Борис Харчук народився 13 вересня 1931 року в мальовничому селі Лози Збаразького району на Тернопільщині у селянській родині. Дитинство майбутнього письменника було нелегким: рано пізнав важку працю, а роки Другої світової війни залишили глибокий слід у його пам’яті.
Після закінчення Вишнівецької середньої школи юнак мріяв вступити до Київського університету. Він успішно склав іспити на філософський факультет, проте не був зарахований через політичні погляди батька. У 1950 році Борис вступив до Кременецького педагогічного інституту, де навчався протягом двох років. Згодом продовжив освіту в Полтавському педагогічному інституті, який закінчив у 1954 році. Письменницьку майстерність удосконалював на Вищих літературних курсах при Літературному інституту ім. М. Горького в Москві.
Перші поетичні спроби Б. Харчука припадають на студентські роки. У 1953 році на сторінках газети «Зоря» було надруковано вірш «Полтава», який став одним із перших публічних кроків талановитого юнака на літературній ниві.
У 1954 році Борис Харчук розпочав трудову діяльність на посаді наукового співробітника літературно-меморіального музею Івана Котляревського, а вже наступного року перейшов до редакції часопису «Міліцейський свисток».
Перша повість Б. Харчука «Йосип з гроша здачі» була опублікована в журналі «Дніпро» у 1956 році, після чого молодого письменника запросили до Києва на посаду завідувача сектору преси Центрального Комітету Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України (ЦК ЛКСМУ).
1958 року Борис Харчук став членом Спілки письменників України, що засвідчило його визнання в українській літературі.
У 1960 році він очолив редакцію дитячого журналу «Малятко», а згодом обійняв посаду відповідального секретаря журналу «Знання та праця». Редакційна робота не лише відточила його професійну майстерність, а й дала потужний поштовх до власної художньої творчості.
Творчий доробок Б. Харчука є вагомим внеском у розвиток української літератури. Письменник створив низку романів, повістей та оповідань, у яких глибоко й правдиво відобразив життя українського народу. До найвідоміших романів належать: «Майдан (1970), «Хліб насущний» (1976), «Кревняки» (1984). Важливе місце у творчості письменника посідають також повісті: «З роздоріжжя» (1958), «Станція Настуся» (1965), «Закам’янілий вогонь» (1966), «Неслава» (1968), «Помста» (1970), «Материнська любов» (1972), «Невловиме літо» (1981), «Облава» (1981), «Подорож до зубра» (1986), «Слово і народ» (1988).
Вершиною творчого шляху Бориса Харчука став масштабний чотиритомний роман «Волинь» над яким працював упродовж 1959-1965 років. Автор яскраво відтворив побут, традиції та складні історичні переломи волинського краю. Роман став одним із найвагоміших творів письменника та посів помітне місце в українській літературі.
Чимало своїх творів Борис Харчук присвятив найменшим читачам. Особливе місце в його творчості посідають дитячі збірки «Зазимки і весни» (1967) та «Горохове чудо» (1969). Письменник умів просто й цікаво розповідати дітям про добро і зло, любов до рідного краю, природи та людей.
У 1968 році він відкрито виступив проти політичних репресій в УРСР, ставши одним із підписантів знаменитого «Листа-протесту 139» на адресу керівництва СРСР з вимогою припинити протизаконні суди над українською інтелігенцією.
У своїй творчості Борис Харчук не оминав складних сторінок української історії. У 80-х роках XX століття він одним із перших прозаїків порушив питання боротьби українців за незалежність. Ці події письменник відтворив у повісті «Вишневі ночі» (1985).
Помер письменник 16 січня 1988 року в Ризі. Похований Б. Харчук у Києві на Берковецькому цвинтарі.
Справжнє визнання творчості Бориса Харчука прийшло вже після його смерті, тому що за сміливу проукраїнську позицію та правдиве зображення радянської дійсності творчість зазнавала цензури, багато творів залишалися ненадрукованими.
У 1988 році письменника було відзначено премією імені Юрія Яновського за прозові твори. Уже в незалежній Україні Борису Харчуку посмертно присудили премію імені Лесі Українки (1992) за дитячі збірки «Горохове чудо» та «Зазимки і весни».
Пам’ять про митця живе не лише на сторінках його книг, а й у кінематографії – за мотивами драматичної повісті «Вишневі ночі» на кіностудії імені О. Довженка було знято однойменний художній фільм (1990).
На честь Б. Харчука названо вулиці в його рідному селі Лози та в Кременці, а на будівлях навчальних закладів, де він навчався, встановлено меморіальні дошки.
Твори
Харчук Б. Горохове чудо / Б. Харчук. – Львів : Апріорі, 2015. – 128 с. : іл.
Харчук Б. Горохове чудо : казки, оповід., повісті / Б. Харчук ; худож. Є. Попов. – Київ : Веселка, 1991. – 240 с. : іл.
Харчук Б. Довга гора : роман / Б. Харчук. – Київ : Радянський письменник, 1979. – 293 с. : іл.
Харчук Б. Зазимки і весни : повісті / Б. Харчук ; худож. В. Євдокименко. – Київ : Веселка, 1989. – 431 с. : іл.
Харчук Б. Кревняки (Довга гора) : роман / Б. Харчук ; худож. Д. Лукомський. – Київ : Радянський письменник, 1984. – 541 с. : іл.
Харчук Б. Материнська любов : оповід., повість / Б. Харчук ; худож. В. Євдокименко. – Київ : Веселка, 1972. – 235 с. : іл.
Харчук Б. Облава : повісті та оповід. / Б. Харчук ; худож. оформ. М. Богданця. – Київ : Веселка, 1984. – 189 с. : іл.
Харчук Б. Подорож до зубра : повісті / Б. Харчук ; худож. Д. Лукомський. – Київ : Радянський письменник, 1986. – 368 с. : іл.
Харчук Б. Розстріляні ночі : нариси / Б. Харчук. – Київ : Дніпро, 1979. – 66 с.
Харчук Б. Школа : повісті та оповід. / Б. Харчук ; худож. А. Михайлюк. – Київ : Веселка, 1979. – 238 с. : іл.
Література про письменника
Більчук М. Борис Харчук / М. Більчук // Українські та зарубіжні письменники : розповіді про життя і творчість: посібник / М. Більчук. – Тернопіль, 2007. – С. 177-178.
Борис Харчук // Дивосвіт «Веселки» : антол. л-ри для дітей та юнацтва в 3 т. Т. 3 : українська література / упоряд. та бібліогр. довідка Б. Й. Чайковського та ін. ; худож. оформ. М. С. Пшінки. – Київ, 2004. – С. 76.
Борис Харчук // Історія української літератури ХХ століття : у 2-х кн. Кн. 2. / за ред. В. Г. Дончика. – Київ, 1998. – С. 311-314.
Борис Харчук // Українська література : довід. для абітурієнтів та школярів / упоряд. В. А. Мелешко [та ін.]. – Київ, 2012. – С. 493-495.
Борис Харчук // Українська література для дітей : хрестоматія / упоряд. О. Грачковська. – Київ, 2011. – С. 487.
Оліфіренко С. Харчук Борис / С. Оліфіренко // Універсальний літературний словник-довідник / С. Оліфіренко. – Донецьк, 2008. – С. 375-376.
Чернихівський Г. Співець отчого краю / Г. Чернихівський // Портрети пером : статті, есе, рецензії / Г. Чернихівський. – Кременець, 2001. – С. 89-96.
***********
Грицюк Т. Харчукова «Волинь» стала відповіддю-продовженням Самчукової «Волині» : 16 січня 1988 року помер український письменник Борис Харчук / Т. Грицюк // Волинь-Нова. – 2018. – № 3, 16 січня. – С. 12.
Слабошпицький М. Тіні в дзеркалі : проза : фрагм. із мемуар. кн. / М. Слабошпицький // Київ. – 2018. – № 1-2. – С. 2-43.
Електронні ресурси
Борис Харчук біографія коротко [Електронний ресурс] // Dovidka.biz.ua : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://dovidka.biz.ua/boris-harchuk-biografiya-skorocheno/. – Назва з екрану. – Дата звернення: 11.08.2026.
Борис Харчук: коротка біографія [Електронний ресурс] // Освіта.UA : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://osvita.ua/school/biography/89371/. – Назва з екрану. – Дата звернення: 10.08.2026.
Харчук Борис Микитович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Харчук_Борис_Микитович. – Назва з екрану. – Дата звернення: 10.08.2026.
Харчук Борис Микитович [Електронний ресурс] // УкрЛіб : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1700. – Назва з екрану. – Дата звернення: 11.08.2026.
Підготувала: головний бібліограф відділу інформаційних технологій та бібліографії Оксана Ребрина
