Бернард Шоу – відомий англійський драматург, письменник, критик і громадський діяч, творчість якого мала великий вплив на розвиток світової літератури й театру.
Народився 26 липня 1856 року в Дубліні – столиці Ірландії в родині збіднілих дворян. Батько, Джордж Карр, працював торговцем зерном, однак справи йшли невдало, тому сім’я часто мала фінансові труднощі. Мати, Люсінда Елізабет, була талановитою співачкою і передала синові інтерес до мистецтва, літератури та творчості.
Дитячі роки хлопчика були непростими. Він навчався у приватних школах-пансіонах у Дубліні, проте сувора система викладання йому не подобалася, через що Бернард багато часу приділяв самоосвіті. Саме допитливість, працьовитість і наполегливість допомогли йому досягти успіху.
Через матеріальну скруту в родині п’ятнадцятирічний Бернард Шоу був змушений залишити навчання та знайти підробіток. Він влаштувався клерком до дублінської контори з продажу нерухомості, де завдяки сумлінній праці згодом був підвищений до посади головного касира.
Попри успіхи в роботі Б. Шоу мріяв присвятити себе літературі. У 1876 році він переїхав до Лондона, де розпочався важливий період його життя і творчості. Майбутній драматург багато часу проводив у бібліотеках, а також цікавився театром, музикою й літературою.
У 1880-х роках Бернард Шоу виступав як літературний рецензент, театральний оглядач і музичний критик у періодичних виданнях. Яскраві, дотепні та оригінальні статті, які викликали великий інтерес у публіки, були підписані літерами G.B.S.. Читачів приваблювали оригінальна манера письма, гострий розум і сміливі думки. Саме в цей період формувався неповторний світогляд і літературний стиль майбутнього драматурга.
На початку 1880-х років Бернард Шоу написав свої перші романи: «Незрілість» (1879), «Нерозумний шлюб» (1880), «Кохання артистів», (1881), «Професія Кешеля Байрона» (1882) і «Соціаліст-одинак» (1883). Проте на той час ці твори не привернули уваги широкого кола читачів і не знайшли підтримки у видавців.
У 1884 році Б.Шоу став членом Фабіанського товариства – організації, яка виступала за мирні суспільні реформи та покращення життя людей. Його участь у діяльності організації сприяла формуванню власних суспільних і політичних поглядів. Ідеї соціальної справедливості та рівності, які підтримувало товариство, згодом знайшли відображення в багатьох творах письменника. У цей період він активно писав про театральне мистецтво, публікувався в тижневику «World», газеті «The Pall Gazette», а також вів музичні рубрики у виданні «The Star», а з 1890 р. працював музичним критиком в «London World». Проте журналістика стала лише першим кроком на шляху до справжнього покликання митця.
З 1890-х років Бернард Шоу активно присвятив себе драматургії та літературній діяльності. У 1891 р. видав книгу «Квінтесенсія Ібсенізму», у якій ґрунтовно проаналізував творчість норвезького драматурга Генріка Ібсена. Ця праця стала своєрідним творчим маніфестом письменника.
У 1892 році Б. Шоу створив свою першу п’єсу «Будинки вдівця», яка започаткувала новий напрям у розвитку англійської драми.
Згодом драматург написав драматичні твори: «Волокита» (1893) і «Професія місіс Воррен» (1893-1894), що увійшли до циклу «Неприємні п’єси». Саме в цих ранніх творах, автор сміливо порушував важливі суспільні проблеми, майстерно поєднуючи гостру сатиру, гумор і глибокий зміст. Наступним творчим здобутком письменника став цикл «Приємні п’єси», до якого увійшли «Зброя і людина» (1893), «Кандіда» (1894), «Обранець долі» (1895) та «Поживемо – побачимо» (1896). Ці твори швидко здобули популярність не лише в Англії, а й далеко за її межами.
У 1898 році Бернард Шоу одружився з Шарлоттою Пейн-Таунсенд, ірландською громадською діячкою, яка стала для письменника надійною опорою та вірною супутницею життя.
Важливе місце у спадщині письменника займає серія п’єс «П’єси для пуритан», до якої входять такі відомі твори, як «Учень диявола» (1897), «Цезар і Клеопатра» (1898) та «Звернення капітана Брасбаунда» (1899).
Під час Першої світової війни Бернард Шоу брав активну участь у політичному житті країни. Він опублікував масштабний публіцистичний нарис «Війна з точки зору здорового глузду», в якому критикував уряди Англії та Німеччини. Автор відкрито виступав проти війни, відстоював ідеї миру, справедливості та гуманного ставлення до людини.
Справжнім творчим тріумфом Бернарда Шоу стала п’єса «Пігмаліон», написана у 1912 році. В основу твору автор поклав античний міф про скульптора Пігмаліона, який створив прекрасну статую Галатеї. У цій п’єсі драматург майстерно поєднав гумор, сатиру та роздуми про роль освіти в житті людини. Твір швидко здобув широку популярність і став одним із найвідоміших творів світової драматургії. За мотивами п’єси «Пігмаліон» було створено численні театральні постановки, кінофільми та мюзикли. Твір неодноразово екранізували, а згодом він став основою всесвітньо відомого мюзиклу «Моя прекрасна леді».
У післявоєнні роки Б. Шоу продовжував активно працювати та створив низку визначних творів. У цей період з’явилися його відомі п’єси: «Дім, де розбиваються серця», (1919), «Назад до Мафусаїлу» (1922), «Свята Іоанна» (1924), «Візок з яблуками» (1930) та інші.
У 1925 році Бернард Шоу був удостоєний Нобелівської премії з літератури за визначний внесок у розвиток світової літератури.
Протягом 1932-1935 років Бернард Шоу разом із дружиною здійснив навколосвітню подорож, побувавши в Африці, Новій Зеландії, Індії, Китаї та США. Під час мандрівки драматург не припиняв творчої діяльності: одна за одною з’являлися його одноактні п’єси «Сільське сватання» (1933), «На каменях» (1933), «Шестеро із Кале» (1934).
Б. Шоу залишив значну спадщину не лише як драматург, а й як музичний критик. У своїх працях він тонко аналізував музичне мистецтво та діяльність митців. Згодом його статті були зібрані й видані у трьох томах, ставши важливою частиною творчого доробку письменника.
Останні роки життя Бернарда Шоу минули у власному будинку в англійському селі Ейст-Сент-Лоренс. Навіть у поважному віці письменник продовжував активно працювати: писав п’єси, статті, цікавився суспільним життям. Серед його пізніх творів – «Мільярди Байанта» (1936-1947), «Вигадані байки» (1948) і п’єса для лялькового театру «Шекс проти Шо» (1949). Вони стали гідним завершенням творчого шляху видатного драматурга.
Помер Бернард Шоу 2 листопада 1950 року. За заповітом його тіло кремували, а прах разом із прахом дружини розвіяли в улюбленому саду.
Пам’ять про видатного письменника шанують у багатьох країнах світу. Зокрема, на його батьківщині, біля Національної галереї в Дубліні, встановлено бронзовий пам’ятник митцю. У Великій Британії, де драматург прожив більшу частину свого життя, діє меморіальний дім-музей «Куточок Шоу». Крім того на честь Б. Шоу названо десятки вулиць по всьому світу, а в Канаді щороку проводять масштабний театральний фестиваль його імені.
За роки життя Бернард Шоу створив понад 60 п’єс, які неодноразово видавались окремими збірками та багатотомними виданнями. Перекладені багатьма мовами світу, вони й сьогодні залишаються популярними серед читачів і театральних глядачів. Їх цінують за дотепність, глибокий зміст і майстерне поєднання гумору із серйозними суспільними проблемами. Його п’єси не втрачають популярності та продовжують успішно ставитися на сценах театрів у багатьох країнах світу. Особливе визнання здобули такі шедеври як «Пігмаліон» і «Дім, де розбиваються серця», які і нині збирають повні зали глядачів.
Бернард Шоу став першою людиною в історії, удостоєний одночасно Нобелівської премії з літератури і премії «Оскар» за сценарій до фільму «Пігмаліон», проте від грошової частини Нобелівської нагороди він принципово відмовився, узявши лише медаль лауреата.
Твори
Шоу Б. Вибрані твори Т. 1 / Б. Шоу ; за ред. О. Тереха. – Київ : Видавництво Жупанського : Юніверс, 2008. – 332 с.
Шоу Б. Вибрані твори. Т. 2 / Б. Шоу ; пер. з англ. ; за ред. О. Мокровольського. – Київ : Видавництво Жупанського : Юніверс, 2009. – 463 с.
Шоу Б. Вибрані твори Т. 3 / Б. Шоу ; за ред. В. Носенка. – Київ : Видавництво Жупанського : Юніверс, 2010. – 384 с.
Шоу Б. Пігмаліон : п’єси / Б. Шоу ; худож. Н. Клочкова ; пер. з англ. М. Павлова, М. Опанащук. – Київ : Країна мрій, 2015. – 320 с. : іл.
**********
Бернард Шоу // Зарубіжна література 20 століття : підруч. для 11 кл. / за ред. О. Ніколенко. – Львів, 2000. – С. 199-205.
Бернард Шоу // Усі зарубіжні письменники : довід. / упоряд. Ю. Ващенко та ін. – Харків, 2005. – С.269-274.
Джордж Бернард Шоу // Зарубіжна література : 11 кл. : посіб.-хрестоматія / упоряд. Б. Щавурський. – Тернопіль, 2001. – С. 337-340.
Джордж Бернард Шоу // Історія зарубіжної літератури ХХ ст. : навч. посіб. за ред. В. Кузьменка. – Київ, 2012. – С. 14-22. : портр. – (Альма-матер).
Джородж Бернард Шоу // Світова література : хрестоматія : 11 кл. / упоряд. І. Столій. – Харків, 2014. – С. 40-42.
Шоу Джордж Бернард // Усі письменники і народна творчість : довідник / Н. Черсунова, Б. Шутько, О. Козирь [та ін.]. – Київ, 2007-2008. – С. 711-714.
Література про письменника
Великий драматург : 26 липня – 165 років від дня народження Джорджа Бернарда Шоу // Шкільна бібліотека. – 2021. – № 6. – С. 59-63.
Загоруйко О. «Стара» і «нова драма» на уроках зарубіжної літератури : 10-й клас : мій конспект / О. Загоруйко // Зарубіжна література в школі. – 2020. – № 3-4 (лютий). – С. 43-61.
Миропольська Н. Від театральних уподобань до «симфонійної особистості» / Н. Миропольська // Мистецтво та освіта. – 2017. – № 3. – С. 44-48.
Пилипенко В. «Дванадцять помилок»: дидактичний матеріал до уроків зарубіжної літератури : методична скарбничка / В. Пилипенко // Зарубіжна література в школі. – 2017. – № 9-10 (травень). – С. 49-60.
Усмішки відомих людей // Веселі уроки. – 2019. – № 11-12. – С. 4.
Електронні ресурси
Бернард Шоу [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Бернард_Шоу. – Назва з екрану. – Дата звернення: 10.06.2026.
Бернард Шоу біографія скорочено [Електронний ресурс] // Dovidka.biz.ua : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://dovidka.biz.ua/bernard-shou-biografiya-skorocheno/#google_vignette. – Назва з екрану. – Дата звернення: 12.06.2026.
Джордж Бернард Шоу [Електронний ресурс] // УкрЛіб : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=4381. – Назва з екрану. – Дата звернення: 11.06.2026.
Підготувала: головний бібліограф відділу інформаційних технологій та бібліографії Оксана Ребрина
