Марко Кропивницький – видатний український драматург, актор, талановитий режисер та засновник українського професійного театру. Його вважають одним із фундаторів театру корифеїв, який став важливою культурною подією в історії української сцени.
Народився 22 травня 1840 р. у селі Бежбайраки на Херсонщині у родині дрібного шляхтича, управителя панського маєтку.
Дитинство та юність майбутнього драматурга були важкими. Коли хлопчикові було 5 років, мати покинула сім’ю і з’явилася у житті Марка лише через десять років. Батько одружився із нянькою, яка поступово не лише стала повноправною господинею дому, а й перетворилася на сувору та недоброзичливу мачуху. Марко із сестрою Ганною часто тікали з дому та жили по сусідах. Згодом діти опинилися у наймах у місцевого священника, який змушував їх важко працювати.
Початкову освіту хлопчик здобув у приватній школі шляхтича Рудковського в слободі Олександрівка. У 1853-1856 рр. М. Кропивницький навчався в Бобринецькій трикласній школі і мешкав у будинку бабусі по материнській лінії – Уляни Дубровинської. Марко зустрівся і почав спілкуватися з матір’ю, яка добре володіла багатьма музичними інструментами і навчила сина гри на скрипці, фортепіано, гітарі, розучувала з ним вокальні партії. Дядьки по матері – Олексій, Єгор, Микола і Федір були музично обдарованими людьми, співали в церковному хорі, любили книги: саме вони навчили Марка народних пісень, познайомили з театральним мистецтвом. У Бобринцях хлопець уперше побачив та був зачарований виставами театру та цирку, які приїжджали в місто. Мандрівний цирк на все життя залишив слід у душі Марка, розповіді про нього проходять мало не через усі його спогади. Але найбільше враження справила мандрівна трупа Людвіга Млотковського, яка впродовж 1854 р. гастролювала в місті. Гастролі артистів надихнули і бобринецьких аматорів на творчість. Дядько, Микола Дубровинський, організував разом з товаришем Артемом Ворниковим театральний гурток, в якому брали участь майже всі члени обдарованої родини. Аматори ставили: «Наталку Полтавку» та «Москаля-чарівника» І. Котляревського, «Шельменка-денщика» та «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка, «Простака» та «Одруження» М. Гоголя та багато інших. На цій сцені зробив свої дебютні кроки і молодий М. Кропивницький, виконуючи ролі в усіх виставах гуртка. Про свої перші аматорські виступи на сцені згадував так: «Не пам’ятаю, коли я уперше зіграв і яку роль, знаю тільки, що успіх мав надзвичайний».
Після закінчення повітової школи (1856) з похвальним листом Марко поїхав до Києва вступати до гімназії. На жаль, іспити юнак склав невдало і, повернувшись до міста, за бажанням батька, іде на службу до Бобринецького повітового суду.
У 1862 р. Марко, бажаючи все ж таки продовжити навчання, поїхав до Києва готуватись до вступу на юридичний факультет університету. Але знову невдача! І юнак змушений протягом двох років відвідувати лекції, як вільний слухач. М. Кропивницький наполегливо займався самоосвітою, вивчаючи українську літературу, історію, відвідував театр. Під враженням однієї з перекладних мелодрам, побачених у київському театрі, написав першу п’єсу – «Микита Старостенко» (1863). Вона мала декілька редакцій і відома під назвою «Дай серцеві волю, заведе в неволю». Не завершивши навчання в університеті, у 1864 році М. Кропивницький повернувся на батьківщину, де влаштувався на роботу до повітового суду. Згодом налагодив зв’язки з аматорським театральним гуртком, який організували актори Соболєви та був його активним учасником. Невдовзі став не тільки душею гуртківців, а й їхнім керівником. На невеликій сцені актори-початківці ставили багато п’єс, серед яких була і п’єса М. Кропивницького «Микита Старостенко».
У 1868 р. Марко Кропивницький одружився з Олександрою Вукотич, яка також захоплювалася театром і з великим успіхом виступала в аматорських виставах.
Після смерті батька (1870) залишив офіційну службу, розпродав майно і з родиною виїхав до Одеси. В місті Марко насамперед відвідав італійську оперу та народний театр, де зустрів знайомих, які знали його як талановитого актора та невтомного організатора театральних вистав і запропонували вступити до трупи. У листопаді 1871 року він уже дебютував на сцені Одеського народного театру у ролі Стецька в комедії Г. Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці». Місцева преса і публіка високо оцінили талант молодого актора.
Кілька років грав у одеських театрах, а наприкінці 1873 р. перейшов до харківського театру. Працюючи в театральних трупах, М. Кропивницький набув величезного сценічного досвіду, глибоко вивчав специфіку й закони театрального мистецтва, зростав як талановитий актор і драматург. На той час широковідомими були його п’єси: «Помирились» (1869), «За сиротою і бог з калитою, або Несподіване сватання», «Невольник» (1872). «Дай серцеві волю, заведе в неволю» (1873). Слава про М. Кропивницького поширилася далеко за межі України, відомі театри світу запрошували його на театральні сезони з українським репертуаром. Це спонукало драматурга до створення української трупи у якій він зібрав найкращих і найталановитіших своїх товаришів. У 1875 р. М. Кропивницький одержав запрошення на гастролі до Галичини, де став наставником і режисером українського музично-драматичного галицького театру «Руська бесіда». Завдяки драматургу, у Галичині утворилися нові принципи реалістичного театру – він запровадив практику використання народної пісні та фольклору в театральних виставах, що додало їм автентичності та особливої емоційної сили. Це стало важливим етапом у творчому житті талановитого актора та визначною культурною подією для Західної України.
Наприкінці 1875 року М. Кропивницький повернувся до Єлисаветграда (Кропивницький), де разом з І. Тобілевичем організував кілька театральних аматорських гуртків і сам брав участь у різних постановах. Під його керівництвом аматори гуртка зіграли весь український репертуар, їхні вистави були популярнішими, ніж гастролюючих колективів. У трупі Марко Кропивницький мав широке коло обов’язків, крім акторської та режисерської роботи, займався оркестровкою музики, майстрував декорації, навчав акторів-початківців, серед яких був і майбутній видатний актор, драматург та режисер Панас Саксаганський.
Аматорське театральне мистецтво в Україні на той час було настільки розвинуте, що назріла потреба у створенні професійної театральної трупи на офіційному рівні. Але у 1876 році влада видала Ємський указ, який суворо забороняв: «…різні сценічні вистави і читання малоросійською мовою, а також друкування на ній текстів до музичних нот». Позбавлений можливості служити рідному мистецтву, М. Кропивницький у 1876 р. виїхав до Криму та приєднався до трупи Л. Яковлєва, яка виступала на сімферопольській сцені. До 1881 р. працював в різних трупах, переважно на півдні України, виконав сотні ролей у драмах, комедіях, операх та оперетах. Не залишав митець і надії створити українську трупу, писав драми, створював музичні композиції, займався перекладами.
1881 рік відзначився розквітом творчості Марка Кропивницького, який своїми п’єсами, постановками та грою не лише підніс український театр на новий рівень, а й сприяв формуванню його самобутнього національного стилю. Після відміни царського указу режисер організовує і очолює першу професійну українську трупу до якої увійшли: Марія Заньковецька, Михайло Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті, Іван Карпенко-Карий, Ганна Затиркевич-Карпинська. Провідним режисером колективу був Марко Кропивницький, але в 1883 році очолив трупу Михайло Старицький. Дебют відбувся 27 жовтня 1882 р. в місті Єлисаветграді виставою «Наталка Полтавка» за п’єсою Івана Котляревського. Перша українська професійна театральна трупа виступала в різних містах України та за її межами – театр став осередком української культури, пропагуючи народні традиції, мову та соціальні ідеї, майстерно поєднуючи гумор, сатиру та реалістичне зображення сільського життя.
У цей період були написані кращі твори: «По ревізії» (1882), «Глигай, або ж Павук», (1883), «Доки сонце зійде, роса очі виїсть». (1887).
У 1888 р. М. Кропивницький через стан здоров’я змушений був на рік залишив трупу та повернувся в Єлисаветград, проте не полишав творчої роботи. Піклуючись про український театральний репертуар, багато працював над новими творами. Зокрема, з під його пера вийшли драми: «Дві сім’ї», «Зайдиголова», «Перед волею» (1899), «Чмир» (1890), «Олеся» (1891), «На руїнах», «Супротивні течії» (1900).
Видатний драматург не лише створював власні п’єси, а й активно займався художніми перекладами, збагачуючи національну сцену класичними та сучасними творами світової драматургії. Саме він вперше переклав українською мовою «Ревізор» Миколи Гоголя, «Отелло» Вільяма Шекспіра та багато інших творів.
З 1902 р. М. Кропивницький проживає на хуторі Затишок, біля Харкова. Його садиба стала своєрідним осередком культури, куди приїжджали друзі та послідовники. Незважаючи на недугу (глухоту), він продовжував працювати, час від часу виступав перед глядачем.
На хуторі Марко Кропивницький організував перший в Україні дитячий театр, акторами в якому були селянські діти. Він став важливим культурним осередком для дітей, відкриваючи світ мистецтва та театральної культури. У 1907 р. для театру драматург написав дитячі п’єси-казки: «Івасик-Телесик» та «По щучому велінню», що відзначалися яскравими образами, народним гумором та повчальними уроками.
Останніми місцями виступів Марка Кропивницького стали міста Аккерман і Одеса у театральному сезоні 1910 року. 21 квітня 1910 року, повертаючись з гастролей, М. Кропивницький помер у потязі. Поховали драматурга у Харкові, на старому цвинтарі біля церкви Усікновення глави Іоанна Предтечі. Сьогодні на місці цвинтаря – Молодіжний парк, проте могила корифея збереглася. На ній стоїть бронзове погруддя, створене скульптором Федором Балавенським у 1914 році.
За своє творче життя Кропивницький зіграв понад 500 ролей. Назавжди увійшли в історію театру неперевершені образи Бичка («Глитай, або ж Павук» у власній однойменній п’єсі), Виборного («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Тараса Бульби («Тарас Бульба» М. Гоголя) та багато інших. Акторські можливості Марка Кропивницького вражали сучасників. Він міг грати дві-три ролі в одному спектаклі, перевтілюючись так, що його прозвали Перевертнем. Захоплюючись творчістю і талантом митця, його часто запрошували працювати на імператорські сцени, однак він не бажав розлучатися з Україною, рідним мистецтвом.
Помітний слід у національній культурі М. Кропивницький залишив і як композитор. Він написав музику до кількох своїх п’єс: «Невольник», «Пошились у дурні», «Вій», «Івасик-Телесик», «По щучому велінню»; створив низку пісень – «За сонцем хмаронька пливе», «Де ти бродиш, моя доле» та інших. Декілька пісень написані на основі власних поезій, зокрема такі як: «Ревуть-стогнуть гори-хвилі», «Удовиця», «Чи я тобі не вродливий», романс «Соловейко». Також йому належить музичне оформлення оперети «Зальоти соцького Мусія».
З ім’ям Марка Кропивницького пов’язане перше виконання пісні композитора Д. Крижанівського на слова Т. Шевченка — «Реве та стогне Дніпр широкий».
Смерть засновника українського театру стала великим горем для всього мистецького світу України. Майже за п’ятдесят років діяльності в галузі драматургії та театру М. Кропивницький написав 48 п’єс, значна частина яких увійшла в золоту скарбницю української класичної драматургії. Переважна більшість творів письменника ще за життя було опублікована та інсценізована.
4 липня 2016 року, згідно із законом про декомунізацію, Верховна Рада України перейменувала місто Кіровоград на Кропивницький. На честь корифея українського театру село Бежбайраки Новоукраїнського району перейменовано у Кропивницьке. Його ім’я носить Центральна міська бібліотека в м. Миколаєві, академічний обласний український музично-драматичний театр в м. Кропивницькому. Там же у 1968 році зведено пам’ятник відомому драматургу. У багатьох містах України вулиці носять ім’я видатного драматурга.
У 1965 році до 125-річчя від дня народження М. Кропивницького випустили поштову марку із серії «Письменники нашої Батьківщини».
У м. Бобринець зберігся будинок, де розпочав діяльність аматорський театральний гурток, очолюваний Марком Кропивницьким та приміщення повітової школи, де навчався майбутній драматург. 1965 року на фасаді школи встановлено меморіальну дошку з написом: «В цьому будинку в 60-х роках ХІХ століття навчалися у повітовій школі корифеї українського театру М. Л. Кропивницький та І. К. Тобілевич (Карпенко-Карий)». У 1972 році в м. Бобринець встановлено пам’ятник відомому актору (скульптор Олексій Канаєв).
У Києві, на фасаді Національного академічного драматичного театру ім. Лесі Українки є меморіальна дошка з силуетом Марка Кропивницького і текстом: «В цьому будинку 10 січня 1882 року під керівництвом великого артиста і драматурга М. Л. Кропивницького відбувся перший виступ українського професійного театру» (скульптор Іван Гончар). У 1982 році ЮНЕСКО визнало трупу Марка Кропивницького першою професійною трупою в Україні.
У 1994 році Національною спілкою театральних діячів України була заснована премія імені Марка Кропивницького. Вона щорічно присуджується акторам, режисерам і драматургам, які зробили значний внесок у розвиток національного театру.
Твори
Кропивницький М. Вибрані п’єси / М. Кропивницький ; вступ. ст., прим. П. М. Сіренка. – Київ : Мистецтво, 1984. – 221 с.
Кропивницький М. Вибрані п’єси / М. Кропивницький ; худож. О. Мікловда. – Київ : Мистецтво, 1977. – 367 с. : іл.
Кропивницький М. Вибрані твори / М. Кропивницький ; худож. П. Т. Вишняк ; ред. С. І. Шевцова. – Київ : Дніпро, 1977. – 303 с. : іл.
Кропивницький М. Доки сонце зійде, роса очі виїсть / М. Кропивницький ; передм. Л. Слободянюк. – Київ : Школа, 2009. – 224 с.
Кропивницький М. Драматичні твори / М. Кропивницький ; упоряд. і приміт. В. М. Івашкова. – Київ : Наукова думка, 1990. – 603 с. : іл.
Кропивницький М. П’єси / М. Кропивницький ; вступ. ст. І. Пільгука ; прим. П. Киричка. – Київ : Дніпро, 1982. – 368 с. : іл.
Кропивницький М. П’єси / М. Кропивницький ; худож. К. Музика. – Київ : Дніпро, 1990. – 447 с. : іл. – (Бібліотека української класики «Дніпро»).
Кропивницький М. П’єси / М. Кропивницький. – Київ : Дніпро, 1982. – 368 с. : іл.
Кропивницький М. «По щучому велінню…» : п’єса-казка у трьох діях / М. Кропивницький ; мал. А. Базилевича. – Київ : Веселка, 1982. – 31 с. : іл.
Кропивницький М. Твори / М. Кропивницький, – Харків : Прапор, 2005. – 365 с.
Література про письменника
Корифеї українського театру : матеріали про діяльність театру корифеїв : [збірник] / упоряд., вступ. ст., прим. І. О. Волошина ; худож. О. Д. Стеценко. – Київ, 1982. – 309 с.
Топська Н. Батько українського театру / Н. Топська. – Київ : Книжкова база «Альфа», 2017. – 63 с.
************
Кропивницький Марко // Дивосвіт «Веселки» : антол. л-ри для дітей та юнацтва в 3 т. Т. 1 : українська література / упоряд. та бібліогр. довідка Б. Й. Чайковського та ін. ; худож. оформ. М. С. Пшінки. – Київ, 2004. – С. 327-334.
Марко Кропивницький // Видатні постаті в історії України IХ-ХIХ ст. : короткі біографічні нариси / В. І. Гусєв та ін. – Київ, 2002. – С. 348-350.
Марко Кропивницький // Історія української літератури 19 ст. (70-90-ті роки). У 2 кн. : Кн. 1 / за ред. О. Д. Гнідан. – Київ, 2002. – С. 482-504.
Марко Кропивницький // Історія української літератури ХIХ століття : у 2-х кн. Кн. 2. / за ред. М. Г. Жулинського. – Київ, 2006. – С. 592-608.
Марко Кропивницький // Історія української літератури ХIХ століття : у 3-х кн. Кн. 3 : 70-90-ті роки ХIХ ст. / за ред. М. Т. Яценка. – Київ, 1997. – С. 381-397.
Марко Кропивницький // Література України : фольклор. Літописи. «Історія Русів». Л-ра 17-18 ст. Л-ра 19-20 ст. «Розстріляне відродження». Письменники діаспори / авт.-упоряд. В. М. Скляренко, Я. О. Батій ; худож.-іл. Г. В. Беззубова. – Харків, 2006. – С. 128-129. : іл. – (Дитяча енциклопедія).
Марко Кропивницький // Сто видатних українців. – Київ, 2006. – С. 212-216.
Преварська М. Кропивницький Марко Лукич / М. Преварська // Видатні українці : культура. Мистецтво. Освіта : довід. / М. Преварська. – Київ, 2016. – С. 167-170.
Театр Марка Кропивницького. Минуле і сучасне : альбом / авт.-упоряд. В. П. Шурапов. – Кіровоград, 2004. – 222 с. : іл.
Шаров І. Кропивницький Марко Лукич / І. Шаров // 100 видатних імен України / І. Шаров. – Київ, 1999. – С. 210-212.
*****************
Корифей українського театру : до 175-річчя від дня народження М. Л. Кропивницького // Календар знаменних і пам’ятних дат. – Київ, 2015. – № 2. – С. 83-94.
М. Л. Кропивницький // Шкільна бібліотека. – 2019. – № 7. – С. 95.
Сценічне перевтілення : 10 травня – 180 років від дня народження Марка Кропивницького // Шкільна бібліотека. – 2020. – № 4. – С. 18-19.
Електронні ресурси
10 цікавих фактів про Марка Кропивницького [Електронний ресурс] // СловОпис : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://slovopys.kubg.edu.ua/10-tsikavykh-faktiv-pro-marka-kropyvnytskoho/. – Назва з екрану. – Дата звернення: 07.04.25.
Кропивницький Марко – Біографія [Електронний ресурс] // OnlyArt : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://onlyart.org.ua/biographies-poets-and-writers/kropyvnytskyj-marko-biografiya/#google_vignette. – Назва з екрану. – Дата звернення: 07.04.25.
Кропивницький Марко Лукич [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/. – Назва з екрану. – Дата звернення: 07.04.25.
Кропивницький Марко Лукич [Електронний ресурс] // УкрЛіб : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1830#google_vignette. – Назва з екрану. – Дата звернення: 07.04.25.
Марко Кропивницький – батько українського театру [Електронний ресурс] // Український інтерес [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uain.press/blogs/marko-kropyvnytskyj-batko-ukrayinskogo-teatru-1037259#google_vignette. – Назва з екрану. – Дата звернення: 07.04.25.
Марко Кропивницький біографія коротко [Електронний ресурс] // Dovidka.biz.ua : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://dovidka.biz.ua/marko-kropivnitskiy-biografiya-korotko/#google_vignette. – Назва з екрану. – Дата звернення: 07.04.25.
Підготувала: головний бібліограф відділу інформаційних технологій та бібліографії Оксана Ребрина
