Іван Кочерга — видатний український драматург, один із найвизначніших майстрів української драматургії XX століття. Його творчість поєднує історичну правду, романтизм, глибокий психологізм і філософські роздуми про свободу, справедливість та людську гідність.
Іван Антонович Кочерга народився 6 жовтня 1881 року в невеликому містечку Носівка на Чернігівщині. Його батько працював залізничним службовцем. Через професійні обов’язки батька родина була змушена постійно переїжджати з місця на місце. Це «залізничне» дитинство, постійний рух і калейдоскоп нових краєвидів сформували в юного Івана особливе сприйняття простору й часу — мотивів, які згодом стануть центральними у його творчості.
Середню освіту майбутній драматург здобув у Чернігівській гімназії, яку закінчив у 1899 році. Чернігів того часу був містом із глибокими культурними традиціями, де витала атмосфера української минувшини. Саме тут у хлопця прокинувся інтерес до театру, літератури та іноземних мов.
Проте, підкоряючись волі батьків та практичним міркуванням, Іван вступає на юридичний факультет Імператорського університету Святого Володимира в Києві. Роки навчання в Києві (1899-1903) розширили його кругозір. Крім юриспруденції, він активно відвідував лекції з історії та філософії, захоплювався класичною музикою та світовим театром.
Отримавши диплом юриста, І. Кочерга у 1904 році повертається до Чернігова. Тут він влаштовується на службу в державну контрольну палату. Робота чиновника була монотонною й далекою від мистецтва, проте вона давала фінансову стабільність і залишала вільні вечори для літературної праці.
У Чернігові Іван зближується з місцевою інтелігенцією, зокрема з родиною видатного українського письменника Михайла Коцюбинського. Атмосфера «літературних субот» у будинку М. Коцюбинського мала колосальний вплив на молодого автора, загартувавши його художній смак і підштовхнувши до серйозної творчості.
Спочатку І. Кочерга писав російською мовою. Його перша п’єса «Пісня в келиху» (написана у 1910 році) була романтичною казкою про кохання. У 1918 році її поставив у Харкові видатний режисер Микола Синельников, і вистава мала помітний успіх.
Жовтневий переворот 1917 року та подальша зміна політичних режимів принесли чимало випробувань. Руйнувався старий світ, і Кочерга болісно шукав своє місце в новій реальності. Саме в цей період зламу він робить свій найважливіший світоглядний вибір — повністю переходить на українську мову у своїй творчості, відчувши її неймовірний поетичний та філософський потенціал.
У 1928 році Іван Кочерга переїздить до Житомира. Це місто стає для нього справжнім творчим затишком. Тут він працює літредактором у газеті «Робітник», співпрацює з місцевим театром, виступає як театральний критик і рецензент. Саме в Житомирі Іван Кочерга пише свої найкращі, знакові твори: комедію-феєрію «Марко в пеклі» (1928), історичну драму «Пісня про свічку» (1930) та філософську п’єсу «Майстри часу» (1933).
У 1934 році, на хвилі визнання, письменник переїжджає до Києва. Його обирають до правління Спілки письменників України. Проте атмосфера в столиці ставала все більш гнітючою: починалися сталінські репресії, які знищили багатьох друзів і колег Кочерги (зокрема, Леся Курбаса та Миколу Куліша). Письменнику доводилося балансувати на межі між власними естетичними ідеалами та вимогами радянської цензури, аби просто вижити й зберегти можливість писати.
Під час Другої світової війни Іван Кочерга перебував в евакуації в Уфі. Там він працював редактором газети «Література і мистецтво», писав патріотичні публіцистичні статті та створював свій найвеличніший історичний твір ‑ драматичну поему «Ярослав Мудрий» (1944).
Після повернення до Києва у 1944 році письменник продовжував працювати, попри слабке здоров’я та прогресуючу глухоту. У 1950 році за п’єсу «Ярослав Мудрий» він отримав Сталінську премію, що забезпечило йому фінансову стабільність і відносний спокій на схилі віку.
Помер Іван Антонович Кочерга 29 грудня 1952 року в Києві. Його поховали на Байковому кладовищі, залишивши нащадкам багату й оригінальну літературну спадщину.
Естетична платформа Івана Кочерги базувалася на переконанні, що театр — це не дзеркало побуту, а трибуна для обговорення найважливіших питань людського буття. Його художній метод часто визначають як романтичний реалізм з елементами неоромантизму та символізму.
У той час, коли радянська цензура вимагала простих схем, Кочерга виробив свій унікальний художній стиль, який визначається трьома основними рисами:
Написана в часи Другої світової війни, ця поема стала вершиною історичного жанру в українській літературі. І. Кочерга звернувся до образу київського князя Ярослава не заради простого ілюстрування підручника історії, а щоб дослідити психологію державної влади та ціну миру.
Ярослав у І. Кочерги — трагічна постать. Він не просто переможець і будівничий, він — людина, що несе важкий тягар влади. Він змушений жертвувати особистим щастям, щастям своїх доньок (яких віддає заміж за іноземних королів задля династичних союзів) та навіть життям людей заради вищої мети — миру й міцності Київської Русі.
Важливу роль у п’єсі відіграє образ Микити — простого майстра, художника, брата вбитого з волі князя дружинника. Микита відкрито виступає проти Ярослава, звинувачуючи його в жорстокості. Проте згодом він розуміє велич задумів князя і гине, рятуючи його від замаху. Цей конфлікт утверджує ідею: справжня велич володаря вимірюється не силою його меча, а культурою, законами та спокоєм, які він дає своєму народові.
Твір написано вишуканим п’ятистопним ямбом (білим віршем). Мова персонажів афористична й велична, а багато висловів князя Ярослава (наприклад, про те, що раніше треба дбати про врожай, а вже потім про солов’їв та квіти) стали крилатими.
Філософська комедія «Майстри часу» (1933)
У цій п’єсі письменник найповніше реалізував свою філософську концепцію Часу. Твір побудований за принципом часових кіл і спочатку мав символічну назву «Свароже коло» (на честь старослов’янського символу річного коловороту).
У центрі сюжету — німець Карфункель, власник годинникової майстерні, який винайшов надточний годинник. Він переконаний, що підкорив час, адже може розрахувати кожну хвилину людського життя. Йому протиставляються молоді будівничі нової епохи. Коли починається Перша світова війна, а згодом революція, всі математичні розрахунки Карфункеля руйнуються під тиском живого історичного процесу.
Письменник доводить, що час – це не просто механічний рух стрілок на циферблаті. Справжніми «майстрами часу» є ті, хто наповнює його творчістю, прогресом та суспільно корисною працею. Той, хто намагається зупинити чи законсервувати час заради власної вигоди, неминуче програє історії.
Драматична поема «Пісня про свічку» (1930)
Дія твору розгортається у Києві наприкінці XV століття (у 1494 році). Литовські загарбники, прагнучи приборкати волелюбних киян та позбавити їх залишків самоврядування, забороняють їм світити світло в будинках після заходу сонця. За порушення цього «права світла» загрожує смерть або величезний штраф.
Свічка в драмі перестає бути просто побутовим предметом. Вона перетворюється на багатошаровий символ людської гідності, прагнення до знань і свободи. Боротьба київських ремісничих цехів за право запалювати вогонь у своїх домівках стає метафорою боротьби українського народу проти духовного й політичного гніту.
Головний герой драми, коваль Іван, уособлює непохитну силу народу, а його наречена Шаула — втілення чистоти й самопожертви. Драматичне напруження досягає піка, коли кияни піднімають повстання, запалюючи тисячі свічок як символ своєї непокори. «Свічка йде в пітьму» — і ця пітьма врешті-решт відступає перед світлом людського духу.
Інші помітні твори автора
Окрім вищезгаданих шедеврів, творча спадщина письменника містить чимало інших цікавих експериментів. Зокрема, романтична комедія «Фея гіркого мигдалю» (1925) переносить глядача у першу половину XIX століття й тонко висміює тогочасне міщанство та кріпосницькі порядки, протиставляючи їм щирі почуття.
Драматична казка «Марко в пеклі» (1928) використовує мотиви народної легенди про козака Марка Пекельного для створення гострої соціальної сатири на тогочасну радянську бюрократію.
У повоєнні роки Кочерга також звернувся до постаті Кобзаря, створивши драматичну поему «Пророк» (1948), присвячену Тарасу Шевченку та його місії в історії українського відродження.
Іван Антонович Кочерга залишив по собі спадщину, яка не втрачає актуальності й сьогодні. У часи, коли мистецтво намагалися звести до рівня спрощених агіток, він зумів зберегти й примножити естетичну висоту українського художнього слова.
Його драми — це не просто хроніка минулих епох чи казкові сюжети. Це глибокі філософські притчі про те, як залишатися Людиною перед обличчям великих історичних випробувань. Показуючи нам майстрів, ковалів, будівничих та мудрих князів, Іван Кочерга нагадує, що кожен із нас є творцем власної долі й свого часу.
Сьогодні його ім’я з гордістю носить Житомирський академічний український музично-драматичний театр, а його п’єси продовжують ставитися на сценах, доводячи, що інтелектуальна поетична драма живе поза часом.
Твори письменника
Кочерга І. А. Драматичні твори / І. А. Кочерга ; упоряд. і приміт. В. С. Брюховецького, М. М. Острика; вступ. ст. В. С. Брюховецького. – Київ : Наукова думка, 1989. – 733 с. : іл. – (Бібліотека української літератури. Радянська українська література).
Кочерга І. А. П’єси / І. А. Кочерга ; вступ. ст., прим. Я. П. Білоштана. – Київ : Мистецтво, 1983. – 253 с. : 1 арк. портр. – (Шкільна бібліотека). – (Бібліотечна серія).
Кочерга І. А. Свіччине весілля ; Ярослав Мудрий / І. А. Кочерга ; відп. ред. І. Чудінова. – Київ : Альтерпрес, 1998. – 231 с. – (Нова шкільна бібліотека).
Кочерга І. А. Ярослав Мудрий : драм. поема / І. А. Кочерга ; упоряд. та післямова Л. С. Дем’янівської. – Київ : Дніпро, 1981. – 149 с. : фотоіл.
Кочерга І. Вибрані твори / І. Кочерга ; передм. О. Бондарєвої. – Київ : Сакцент Плюс, 2005. – 478 с.
Кочерга І. Свіччине весілля / І. Кочерга ; передм. Н. Комар. – Київ : Школа, 2009. – 336 с. : іл. – (Бібліотека шкільної класики. Твори шкільної програми для обов’язкового читання та вивчення).
Кочерга І. Свіччине весілля / І. Кочерга ; передм. Н. Комар. – Київ : Школа, 2009. – 336 с. – (Шкільна хрестоматія).
Про письменника
Іван Кочерга // Живиця : хрестоматія укр. літ. 20 ст. Кн. 2 / за ред. М. М. Конончука ; упоряд. М. М. Конончук та ін. – Київ, 1998. – С. 36-39.
«Мистецтва дивний світ…» // Український історичний календар’96. Вип. 2 / за ред. П. П. Толочка; упоряд. А. В. Денисенко, В. Д. Туркевич. – 1995. – С. 297-298. – (Пам’ять століть: Додаток до журналу «Київська старовина»).
Життя – мистецтву // У світі Мельпомени : збірник / упоряд. В. О. Фіалко ; худож. оформ. О. Ю. Бородчака ; фот. В. Ю. Гуєвського. – Київ, 1981. –C. 54-61
Іван Кочерга // Історія української літератури ХХ століття. У 2-х кн. Кн. 1 : 1910-1930-ті рр. / за ред. В. Г. Дончика. – 2-ге вид., стереотип. – Київ, 1994. – С. 394-398.
Іван Кочерга // Історія української літератури, XX – поч. XXI ст. : у 3 т. : підруч. для студентів вищ. навч. закл. Т. 1 / за ред. В. І. Кузьменка. – Київ, 2013. – С. 528-538. – (Альма-матер).
Кочерга Іван // Бернадська Н. І. Українська література ХХ століття : довідник. – Київ, 2007. – С. 92-98.
Кочерга Іван Антонович // Усі письменники і народна творчість : довідник. – Київ, 2007-2008. – С. 171-174.
Юра Г. П. «Майстер часу» І. Кочерги / Г. П. Юра // Моє життя : спогади, ст. / Г. П. Юра ; упоряд., авт. вступ. ст. та прим. І. О. Волошин. – Київ, 1987. – С. 121-123.
*****
Арабески до п’єси «Ярослав Мудрий» : 70 років – Іван Кочерга «Ярослав Мудрий» // Шкільна бібліотека. – 2019. – № 10. – С. 15-18.
Видатний драматург XX століття : 6 жовтня – 135 років від дня народження Івана Кочерги // Шкільна бібліотека. – 2016. – № 9. – С. 15.
Книжки-ювіляри 2019: плакати для виставки у шкільній бібліотеці // Шкільна бібліотека. – 2019. – № 10. – Тематична вкладка. – С. 1-16.
Матющенко А. Між коном і каноном: нові інтермедіальні інтерпретації української драматургії : [нові сценічні версії творів Лесі Українки, Івана Карпенка-Карого, Миколи Куліша та Івана Кочерги] // Дивослово. – 2018. – № 4. – С. 52-56.
Електронні ресурси
Іван Кочерга цікаві факти [Електронний ресурс] // Dovidka.biz.ua : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://dovidka.biz.ua/ivan-kocherga-tsikavi-fakti/.– Назва з екрану. – Дата звернення: 02.10.2026.
Кочерга Іван Антонович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Кочерга_Іван_Антонович. – Назва з екрану. – Дата звернення: 02.10.2026.
Кочерга Іван Антонович [Електронний ресурс] // УкрЛіб : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1627. – Назва з екрану. – Дата звернення: 02.10.2026.
Підготувала: зав. відділом інформаційних технологій та бібліографії Потрапелюк А. В.
