27 серпня 1856 року у селі Нагуєвичі на Львівщині народився Іван Франко, геніальний український поет, прозаїк, літературний критик, перекладач, драматург, фольклорист і громадський діяч, який ще за життя здобув титули «галицького Шевченка», «великого Каменяра» та «українського Мойсея».
Іван Франко мав феноменальну пам’ять і знав 14 європейських мов. А ще дуже любив дітей: «Життя мені мало всміхалося, а діти були тим весняним сонячним промінням, яке зігрівало моє серце». Саме для них, найменших, він написав чимало творів, але особливого значення надавав казкам-байкам, як найбільш доступній формі викладу й сприймання. Адже в казковому одязі, в алегоричних образах, на думку письменника, можна краще донести до дитячої уяви велику правду людського буття, розбудити цікавість та уяву до явищ природи, навчити сміятися і думати, ненавидіти зло і зневажати несправедливість.
Іван Якович написав майже п’ятдесят казок, двадцять із них увійшли до збірки «Коли ще звірі говорили» (1899). Саме з героями цієї збірки познайомила завідувачка відділом Оксана Кардаш сьогодні відвідувачів нашого бібліо-арт-простору. Особливо жваво діти обговорювали пригоди лиса Микити, який обманом став царем звірів і був за це покараний. Саме тому темою сьогоднішнього заняття з малювання від Олександри Гусєвої був цей хитрючий герой казок Франка.
