Іван Петрович Крип’якевич — постать титанічного масштабу в українській культурі. Видатний історик, археограф, педагог, академік та громадський діяч, він належить до когорти найвизначніших учених ХХ століття, які заклали фундамент сучасної історичної науки та відіграли вирішальну роль у формуванні національної свідомості українців.
Майбутній учений народився 25 червня 1886 року у Львові в родині священника. Його дитинство та юність минули в атмосфері, де панували повага до знань, глибокий патріотизм та відданість національним традиціям. Отримавши ґрунтовну домашню та гімназійну освіту, він уже в ранні роки виявляв непересічний інтерес до минувшини, літератури та духовної спадщини свого народу. Ці зацікавлення привели його у 1904 році на філософський факультет Львівського університету.
Студентські роки Крип’якевича (1904-1909) припали на період активної боротьби за український університет. Він не стояв осторонь громадського життя: у 1908 році організував «Просвітній гурток», активно співпрацював із товариством «Просвіта» та займався просвітницькою діяльністю. Проте визначальною подією стало знайомство з Михайлом Грушевським. Ставши одним із найобдарованіших учнів великого історика, Крип’якевич перейняв від нього методологію глибокого джерелознавчого аналізу та національно орієнтований погляд на історичний процес. Вже з 1905 року молодий науковець почав друкувати свої перші розвідки у «Записках НТШ» — провідному виданні Наукового товариства імені Шевченка.
У 1911 році Іван Крип’якевич блискуче захистив докторську дисертацію на тему «Козаччина і Баторієві вольності», після чого був обраний дійсним членом НТШ. Початок його професійної діяльності був тісно пов’язаний із педагогікою: він викладав історію в Академічній гімназії у Львові, а також у гімназіях Рогатина та Жовкви. Одночасно він став помітною постаттю в українській пресі, публікуючись у таких виданнях, як «Письма з Просвіти», «Молода Україна» та «Літературно-науковий вісник».
Міжвоєнний період став часом надзвичайної наукової плідності. У 1921-1924 роках він працював професором Львівського українського (таємного) університету, а згодом, у 1934-1939 роках, викладав історію України в Богословській академії у Львові. З 1934 року Крип’якевич очолював історичну секцію НТШ, де координував дослідження з минувшини Галичини та всієї України. Окрім кабінетної роботи, він вів активну національно-громадську діяльність: працював у Комітеті охорони військових могил, що опікувався пошуком і впорядкуванням стрілецьких поховань, брав участь у роботі туристично-краєзнавчого товариства «Плай» та співпрацював із журналом «Політика».
У жовтні 1939 року, після приходу радянської влади, Крип’якевич став завідувачем кафедри історії України Львівського університету. Проте його національні погляди та відданість істині швидко увійшли в конфлікт з офіційною ідеологією. В роки гітлерівської окупації він працював редактором наукових видань Українського видавництва у Львові, що пізніше стало приводом для звинувачень в «українському буржуазному націоналізмі».
Після війни, у 1946 році, вчений зазнав репресій і був депортований до Києва разом із групою інших західноукраїнських науковців. Це було фактичне «почесне заслання», де він працював старшим науковим співробітником Інституту історії України АН УРСР під пильним наглядом спецслужб. Лише у травні 1948 року він отримав можливість повернутися до рідного Львова. Новий етап визнання настав у 1951 році, коли він очолив відділ Інституту суспільних наук АН УРСР, а протягом 1953-1962 років обіймав посаду директора цього інституту.
Наукова спадщина Івана Крип’якевича вражає своїми масштабами — вона охоплює понад 750 праць (з них понад 600 суто наукових). Центральне місце в його дослідженнях посідала історія козацтва та Хмельниччини. Його монографія «Богдан Хмельницький» (1954) досі вважається однією з найґрунтовніших біографій гетьмана.
Крип’якевич був універсальним ученим:
- Археографія: Він був майстром виявлення та публікації історичних джерел, працюючи з давніми рукописами та архівами. Його «Матеріали до історії української козаччини» (1914) стали класикою джерелознавства.
- Історія культури та війська: Праці «Історія української культури» (1937) та «Історія українського війська» (1936) стали першими синтетичними спробами осягнути ці сфери національного буття.
- Популяризація та підручники: Вчений прагнув зробити історію доступною кожному. Його підручники («Коротка історія України для початкових шкіл», «Оповідання з історії України») та науково-популярні нариси («Велика історія України», 1935) виховали не одне покоління патріотів.
- Допоміжні дисципліни: Він зробив вагомий внесок у розвиток археології, сфрагістики (науки про печатки), історіографії та краєзнавства (відомі «Історичні проходи по Львові»).
Іван Петрович Крип’якевич помер 21 квітня 1967 року у Львові і був похований на Личаківському цвинтарі. Його ім’я назавжди вписане в історію як символ невтомного служіння науковій істині та Україні.
Сьогодні його ім’ям названо Інститут українознавства НАН України у Львові. Вулиці, що носять його ім’я, існують у Львові, Кам’янці-Подільському, Коломиї, Костополі, Пустомитах та інших містах, а в Первомайську є провулок на його честь. У 2017 році, до 131-річчя від дня народження вченого, у Львівській національній науковій бібліотеці України імені В. Стефаника було відкрито меморіальний музей пам’яті Івана Крип’якевича. Його праці залишаються фундаментом для сучасних істориків, а його життя — прикладом мужності вченого в часи політичних завірюх.
Твори
Крип’якевич І. П. Богдан Хмельницький. – 2-ге вид., випр. і доп. – Львів : Світ, 1990. – 408 с. – (Пам’ятки історичної думки України).
Крип’якевич І. П. Було колись в Україні : твори / худож. О. Штанко ; упоряд., післяслово та приміт. Б. Якимовича ; передм. Р. Крип’якевича. – Київ : Веселка, 1994. – 351 с. : іл. – (Золоті ворота).
Крип’якевич І. П. Буряк і соняшник : казки / упоряд. та передм. Н. Кир’ян; худож. І. Козіна. – Київ : Веселка, 1991. –16 с. : іл.
Крип’якевич І. П. Всесвітня історія. У 3 кн. : для студентів вищ. навч. закл. Кн. 1 : Стародавні часи / упоряд. Р. Крип’якевича. – Київ : Либідь, 1995. – 462 с. : іл.
Крип’якевич І. П. Всесвітня історія. У 3 кн. : для студентів вищ. навч. закл. Кн. 2 : Середньовіччя і нові часи / упоряд. Р. Крип’якевича. – Київ : Либідь, 1995. – 422 с. : іл.
Крип’якевич І. П. Всесвітня історія. У 3 кн. : для студентів вищ. навч. закл. Кн. 3 : Найновіші часи / упоряд. Р. Крип’якевича. – Київ : Либідь, 1995. – 286 с. : іл.
Крип’якевич І. П. Пригоди малих козаків : іст.-пригод. повісті та оповід. / худож. О. Штанко ; передм. Р. Крип’якевича. – Київ : Веселка, 2004. – 255 с. : ілюстр. – (Козаченьки).
Крип’якевич І. П. Пригоди Юрка Козака / упоряд. та передм. Н. Степаненко ; обкл. та іл. Т. Кущ. – Київ : Школа, 2007. – 191 с. : іл. – (Хрестоматія школяра).
******
Поразка через зраду : Іван Мазепа : малий історик / за Іваном Крип’якевичем // Дзвіночок. – 2016. – № 4. – С. 16.
Про вченого
Дашкевич Я. Іван Крип’якевич / Я. Дашкевич // Постаті : нариси про діячів історії, політики, культури / худож. оформ. Ю. Кох. – 3-є доп. вид. – Львів, 2016. – С. 472-503.
Задля науки, нації, держави : до 140-річчя від дня народження І. П. Крип’якевича // Календар знаменних і пам’ятних дат, 2006. – Київ, 2006. – ІІ кв. – С. 85-92.
Іван Крип’якевич // Більчук М. Українські та зарубіжні письменники : розповіді про життя і творчість: посібник / дизайн обкл. С. Бєдної. – Тернопіль, 2007. – С. 84-86.
Іван Крип’якевич // Видатні постаті в історії України ХХ ст. : короткі біографічні нариси. – Київ, 2011. – С. 184-186.
Іван Крип’якевич // Дивосвіт «Веселки» : антол. л-ри для дітей та юнацтва. В 3 т. Т. 1 : Українська література / упоряд. та бібліогр. довідка Б. Й. Чайковського та ін. ; передм. І. Бойко ; худож. оформ. М. С. Пшінки. – Київ, 2004. – С. 578.
Іван Петрович Крип’якевич // Подорож по Україні : допитливій малечі про цікаві речі / упоряд. А. Третяк. – Київ, 2013. – С. 83.
Історик Хмельниччини // Український історичний календар’96. Вип. 2 / за ред. П. П. Толочка ; упоряд. А. В. Денисенко, В. Д. Туркевич. – 1995. – С. 190-192.
Качкан В. А. За духовний поступ (відсвіти біографії Івана Крип’якевича) / В. А. Качкан // Українське народознавство в іменах. У 2 ч. ч. 1 / за ред. А. З. Москаленко ; передм. А. Г. Погрібного. – Київ, 1994. –С. 206-216.
Крип’якевич Іван Петрович // Провідники духовності в Україні / за ред. І. Ф. Кураса. – Київ, 2003. – С. 463-464.
Мельничук Г. Іван Крип’якевич / Г. Мельничук // 1000 незабутніх імен України / худож. Ю. А. Демидьонок. – Київ, 2005. – 99-100.
Електронні ресурси
Іван Крип’якевич біографія і цікаві факти [Електронний ресурс] // Dovidka.biz.ua : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://dovidka.biz.ua/ivan-kryp-yakevych-biohrafiya-i-tsikavi-fakty/. – Назва з екрану. – Дата звернення: 05.05.2026.
Крип’якевич Іван Петрович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Крип%27якевич_Іван_Петрович. – Назва з екрану. – Дата звернення: 05.05.2026.
Крип’якевич Іван Петрович [Електронний ресурс] // УкрЛіб : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=5889. – Назва з екрану. – Дата звернення: 05.05.2026.
Підготувала: зав. відділом інформаційних технологій та бібліографії Потрапелюк А. В.
