Генрик Сенкевич (повне ім’я Генрик Адам Олександр Піус Сенкевич) – один з найвідоміших польських письменників XIX – початку XX століття, майстер історичного роману, твори якого здобули світове визнання.
Народився 5 травня 1846 року в селі Воля-Окшейська на Підляшші в родині збіднілих шляхтичів. Батько, Юзеф Сенкевич, походив із татар-липок, які оселилися на території Великого князівства Литовського ще за часів князя Вітовта (XIV-XV ст.) і згодом прийняли католицьку віру. Мати Стефанія, походила з польської шляхетської родини Цецішовських. Окрім Генрика, в сім’ї було ще п’ятеро дітей: старший брат Казімеж та сестри Олена, Зофія, Анела та Марія.
Дитинство майбутнього письменника минало в родинних маєтках Грабовце-Гурне, Венжичин, а також Буржец. У 1858 році сім’я оселилася у Варшаві, де Генрик закінчив середню школу. З юних років він багато читав. Особливе враження справили на нього твори Адама Міцкевича, Вальтера Скотта та Олександра Дюма, які вплинули на формування його літературного смаку.
Через складне матеріальне становище родини Генрику довелося поступити в служіння до можновладців Вейхерів у Полонську. Саме там він написав перший роман «Жертвоприношення», який залишився неопублікованим.
Протягом 1866-1870 років юнак навчався у Варшавському університеті, де спершу обрав медичний факультет, а згодом перевівся на історико-філологічний. Через брак коштів Г. Сенкевич не зміг закінчити навчання і з 1871 року розпочав літературну діяльність як журналіст. У пресі дебютував ще студентом, публікуючи статті в журналі «Щотижневий огляд» (1869). У 1874 р. обійняв посаду завідувача літературним відділом тижневика «Нива», а з 1882 р. став редактором газети «Слово». Свої журналістські публікації він підписував псевдонімом «Литвос», який нагадував про литовське коріння його родини. Упродовж кількох років Г. Сенкевич став одним із провідних журналістів країни, працював кореспондентом у Франції, Австрії, США.
Перший роман Г. Сенкевича «Даремно» вийшов друком у 1872 році та відобразив переживання та надії польської молоді після трагічної поразки повстання 1863 року. Популярність молодому автору принесли такі оповідання: «Старий слуга» (1875), «Ганя» (1876), «Нариси вугіллям» (1877), Ангел» (1878), «Янко-музикант» (1879).
Генрик Сенкевич часто подорожував і жив у різних країнах, зокрема в Австрії, Англії, Італії, Литві, Франції, Швейцарії, Румунії, Болгарії, Туреччині, Греції, Єгипті і Занзібарі.
Впродовж 1876-1879 років письменник мандрував США, а свої враження від поїздки виклав в есеї «Листи з подорожі» (1876-1878). Подорож до Америки залишила помітний слід у його оповіданнях – «Орсо» (1879), «Сахем» (1889), «За хлібом» (1880). У цих творах він змальовував долю польських емігрантів на чужині.
У 1878 році Г. Сенкевич виступав із лекціями у Франції й Італії, популяризуючи польську літературу, культуру й історію.
У 80-х роках Г. Сенкевич звернувся до історичної тематики – саме в цей період він створив знамениту трилогію, присвячену подіям XVII століття та боротьбі польського народу. До неї увійшли романи: «Вогнем і мечем» (1883-1884), «Потоп» (1884-1886) та «Пан Володийовський» (1887–1888), які стали класикою польської літератури. У цих творах автор піднімає гострі суспільно-політичні питання національно-визвольної боротьби поляків за свою гідність і свободу, а також розкриває причини занепаду Речі Посполитої, зрадницьку діяльність магнатів, свавілля та егоїзм шляхти. Не обійшлося у романах й без суперечливих поглядів письменника щодо історії Польщі.
Один із найвизначніших творів Г. Сенкевича – історичний роман «Quo Vadis?», відомий українському читачеві під назвою «Куди йдеш?» (1894-1896). Це єдиний твір письменника, події якого розгортається поза межами Польщі. У ньому автор відтворює події ранньої християнської історії в Стародавньому Римі, показуючи складні суспільні та релігійні процеси того часу. Саме цей роман приніс Генрику Сенкевичу світову славу. Він займає особливе місце серед історичних творів письменника, вважається важливим для історичної літератури й перекладений понад п’ятдесятьма мовами світу.
Особливе місце в літературній спадщині Г. Сенкевича займає історичний роман «Хрестоносці», де автор виклав найзнаменніші і разом з тим найжорстокіші події середньовічної Польщі. Працюючи над цим твором, письменник використав літописи, мемуарну літературу, архівні документи XIV-XV ст. Уперше публікація була здійснена частинами у журналі «Tygodnik Ilustrowany» протягом 1897–1900 рр. У вигляді окремої книги «Хрестоносці» побачили світ за посередництвом редакції «Вісник іноземної літератури» у 1897 році.
Генрик Сенкевич був не лише видатним письменником, а й активним громадським діячем: підтримував діяльність Товариства таємного викладання у Варшаві, Польської шкільної матиці й заснував у своєму маєтку Обленґорек школу для дітей з бідних родин, що сприяло розвитку польської освіти й збереженню рідної мови.
Ще за життя він став одним із найвідоміших і найпопулярніших польських письменників як у Польщі, так і за її межами. У 1905 році Генрику Сенкевичу присуджено Нобелівську премію з літератури «за видатні заслуги в галузі епосу».
В останній період творчості Г. Сенкевич звертався до різних тем і жанрів – написав роман «Вир» (1910), пригодницьку повість для дітей «У пустелі і в пущі» (1911), збирав матеріал для історичного роману «Легіони» про епоху наполеонівських війн, який так і залишився незавершеним.
З початком Першої світової війни письменник виїхав до Швейцарії, де займався політичною, журналістською та благодійною діяльністю, зокрема, організував Комітет допомоги жертвам війни в Польщі.
Генрик Сенкевич помер 15 листопада 1916 року в місті Веве у Швейцарії. Спочатку його поховали біля місцевого католицького храму, а у 1924 р. прах письменника перевезли до Варшави й перепоховали у підземеллі кафедрального собору Св. Іоанна Хрестителя.
Твори Генріка Сенкевича неодноразово екранізували. За його романом створено відомий фільм «Quo Vadis?». Перша кіноверсія фільму була зроблена ще в 1901 році у Франції на кіностудії Pathé. Наступні адаптації кінострічки вийшли у США (1951) та у Польщі (2001).
Також значний успіх мала польська екранізація роману «Хрестоносці» (1960). За історичною трилогією письменника знято фільми «Потоп» (1974) та «Вогнем і мечем» (1999).
Завдяки цим екранізаціям історичні романи Г. Сенкевича набули ще більшої популярності серед глядачів у різних країнах.
У багатьох містах Польщі встановлено пам’ятники Генрику Сенкевичу, зокрема один з найвідоміших розташований у Варшаві в парку Королівські Лазєнки. Також монументи письменникові відкрито в містах Кельце та Лодзь. У маєтку Обленґорек працює музей, де експонують особисті речі та документи митця. Його ім’ям названо численні вулиці та школи в багатьох польських містах.
Твори
Сенкевич Г. Quo vadis : роман / Г. Сенкевич ; пер. з пол. В. Бойка. – Харків : Фоліо, 2008. – 507 с. : портр. – (Бібліотека світової літератури).
Сенкевич Г. Новели / Г. Сенкевич ; пер. з пол. С. Ковганюк. – Київ : Дніпро, 1975. – 319 с.
Сенкевич Г. У пустелі та джунглях / Г. Сенкевич ; пер. з пол. Р. Михайлюка. – Київ : Знання, 2015. – 343 с. – (Скарби : Молодіжна серія).
Література про письменника
Генрік Сенкевич // Усі зарубіжні письменники : довід. / упоряд. Ю. Ващенко та ін. – Харків, 2005. – С. 214-217.
Останні романи Г. Сенкевича / М. Грушевський // Твори у 50 томах. Т. 11 : серія Літературно-критичні та художні твори : Літературно-критичні праці (1883-1931), «По світу» / М. Грушевський ; упоряд. Г. Бурлака ; авт. передм. М. Жулинський, Г. Бурлака ; авт. комент. Г. Бурлака ; пер. висловів М. Трофимук. – Львів : Світ, 2008. – С. 24-44.
Пронкевич О. Генрік Сенкевич / О. Пронкевич // Зарубіжна література 19 століття : проб. підруч. для 10 кл. / О. Пронкевич. – Київ : Педагогічна преса, 1999. – С. 226-239.
*********
Ільчишин Ж. В гостях у сучасного факультативу: місто Лева в житті та творчості зарубіжних письменників : виховуємо патріотів / Ж. Ільчишин // Зарубіжна література в школі. – 2020. – № 7-8 (квітень). – С. 48-51.
Електронні ресурси
Генрик Сенкевич [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Генрик_Сенкевич. – Назва з екрану. – Дата звернення: 16.04.2026.
Генрик Сенкевич [Електронний ресурс] // УкрЛіб : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=4355. – Назва з екрану. – Дата звернення: 16.04.2026.
Письменник Генрік Сенкевич [Електронний ресурс] // StudentPortal : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://studentportal.pl/ua/genrik-senkevicz/. – Назва з екрану. – Дата звернення: 17.04.2026.
Цікаві факти з життя Генріка Сенкевича – Книги. Події. Люди [Електронний ресурс] // Liblyc blogspot : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://liblyc.blogspot.com/2017/05/blog-post.html/. – Назва з екрану. – Дата звернення: 24.04.2026.
Підготувала: головний бібліограф відділу інформаційних технологій та бібліографії Оксана Ребрина
