на півтисячі сторінок «Олена Теліга: О краю мій…» (1999).
З метою вшанування пам’яті видатної української поетеси, громадської діячки, борця за незалежність України Всеукраїнським жіночим товариством імені О. Теліги було засновано Міжнародну літературно-мистецьку премію імені Олени Теліги. У Києві на території скверу біля одного з навчальних корпусів Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» 31 серпня 2009 року їй відкрито пам’ятник.
Твори
Олена Теліга: громадське та духовне покликання жінки : матеріали наукової конференції. – К. : Видавництво імені Олени Теліги, 1998. – 107 с. : ілюстр.
Теліга О. Вибрані твори / О. Теліга ; упоряд. О. Зінкевич ; передм. Є. Сверстюка. – К. : Смолоскип, 2006. – 344 с.
Теліга О. О, краю мій… : твори, документи, біографічний нарис / О. Теліга. – К. : Видавництво Олени Теліги, 1999. – 496 с. : ілюстр.
Література про поетесу
«Обов’язок сповнила до кінця…». Олена Теліга // Слабошпицький М. 25 поетів української діаспори / М. Слабошпицький. – К. : Ярославів вал, 2006. – С. 266-279.
Олена Теліга // Дивосвіт «Веселки» : антол. л-ри для дітей та юнацтва : в 3 т. Т. 2 : Українська література / упоряд. Б. Й. Чайковський. – К., 2005. – С. 289.
Теліга Олена // Усі письменники і народна творчість : довід. / Н. І. Черсунова, Р. Б. Шутько, О. В. Козирь [та ін.]. – К., 2007-2008. – С. 317-319.
* * * * * * * * *
Берегиня українського духу : [Олена Теліга] // Шкільна бібліотека. – 2011. – № 7. – С. 13-20.
Жулинський М. Пішла, бо знала: повернеться! : [Олена Теліга] / М. Жулинський // Журавлик. – 2010. – № 2. – С. 12-13.
Кармаш С. Разом – у любові, праці й смерті : [долі Олени та Михайла Теліг] / С. Кармаш // Літературна Україна. – 2008. – № 3. – С. 7.
Ольхович Л. Олена Теліга (1907-1942) / Л. Ольхович // Для дому, для сім’ї. – 2008. – № 1-2. – С. 8-9.
Web-бібліографія
Олена Теліга [Електронний ресурс] // Українська нація : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://ukrainian-nation.org.ua/literatura/vidomi-literatory/421-olena-teliga. – Заголовок з екрану.
Олена Теліга [Електронний ресурс] // Українська література : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.ukrlit.vn.ua/biography/teliga.html. – Заголовок з екрану.
Олена Теліга [Електронний ресурс] // Українські пісні : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.pisni.org.ua/persons/541.html. – Заголовок з екрану.
Олена Теліга: «Життя – це боротьба, а боротьба – це справжнє життя» [Електронний ресурс] // Історична правда : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.istpravda.com.ua. – Заголовок з екрану.
Теліга Олена Іванівна [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Теліга_Олена_Іванівна. – Заголовок з екрану.
Підготувала: бібліограф І категорії Оздьон Л. М.
