Володимир Свідзінський – видатний український поет-лірик, незрівнянний майстер поетичної медитації, твори якого зачаровують яскравою самобутністю та безпосередністю.
Народився 8 жовтня 1885 року у селі Маянів, Вінницького повіту Подільської губернії, нині Тиврівського району Вінницької області в родині священника. Родичі по лінії батька й матері були священниками, дотримуючись родинної традиції Володимир здобув духовну освіту. Після навчання в Тиврівському духовному училищі, навчався у Кам’янець-Подільській семінарії (1899-1904), яку був змушений залишити за станом здоров’я. 1908 року В. Свідзінський вступив на економічний відділ Київських вищих комерційних курсів, але не здав державні іспити, тому диплом про закінчення так і не отримав.
У 1912 році в журналі «Українська хата» вийшов друком перший вірш майбутнього поета – «Давно, давно тебе я жду».
У 1913 році Володимир Свідзінський поїхав до батьків на Поділля. Там взявся досліджувати ткацький промисел: їздив у експедиції, де збирав інформацію про господарства, які займалися ткацтвом (близько 1607 господарств), також досліджував графічне оформлення старовинних греко-католицьких метрик. Його інформацію про ткацький промисел було надруковано в книзі «Кустарні промисли Подільської губернії» (1916).
У 1915 році В. Свідзінський мешкав у Житомирі, працював у Волинській контрольній палаті канцелярським служителем, а згодом – виконувачем обов’язків облікового урядовця. Мобілізований у 1916 році, Володимир Свідзінський став учасником подій Першої світової війни, – ніс службу в армії до 1918 року, зазнаючи всіх труднощів фронтових буднів.
1918 р. В. Свідзінський переїхав у Кам’янець-Подільський, де активно долучився до культурного та освітнього життя краю; працював на посаді «редактора української мови» у видавничому відділі Подільської народної управи, був вільним слухачем історико-філологічного факультету Кам’янець-Подільського державного українського університету. В цей час познайомився з відомими представниками тодішньої української інтелігенції, зокрема: Людмилою Старицькою-Черняхівською, Юрієм Липою та Осипом Назаруком. У цей період активно публікувався у місцевій пресі: в журналі «Освіта» вийшла стаття – «Народні українські пісні про останню світову війну» (1919), у газеті «Наш шлях» – поема «Сон-озеро» (1920), у студентському часописі «Нова думка» – поезії «Знову в душі моїй…», «Пісенька».
Під час проживання у Кам’янці-Подільському Володимир одружився з народною вчителькою Зінаїдою Сулковською. У 1921 році В. Свідзінський працював архіваріусом у Кам’янець-Подільському університеті, згодом завідувачем архівів повітового комітету охорони пам’яток старовини, мистецтва та природи. У 1922 році в Кам’янець-Подільській філії Державного видавництва України виходить перша збірка поета – «Ліричні поезії».
У 1923-1925 рр. Володимир Свідзінський – аспірант кафедри соціальної історії Кам’янець-Подільського університету. У цей період працював над розвідками: «Селяни приватновласницьких маєтків Поділля в першій половині ХІХ століття», «Аграрні рухи на Поділлі в ХХ столітті».
Наприкінці 1925 р. переїхав до Харкова, де працював редактором у часописі «Червоний шлях». У 1927 р. в Харкові виходить друком друга книга поета – «Вересень». У багатьох віршах збірки автор згадує рідне Поділля, яке було для нього джерелом душевного спокою й творчого натхнення.
Після 1927 року вірші В. Свідзінського не друкувались – основна частина доробку – лірика, балади, віршовані казки – залишалась у рукописах.
Перекладацька діяльність Володимира Свідзінського є вагомою складовою його творчого шляху. Він майстерно перекладав із французької, німецької, італійської та латинської мов. Особливу увагу приділяв творам античних авторів, зокрема: Горація, Овідія, Вергілія, Арістофана. Завдяки його праці шедеври світової літератури збагатили українську культуру й відкрили читачам духовний світ класичної давнини.
Важливе місце серед перекладів стародавніх творів займає «Слово о полку Ігоревім» (1930). Переклад В. Свідзінського вважається одним із найвдаліших в українській літературі. Вперше твір був надрукований у 1937 році у Харкові в літературному журналі.
У 1936 році Володимира Свідзінського прийняли до Спілки письменників СРСР, визнавши його вагомий внесок у розвиток української поезії.
Остання прижиттєва збірка поета – «Поезії» вийшла друком 1940 року в Києві.
27 вересня 1941 року В. Свідзінського заарештували радянські спецслужби разом з групою інших діячів культури, звинувативши в антирадянській агітації. Ув’язнення стало важким випробуванням, яке завершилося трагічною загибеллю – був спалений в покинутій господарській будівлі разом з іншими арештантами. Тоді у полум’ї згоріли й оригінали неопублікованих творів поета. Винятком став рукопис збірки ненадрукованих поезій «Медобір», яку поет Олекса Веретенченко вивіз за кордон і видав з додатком інших віршів 1975 року.
30 березня 1964 року В. Свідзинський був реабілітований посмертно за відсутністю складу злочину.
Постать Володимира Свідзінського, як видатного поета і перекладача, гідно вшановується в Україні. У 2000 році лігою українських меценатів, журналом «Київ» та видавництвом «Дніпро» засновано Літературну премію імені Володимира Свідзінського, яка присуджується за визначні досягнення в галузі поезії та художнього перекладу. Повне зібрання творів поета було видано вперше лише у 2004 році, що дало можливість сучасним читачам познайомитися з усім його творчим доробком.
У 2016 році в Харкові на будівлі Харківської обласної організації Національної Спілки письменників України відкрили меморіальну дошку на честь Володимира Свідзінського. Його ім’ям також названо вулиці у Вінниці, Харкові та Кам’янець-Подільському.
Твори
Свідзинський В. Чудесна тростка : казка / В. Свідзинський ; худож. Ю. Крига. – Київ : Веселка, 1990. – 24 с. : іл.
Література про письменника
Володимир Свідзинський // Дивосвіт «Веселки» : антол. л-ри для дітей та юнацтва в 3 т. Т. 1 : українська література / упоряд. та бібліогр. довідка Б. Й. Чайковського та ін. ; худож. оформ. М. С. Пшінки. – Київ, 2004. – С. 609.
Володимир Свідзинський // Історія української літератури ХХ століття : у 2-х кн. Кн. 1. / за ред. В. Г. Дончика. – Київ, 1998. – С. 172-177.
Качуровський І. «Медобір» Володимира Свідзінського / І. Качуровський // Променисті сильвети : лекції, доп., ст., есеї, розвідки / І. Качуровський ; передм. М. Слабошпицького. – Київ, 2008. – С. 237-284.
Лавріненко Ю. Володимир Свідзінський / Ю. Лавріненко // Розстріляне відродження : антол. 1917-1933: поезія – проза – драма – есей / Ю. Лавріненко ; післямова Є. Сверстюка. – 3-е вид. – Київ, 2004. – С. 189-193 с.
***********
Поет мовчання : 8 жовтня – 135 років від дня народження Володимира Свідзінського // Шкільна бібліотека. – 2020. – № 10. – С. 8-10.
Електронні ресурси
1885 – народився Володимир Свідзінський, поет [Електронний ресурс] // Український інститут національної пам’яті : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/zhovten/8/1885-narodyvsya-volodymyr-svidzinskyy-poet. – Назва з екрану. – Дата звернення: 11.08.25.
Володимир Свідзинський біографія скорочено [Електронний ресурс] // Dovidka.biz.ua : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://dovidka.biz.ua/volodimir-svidzinskiy-biografiya-skorocheno/#google_vignette. – Назва з екрану. – Дата звернення: 07.08.25
Свідзінський Володимир Юхимович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki./Свідзінський_Володимир_Юхимович. – Назва з екрану. – Дата звернення: 07.08.25.
Підготувала: головний бібліограф відділу інформаційних технологій та бібліографії Оксана Ребрина
