22 грудня 2018 року – 185 років від дня народження української письменниці, етнографа, перекладача
Марка Вовчка (Марії Олександрівни Вілінської)
«…І виблагав. Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка
І обличителя жестоких
Людей неситих. Світе мій!
Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая!..»
(Тарас Шевченко).
Марія Олександрівна Вілінська (псевдонім – Марко Вовчок) народилася 22 грудня 1833 року в маєтку Єкатерининському Орловської губернії (Росія). Батько, Олександр Олексійович – збіднілий дворянин, капітан у відставці, часто розповідав дітям про українські села, де розташовувався його полк. Мати, Парасковія Петрівна, володіла кількома мовами, любила українську пісню. Коли Марії було сім років, батько помер. У сім’ю прийшов вітчим, котрий програв їх невеликий маєток у карти. Мати з трьома дітьми переселилася до двоюрідної сестри.
Протягом 1845-1846 років майбутня письменниця навчалася в Харківському жіночому пансіонаті. Багато читала, захоплювалася усною народною творчістю. Тут вона почала серйозно опановувати українську мову.
У 1847 році Марія Вілінська оселилася в Орлі у заможної тітки Катерини Мардовіної, виховувала її дітей. Щотижня тітка організовувала літературні вечори, на яких бували відомі письменники, культурні діячі. Тут вона зустріла свого майбутнього чоловіка Опанаса Васильовича Марковича – фольклориста та етнографа, який відбував заслання в Орлі за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. У січні 1951 року вони одружилися і виїхали в Україну. Спочатку подружжя гостювало у рідних і знайомих в Борзні, Конотопі, Прилуках, Пирятині, Золотоноші. Навесні 1953 року Марковичі зупинилися у Києві. Часто переїздили, оскільки фінансові негаразди примушували чоловіка змінювати роботу. А Марія вивчала життя, культуру та мову українців тієї місцевості, де перебувала.
1863 року у Марковичів народився син Богдан. Опанасу Васильовичу вдалося отримати посаду молодшого вчителя географії в Немирівській гімназії і сім’я переїздить. Перебування в Немирові було досить сприятливим періодом для формування світогляду Марії Вілінської. Тут вона розпочала літературну діяльність. Першими її творами були оповідання «Викуп», «Знай, ляше!», «Свекруха», «Чумак». Два перших оповідання були надіслані Пантелеймонові Кулішеві для оцінки. У грудні 1857 року з друкарні Пантелеймона Куліша вийшла у світ перша збірка творів письменниці «Народні оповідання Марка Вовчка». Високо оцінив творчість Марії Вілінської і Тарас Шевченко, зокрема, за антикріпацьке спрямування. Письменниця почала писати повість «Інститутка», яка пізніше з’явилася у журналі «Основа».
Щодо походження псевдоніму Марко Вовчок, то деякі дослідники вважають, що його утворено за співзвучністю зі словом «Марковичка». Інші вважають, що рід Марковичів походить від козака Марка, якого за суворий характер прозвали «Вовком», а звідти і псевдонім – Марко Вовчок.
На початку січня 1859 року сім’я Марковичів виїхала до Петербурга. Тут Марія Василівна знайомиться з українськими письменниками та культурними діячами – колишніми «кирило-мефодіївськими» побратимами чоловіка Василем Білозерським, Миколою Костомаровим, Пантелеймоном Кулішем та Тарасом Шевченком. У тому ж році твори письменниці в перекладі російською мовою виходять окремою книжкою під назвою «Украинские народные рассказы Марка Вовчка».
Через хворобу Марії сім’я виїздить за кордон. Протягом 1859-1867 років перебували у Німеччині, Швейцарії, Італії, Франції, де відбулося їхнє знайомство з Жулем Верном, Олександром Герценом, Левом Толстим, Йосифом Фрічем, Яном Нерудою, польськими літераторами.
У цей час шлюб Марковичів розпався і Опанас Васильович повернувся на Україну сам. Журнали, в яких Марко Вовчок друкувала нові твори, припиняють існувати. Української література зазнає утисків з боку влади. Письменниця залишається без засобів існування. У пошуках заробітку вона звертається до французького видавця П’єра-Жуля Етцеля з пропозицією подати до його «Журналу виховання та розваги» кілька своїх казок в авторському перекладі французькою мовою.
У 1867 році Марко Вовчок повертається до Петербурга. Найближчим другом і порадником для письменниці став критик Дмитро Писарєв. Разом вони перекладають російською мовою книгу Чарльза Дарвіна «Походження видів». Марія пише роман «Живая душа». Завдяки Миколі Некрасову вона активно друкується в «Отечественных записках». Протягом 1868-1875 років на сторінках цього журналу опубліковані твори: «Живая душа» (1868), «Записки причетника» (1869-1870), «Путешествие во внутрь страны» (1871), «Теплое гнездышко» (1873), «В глуши» (1875). Письменниця веде в журналі відділ зарубіжних літератур, друкує власні переклади творів зарубіжних письменників, свої статті.
Багато зробила Марко Вовчок у справі перекладу творів іноземних письменників російською мовою. Протягом 1871-1872 років за її редакцією виходив ілюстрований журнал «Переводы лучших иностранных писателей». Особисто вона переклала, крім п’ятнадцяти романів Жуля Верна, твори Ганса-Крістіана Андерсена, Еркмана-Шатріана, Альфреда Мейснера, Джеймса Грінвуда та інші. Однак, плідна перекладацька діяльність гальмувалася цензурними утисками, недоброзичливістю редакційної критики. Через матеріальні труднощі журнал «Переводы лучших иностранных писателей» проіснував лише півтора року.
У 1875 році Марія Вілінська вийшла заміж за офіцера Михайла Лобача-Жученка. Чоловіка переводили з одного місця служби на інше. Бажаного спокою для письменниці не було. Літературна праця на деякий час припинилася. Після чергового службового переведення сім’я оселилася на Богуславщині у Київській губернії, де Марія Олександрівна відвідувала навколишні села, зав’язала дружні стосунки з багатьма селянами, мала серед них чимало друзів. Часто приїздила в Київ, де зустрічалася зі знайомими. Роки перебування на Богуславщині для письменниці були плідними. Майже після десятирічної перерви вона продовжила збирати фольклорні твори, матеріали для українського словника, писала оповідання («Чужина», «Праведний суд», «Вовк»).
1893 року із сім’єю виїздить до Саратова, куди було запрошено на роботу її чоловіка. Життя в Саратові не приносило Марії Олександрівні бажаного задоволення. Її вабила розкішна сільська природа, серед якої вона жила на Богуславщині. У 1896 році вона на короткий час приїздить на Україну в Богуслав і Стеблів. Навесні 1899 року – черговий переїзд на Ставропольщину, де сім’я прожила шість років. У цей період Марко Вовчок здійснила подорож по Кавказу, де брала участь у комплектуванні волосних бібліотек, була ініціатором народних читань. З-під її пера з’являються нові твори: оповідання російською мовою «Воришка», «Хитрый Хаимка», «Встреча» тощо, українською – «Чортова пригода», «Як Хапко солоду відрікся».
У 1902 році письменниця востаннє відвідала Київ. Вона побувала в редакції журналу «Киевская старина» і передала для опублікування казку «Чортова пригода». Твір надрукували. У 1902-1903 роках на Україні виходить ряд її творів, написаних українською мовою, а також в перекладі з російської.
1906 року, у зв’язку з відставкою чоловіка, сім’я Марко Вовчок переїздить на хутір Долинський біля міста Нальчик, де на купленій садибі було споруджено невеликий будинок. Чудова природа сприяла гарному самопочуттю Марії Олександрівни та творчому піднесенню.
Влітку 1907 року тяжка хвороба прикувала письменницю до ліжка. В останні місяці свого життя вона завершувала обробку історичної повісті «Гайдамаки», над якою почала працювати ще в 50-ті роки. 10 серпня того ж року Марко Вовчок померла. Похована у Нальчику.
Літературна спадщина Марка Вовчка надзвичайно різноманітна: українські і російські оповідання, казки, повісті, романи і нариси. Загалом – п’ятдесят оригінальних творів і майже стільки ж перекладів. Вона була першою і довгий час єдиною перекладачкою творів свого приятеля – французького письменника Жуля Верна, а також Віктора Гюго, Болеслава Пруса та інших.
У перші роки перебування за кордоном Марія Олександрівна багато працювала над написанням українських творів. Тут нею створено більше оповідань та повістей українською мовою, ніж на батьківщині. Закінчено оповідання «Ледащиця», «Пройдисвіт», написано оповідання «Два сини» (1861), психологічні повісті та оповідання «Три долі», «Павло Чорнокрил», «Не до пари», історичні повісті та оповідання для дітей «Кармелюк», «Невільничка», «Маруся», соціально-побутова казка «Дев’ять братів і десята сестриця Галя». Частина цих творів увійшла до другої збірки «Народних оповідань», виданих у Санкт-Петербурзі 1862 року. Письменницею створено також цикл художніх нарисів «Листи з Парижа» та «Витяги листів з Парижа».
Повість «Маруся» ще за життя Марка Вовчка здобула широку славу за кордоном, адже цю повість переклали кількома європейськими мовами й вона стала улюбленою дитячою книжкою у Франції: її відзначено премією Французької академії, міністерство освіти Франції рекомендувало її для шкільних бібліотек. На жаль, оригінал повісті «Маруся» українською мовою вважається втраченим, і з нього збереглися лише окремі розділи.
Завдяки творчості Марка Вовчка зросла міжнародна роль української літератури. За свідченням Петка Тодорова, проза письменниці у 1860-1870-х роках мала вирішальний вплив на розвиток болгарської белетристики. Її твори, починаючи з 1859 року, з’являлися в чеських, болгарських, польських, сербських, словенських перекладах, виходили у Франції, Англії, Німеччині, Італії й інших європейських країнах.
1978 року у російському місті Нальчику відкрито пам’ятник, а у будинку, де мешкала письменниця, відкрито музей. 1985 року у Богуславі на Київщині відкрито меморіальний музей-садибу Марка Вовчка у будинку, де письменниця проживала у 1885-1886 роках, а на подвір’ї встановлено її погруддя. У селі Хохітва, неподалік від Богуслава, зберігся будинок, у якому з кінця червня 1886 року до грудня 1893 року мешкала письменниця. Життю та творчості Марії Олександрівни Вілінської присвячено документальний фільм «Марко Вовчок. Таємнича зірка».
У 2007 році Вінницькою обласною краєзнавчою літературно-мистецькою громадською організацією «Велика рідня» заснована Літературно-мистецька премія імені Марка Вовчка – премія для заохочення митців до створення кращих творів в українській літературі, музиці та інших жанрах.
ТВОРИ
Вовчок Марко. Ведмідь / Марко Вовчок ; іл. С. Білостоцького. – Київ : Вид. Вадим Карпенко, 2000. – 23 с. : іл.
Вовчок Марко. Дев’ять братів і десята сестриця Галя : казка / Марко Вовчок ; мал. В. Ульянової. – Київ : Веселка, 1985. – 48 с. : іл.
Вовчок Марко. Жива душа : твори : навч. посіб. / Марко Вовчок ; упоряд. А. А. Чічановського ; передм. Л. Ф. Дунаєвської. – Київ : Грамота, 2004. – 319 с. – (Шкільна бібліотека. Українська література).
Вовчок Марко. Казки / Марко Вовчок ; худож. В. Євдокименко ; упоряд. і прим. В. О. Дорошкевича, І. Т. Купріянова. – Київ : Веселка, 1988. – 383 с. : іл.
Вовчок Марко. Казки / Марко Вовчок ; худож. В. Євдокименко; упоряд. і прим. В. О. Дорошкевича, І. Т. Купріянова ; післямова І. Т. Купріянова. – 2-ге вид. – Київ : Веселка, 1991. – 382 с. : іл.
Вовчок Марко. Козачка : вибр. твори / Марко Вовчок ; вступ. ст. О. Іваненко ; худож. С. Адамович. – Київ : Веселка, 1970. – 210 с. : іл. – (Шкільна бібліотека).
Вовчок Марко. Маруся : оповід., повісті та казки / Марко Вовчок ; худож. І. В. Осипов. – Харків : Фоліо, 2008. – 254 с. – (Українська класика).
Вовчок Марко. Маруся : повість / Марко Вовчок ; вступ. ст. І. Денисюка ; іл. М. Левицького. – Львів : Поклик сумління, 1993. – 142 с. : іл.
Вовчок Марко. Маруся : повість / Марко Вовчок ; пер. з фр. І. Г. Сидоренко ; іл. М. Левицького. – Торонто ; Нью-Йорк : ОПЛДМ, 1971. – 160 с. : іл.
Вовчок Марко. Народні оповідання : повісті та оповід. / Марко Вовчок ; худож. О. І. Хорунжий ; передм. О. Засенка ; прим. О. О. Білявської. – Київ : Веселка, 1983. – 276 с.
Вовчок Марко. Народні оповідання : повісті та оповід. / Марко Вовчок ; худож. О. І. Хорунжий ; передм. О. Засенка ; прим. О. О. Білявської. – Київ : Дніпро, 1989. – 271 с. – (Шкільна бібліотека).
Вовчок Марко. Народні оповідання. Повісті / Марко Вовчок ; упоряд. А. Я. Бельдій. – Київ : Наукова думка, 2001. – 249 с. – (Бібліотека школяра).
Вовчок Марко. Невільничка : оповід. / Марко Вовчок ; іл. В. Цаха. – Київ : Вид. Вадим Карпенко, 2002. – 25 с. : іл.
Вовчок Марко. Оповідання / Марко Вовчок ; упоряд., передм., дод. І. М. Андрусяка. – 2-ге вид., без змін. – Київ : Національний книжковий проект, 2013. – 335 с. – (Бібліотека шкільної класики. Обов’язкова програма. 9 клас).
Вовчок Марко. Оповідання / Марко Вовчок ; упоряд., передм., дод. І. М. Андрусяка. – Київ : Школа, 2007. – 335 с. – (Бібліотека шкільної класики).
Вовчок Марко. Оповідання. Казки. Повісті. Роман / Марко Вовчок ; упоряд. і прим. О. О. Білявської ; вступ. ст. Н. Є. Крутікової. – Київ : Наукова думка, 1983. – 638 с.
Вовчок Марко. Про злючку-колючку та добру троянду / Марко Вовчок ; худож. Г. Захарчук. – Київ : Дитвидав УРСР, 1962. – 17 с. : іл.
Вовчок Марко. Рассказы из русского народного быта / Марко Вовчок ; предисл. Н. Крутиковой ; худож. А. И. Клименко. – Симферополь : Таврия, 1977. – 136 с. : илл.
Вовчок Марко. Сказки и быль / Марко Вовчок ; худож. И. М. Гаврилюк. – Київ : Дніпро, 1988. – 317 с. : іл.
Вовчок Марко. Три долі : повісті та оповід. / Марко Вовчок. – Харків : Фоліо, 2008. – 350 с. – (Українська класика).
Українська класична література : жіноча доля і кохання : кращі твори / Г. Квітка-Основ’яненко ; П. Куліш ; М. Вовчок ; О. Кобилянська ; М. Коцюбинський ; уклад. С. М. Заготова ; іл. О. К. Перепелиця. – Донецьк : БАО, 2009. – 415 с. : іл.
ЛІТЕРАТУРА ПРО ПИСЬМЕННИЦЮ
Грицай М. С. Марко Вовчок : творчий шлях / М. С. Грицай. – Київ : Вища школа, 1983. – 198 с. : фотоіл.
Марко Вовчок. Інститутка : посіб. для 9 кл. / авт.-уклад. Л. В. Нартова. – Харків : Ранок, 1999. – 62 с. : іл. – (Літературна крамниця).
Панасенко Т. М. Марко Вовчок / Т. М. Панасенко. – Київ : Укрвидавполіграфія, 2013. – 121 с.
* * * * *
Більчук М. Марко Вовчок / М. Більчук // Українські та зарубіжні письменники : розповіді про життя і творчість / М. Більчук. – Тернопіль, 2007. – С. 20-22.
Вовчок Марко // Усі письменники і народна творчість : довід. / Н. Черсунова, Р. Шутько, О. Козир [та ін.]. – Київ, 2007-2008. – С. 55-59.
Дорогий скарб України : до 185-річчя від дня народження Марка Вовчка (1833-1907) // Календар знаменних і пам’ятних дат. – Київ, 2018. – № 4. – С. 87-99.
Ігнатенко М. Марко Вовчок : донька твоя, Руси-Україно / М. Ігнатенко // Журавлик. – 2017. – № 12. – С. 9.
Кодлюк Я. П. Марко Вовчок // Сто двадцять розповідей про письменників : довід. для вчителів поч. кл. / Я. П. Кодлюк, Г. С. Одинцова. – Київ, 2006. – С. 19-21.
Марко Вовчок // Дивосвіт «Веселки» : антол. л-ри для дітей та юнацтва : у 3 т. Т. 1 : українська література / упоряд. Б. Чайковський. – Київ, 2004. – С. 191-192.
Марко Вовчок // Рідне слово. Українська дитяча література : хрестоматія : у 2 кн. Кн. 1 / упоряд. З. Варавкіна, А. Мовчун, М. Черній. – Київ, 1999. – С. 193-195.
Михайлин І. Жіночий проект в українській літературі : [М. Вовчок, Н. Кобринська, О. Кобилянська] / І. Михайлин // Українська жіноча проза. – Харків, 2007. – С. 3-8.
Насмінчук Г. Роман Галини Тарасюк: реконструкція взаємин Тараса Шевченка і Марка Вовчка : у Кам’янець-Подільському педуніверситеті імені І. Огієнка відбулася конференція про новий роман Галини Тарасюк «Зоре моя вечірняя, або Пророк і Марія»… / Г. Насмінчук // Літературна Україна. – 2017. – № 50, 20 груд. – С. 7.
Сохацька Є. Феномен Марка Вовчка / Є. Сохацька // Дивослово. – 2013. – № 12. – С. 45.
Феномен вродливої жінки : 185 років від дня народження Марка Вовчка // Шкільна бібліотека. – 2018. – № 11. – С. 77-78.
WEB-БІБЛІОГРАФІЯ
10 цікавих фактів про Марко Вовчок [Електронний ресурс] // Відкривай Україну : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.discoverukraine.com.ua/10-faktiv-pro-marko-vovchok/. – Заголовок з екрану.
Вовчок Марко : життєвий та творчий шлях, біографічні статті [Електронний ресурс] // УкрЛіб : [веб-сайт]. – Режим доступу : https://www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=6. – Заголовок з екрану.
Марко Вовчок : біографія [Електронний ресурс] // Українська література : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://ukrclassic.com.ua/katalog/v/vovchok-marko/155-marko-vovchok-biografiya. – Заголовок з екрану.
Марко Вовчок [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [веб-сайт]. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Марко_Вовчок. – Заголовок з екрану.
Підготувала: головний бібліограф Л. М. Данилюк
